Ухвала
08 липня 2021 року
м. Київ
справа №292/205/16
провадження №61-11026ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 липня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
03 липня 2021 року ОСОБА_1 звернуласядо Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 вересня 2016 року в указаній вище справі. Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
У клопотанні, яке містить касаційна скарга, заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вона не була повідомлена про розгляд справи та не була обізнана про ухвалення судових рішень у справі. Оскаржувані судові рішення були отримані її представником лише 16 листопада 2020 року після подання заяви про видачу копій судових рішень.
За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
У разі доведення заявником недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, то в цьому випадку для відліку строку на касаційне оскарження застосовуються положення частини другої статті
390 ЦПК України, відповідно до якої заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зазначена касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки наведені заявником підстави пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не можна визнати поважними, у зв'язку з тим, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Також, не надано доказів, які б підтверджували отримання заявником оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Крім того, заявник, як було зазначено в клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, ознайомився з оскаржуваними судовими рішеннями 16 листопада 2020 року. Касаційна скарга подана до Верховного Суду лише 03 липня 2021 року, тобто більш ніж через сім місяців після ознайомлення зі змістом оскаржуваних судових рішень.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Враховуючи викладене, заявнику слід звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням (заявою) про поновлення строку касаційного оскарження, у якому (якій) навести поважні підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею
389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та
3 частини другої статті 389 ЦПК України слід зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі заявник посилається на постанову Верховного Суду
від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17, проте не зазначає, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції висновок Верховного Суду. Натомість обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі
якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати причину пропуску строку на касаційне оскарження, наведену у клопотанні ОСОБА_1 , неповажною.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 липня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 вересня 2016 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
В залежності від виконання цієї ухвали настають наслідки, передбачені Законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Ткачук