09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 480/1145/19
адміністративне провадження № К/9901/32374/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Сумського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Воловика С. В. від 05.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Калиновського В. А., суддів: Мінаєвої О. М., Кононенка З. О. від 07.10.2019
у справі № 480/1145/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Сумській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
про визнання протиправними та скасування припису та постанови
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просила визнати протиправними та скасувати постанову № СМ 308/181/АВ/ТД-ФС від 18.02.2019 про накладення штрафу в сумі 375 570,00 грн та припис про усунення виявлених порушень № СМ 308/181/АВ/П від 11.02.2019.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області № СМ 308/181/АВ/ТД-ФС від 18.02.2019 в частині накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 250 380,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Управління Держпраці у Сумській області на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 503,80 грн.
3. 21.11.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 23.12.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з надходженням на гарячу лінію « 60-70-76» інформації про використання найманої праці без належного оформлення, наказом Управління Держпраці № 135 від 28.01.2019 призначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання трудового законодавства та видано направлення № 76/СМ 308 від 28.01.2019.
7. На підставі вказаних документів у період з 29.01.2019 по 30.01.2019 за адресами здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1 », інспекторами праці Лисенко В. М. та Міщенком К. Ю. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .
8. За результатами інспекційного відвідування 30.01.2019 складений акт № СМ 308/181/АВ, згідно з яким встановлені порушення частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з допущенням до роботи без укладання трудового договору трьох осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Цей акт отриманий позивачем 05.02.2019 та підписаний із зауваженнями.
9. З акта інспекційного відвідування вбачається, що під час інспекційного відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , інспекторами праці встановлено, що у приміщенні магазину знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на бейджиках яких зазначались їх імена та посада «продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і які надавали консультації щодо асортименту товарів, а також допомагали підібрати необхідний розмір одягу покупцям, що зафіксовано на відео.
10. Під час інспекційного відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , встановлено, що у приміщенні магазину знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на бейджиках яких зазначались їх імена й посада «продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та які надавали консультації щодо асортименту товарів, а також допомагали підібрати необхідний розмір одягу покупцям, що зафіксовано на відео.
11. ОСОБА_8 повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 продавцем на підставі трудового договору з серпня 2018 року за графіком з 09:00 до 19:00 щодня та отримує щотижня у понеділок заробітну плату.
12. ОСОБА_7 надала письмові пояснення, у яких зазначила, що до виконання роботи, а саме здійснення продажу товарів, надання консультацій покупцям, розміщування товару, її допустила ФОП ОСОБА_1 . На момент проведення відвідування трудовий договір не укладала, оскільки знаходиться на стажуванні, працює два дні на тиждень з 09:00 до 15:00 год. та отримує заробітну плату щопонеділка готівкою.
13. У поданих Управлінню Держпраці зауваженнях до акта інспекційного відвідування позивач вказала, що висновки про порушення нею статті 24 КЗпП України є посилковими, оскільки у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_2 , якому згідно з договором суборенди згадане приміщення передано в користування 01.01.2019. Щодо знаходження ОСОБА_7 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , позивач зазначила, що 15.01.2019 між нею та ФОП ОСОБА_2 укладений договір про виконання робіт (надання послуг). З метою виконання цього договору, ФОП ОСОБА_2 уклав договір про надання послуг на користь третьої особи з ОСОБА_7 . Саме на підставі цих договорів, остання перебувала в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на момент проведення інспекційного відвідування.
14. Листом № 14/04-29/2019/1308 від 08.02.2019 відповідач повідомив позивача, що зауваження до акта інспекційного відвідування та додані до них документи не спростовують висновків про порушення статті 24 КЗпП України.
15. З метою усунення виявлених порушень законодавства про працю, Управлінням Держпраці 11.02.2019 видано припис № СМ 308/181/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 дотримуватись вимог частини першої статті 24 КЗпП України в частині укладення трудових договорів з найманими працівниками в письмовій формі та забезпечити дотримання частини третьої вказаної статті шляхом укладання трудових договорів з найманими працівниками.
16. На підставі акта інспекційного відвідування № СМ 308/181/АВ від 30.01.2019 заступником начальника Управління Держпраці 06.02.2019 прийнято Рішення № СМ 308/181/АВ/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу 18.02.2019 о 15 год. 40 хв., про що листом № 18-28/04/1119/2019 від 07.02.2019 повідомлено позивача.
17. Розглянувши вказану справу, 18.02.2019 відповідач прийняв постанову № СМ 308/181/АВ/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 375 570, 00 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що станом на день проведення інспекційного відвідування магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , трудових відносин між сторонами не існувало, а роботи (послуги) виконувались (надавались) на підставі цивільно-правових договорів, укладених між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Щодо перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , позивач зазначила, що ці особи надавали послуги по розпаковці, сортуванню та розкладенню товарів на підставі укладених договорів з ОСОБА_2 , який, в свою чергу, здійснював реалізацію цих товарів у вказаному магазині. 25.01.2019 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладені трудові договори, на підставі яких ці особи прийняті на роботу продавцями непродовольчих товарів.
19. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України внаслідок використання праці осіб без укладання трудового договору є обґрунтованими, а оскаржувані припис та постанова - правомірними.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд першої інстанції виходив з того, що управлінням Держпраці недоведений факт здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 на момент проведення інспекційного відвідування та, як наслідок, порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без укладання трудових договорів.
21. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 носять ознаки, характерні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником. Оскаржувані в частині рішення відповідача відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
22. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне. Оскільки оскаржуване судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду не підписане жодним із суддів, які здійснювали апеляційний перегляд справи, то відповідно до положень пункту 5 частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України таке підлягає скасуванню. Судами не враховано, що під час вирішення спірних правовідносинах необхідно застосовувати положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі також - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки у випадку невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Інспекційне відвідування позивача проведене посадовими особами відповідача з порушенням загальних принципів та порядку здійснення державного нагляду (контролю), а саме: ФОП ОСОБА_1 не була повідомленою про проведення інспекційного відвідування та, відповідно, не була присутньою під час здійснення, чим порушено її права. Відповідачем не надано даних про реєстрацію усного звернення фізичної особи на телефонну гарячу лінію Держпраці « 60-80-76», що дає підстави стверджувати про відсутність реальних підстав ініціювання та проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 . Перевірка позивача мала б бути проведена щодо тієї інформації, яка надійшла на гарячу лінію, з конкретизацією щодо якої торгової точки наявна така інформація та кількості неналежно оформлених осіб. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки цим доводам позивача та не з'ясовано наявність підстав для проведення перевірки. Відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не були оформлені жодним чином. Остання оплату за надані послуги отримувала від ФОП ОСОБА_2 та виключно перед ним несла відповідальність. Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг, виконання обов'язків згідно з яким останній поклав на ОСОБА_7 . Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що договори між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не містять таких істотних умов, як місце надання послуг (виконання робіт), строки їх надання (виконання), конкретний вид та кількість товарів, щодо яких необхідно надати обумовлені послуги (виконати роботи). Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень. У рішеннях судів не наведено обґрунтувань щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису; судами такий не досліджувався та такому оцінка не надавалась.
23. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо її задоволення, посилаючись на те, що наведені позивачем у касаційній скарзі підстави не можуть мати наслідком скасування оскаржуваних судових рішень.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
25. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Другого апеляційного адміністративного суду відповідно до положень пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
26. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні.
27. Як вбачається з матеріалів цієї справи, оригінал оскаржуваної постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 підписаний усіма суддями, які входили до складу колегії, що здійснювала апеляційний перегляд справи: головуючим суддею Калиновським В. А., суддями: Мінаєвою О. М., Кононенко З. О., а відтак відповідні доводи позивача є безпідставними.
28. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 308 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
29. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив наступне: «Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.».
30. Однак, як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги та її змісту в цілому, позивач просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
31. В обґрунтування апеляційної скарги позивач також наводила доводи для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у повному обсязі.
32. Крім того, у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції 07.10.2019 представник позивача також просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у повному обсязі.
33. Однак судом апеляційної інстанції не враховано зазначеного та здійснено перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в частині, в якій відмовлено у задоволенні позову.
34. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 не містить жодних застережень щодо відкриття апеляційного провадження у частині, натомість судом постановлено відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 у цій справі № 480/1145/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови № СМ 308/181/АВ/ТД-ФС від 18.02.2019 про накладення штрафу в сумі 375 570, 00 грн; визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № СМ 308/181/АВ/П від 11.02.2019.
35. Щодо доводів позивача про необхідність застосування під час вирішення спірних правовідносин положень Закону № 877-V, оскільки у випадку невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, колегія суддів зазначає наступне.
36. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
37. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
38. Частиною п'ятою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
39. Системний аналіз положень статті 2 Закону № 877-V дає змогу дійти висновку, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
40. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».
41. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
42. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
43. На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок № 295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
44. Колегія суддів враховує ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 визнано нечинною.
45. Відповідно до положень частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
46. Зважаючи на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
47. З огляду на викладене, норми постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
48. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5895/18.
49. Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування колегія суддів зазначає наступне.
50. Згідно з положеннями пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
51. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Управління Держпраці № 135 від 28.01.2019 призначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання трудового законодавства у зв'язку з надходженням на гарячу лінію «60-70-76» інформації про використання найманої праці без належного оформлення.
52. Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі також - Закон №393/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.
53. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що відповідачем не надано даних про реєстрацію усного звернення фізичної особи на телефонну гарячу лінію « 60-80-76», що дає підстави стверджувати про відсутність реальних підстав ініціювання та проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .
54. Однак суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не перевірив зазначеної позивачем обставини щодо відсутності підстав для проведення перевірки та не надав оцінки відповідним доводам позивача, попри зазначення їх у апеляційній скарзі.
55. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, що полягає у неповідомленні про проведення такого, колегія суддів зазначає наступне.
56. Відповідно до пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
57. Згідно з приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю.
58. Права об'єкта відвідування визначені у пункті 14 Порядку № 295, згідно з положеннями якого під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право, зокрема, перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки.
59. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що інспекційне відвідування може здійснюватися без попереднього повідомлення об'єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Обов'язком інспектора праці під час проведення інспекційного відвідування є пред'явлення свого службового посвідчення, з чим кореспондується право об'єкта відвідування відповідно до пункту 14 Порядку № 295 перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення.
60. Зважаючи на викладене, інспекційне відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці може здійснювати без попереднього повідомлення об'єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.
61. Також в обґрунтування своєї позиції, зокрема у апеляційній скарзі, позивач зазначала, що відповідачем порушено її право на участь у проведенні інспекційного відвідування.
62. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач зазначала, зокрема у апеляційній та касаційній скаргах, що вона з'явилася до інспектора Лисенко В. М. 30.01.2019 о 15.00 год. та надала на її вимогу документи щодо працевлаштування п'яти осіб.
63. Однак судом апеляційної інстанції не перевірено зазначених доводів позивача та не надано таким оцінки.
64. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам позивача, викладеним у апеляційній скарзі, про вихід суду першої інстанції за межі повноважень, визначених статтею 245 КАС України, а також щодо відсутності в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції мотивів, з яких виходив суд, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № СМ 308/181/АВ/П від 11.02.2019.
65. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення.
66. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
67. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
68. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
69. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
70. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.
71. Колегія суддів наголошує, що для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.
72. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції. З урахуванням неповного з'ясування судами всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.
73. Вищевикладені допущені судом апеляційної інстанції порушення норм права унеможливлюють надання колегією суддів оцінки іншим доводам позивача, викладеним у касаційній скарзі, оскільки такі стосуються помилковості висновків судів щодо допущення нею порушень трудового законодавства, водночас за встановлених обставин колегія суддів може надати оцінку таким лише після надання оцінки судом апеляційної інстанції доводам позивача, викладеним у апеляційній скарзі, зокрема в частині відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування, дотримання відповідачем порядку його проведення.
74. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
75. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
76. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
77. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
78. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
79. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
80. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
81. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 350, 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасувати, а справу № 480/1145/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді: Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко