09 липня 2021 року Справа №480/2419/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо неврахування посад, що дають право на зарахування вислуги років в пільговому обчисленні та не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку із закінченням строку контракту;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 , зазначивши пільгову вислугу - 3 роки 10 місяців 14 днів, загальну вислугу - 12 років 5 місяців 22 дні;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення регіонального управління. Станом на 12.03.2021 вислуга років у позивача склала в календарному обчисленні 08 років 07 місяців 08 днів, в пільговому - 0 роки 0 місяців 0 днів. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не було здійснено відповідний розрахунок пільгової вислуги років, чим позбавлено було право на отримання одноразового грошового забезпечення при звільненні з військової служби, враховуючи те, що загальна кількість років вислуги з урахуванням календарної та пільгової становить більше ніж 10 років. Позивач вважає необґрунтованими дії відповідача по неврахуванню у пільгову вислугу років 3 роки 10 місяців 14 днів пільгового стажу.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що послужний список позивача зберігається в особовій справі, яка направлена до Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області №12/61дск від 25.03.2021, тому представник відповідача зазначив, що витребувані судом документи знаходяться в Косівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області, в т.ч. послужний список позивача та копія особової справи ОСОБА_1 , відповідач вже не є розпорядником такої інформації.
Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано у відповідача документи. Ухвалою від 15.04.2021 витребувано у Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області в 5 денний строк з дня отримання ухвали належним чином завірену копію послужного списку та особової справи капітана ОСОБА_1 (П-007576), ідентифікаційний код НОМЕР_2 , якого наказом від 12.03.2021 №113-ОС звільнено з військової служби та направлено на військовий облік до Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області. Ухвалою суду від 27.04.2021 також судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області в 5 денний строк з дня отримання даної ухвали належним чином завірену копію військового квитка ОСОБА_1 . У зв'язку із ненаданням Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області витребуваних у встановлений судом строк документів, судом винесено 29.06.2021 окрему ухвалу. Від Косівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області 30.06.2021 надійшли до суду витребувані документи, що стосуються суті спору.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу № 113-ОС від 12.03.2021 «По особовому складу», позивача відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону, у запас без права носіння військової форми одягу. Вислуга років станом на 12.03.2021 становить: календарна: 08 років 07 місяців 08 днів; пільгова: 0 роки 0 місяць 0 днів; загальна: 08 років 07 місяців 08 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 13.03.2021.
Предметом розгляду у даній справі є бездіяльність відповідача щодо нездійснення розрахунку пільгового стажу служби позивача та не нарахування у зв'язку із цим одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця по закінченню строку дії контракту у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення з дотриманням положень Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.18 № 558, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам, наданими сторонами до суду, адміністративний суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 2 Закону № 2011-ХІІ визначає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
В даному випадку, що позивач був звільнений з військової служби за пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), відповідно до якого, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до витягу з наказу № 113-ОС від 12.03.2021 вислуга років позивача станом на 12.03.2021 становить календарна: 08 років 07 місяців 08 днів; пільгова: 0 роки 0 місяців 0 днів; загальна: 08 років 07 місяців 08 днів в пільговому обчисленні 0 роки 0 місяців 0 днів.
Відповідно до п. 14-16, 19 Переліку посад і умов служби в органах Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ України), служба в яких військовослужбовцям зараховується до вислуги років, що дає право для призначення пенсії на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 20.02.2017 № 139, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 16 березня 2017 р. за № 362/30230, один місяць служби за півтора місяця зараховується
- в оперативних пунктах прикордонних загонів (загонів прикордонного контролю, окремих КПП), оперативно-розшукових, оперативних підрозділах (відділеннях, групах, прикордонно-оперативних), оперативний склад яких дислокується на прикордонних заставах, у комендатурах, КПП, відділеннях прикордонного контролю (розміщуються поза місцями дислокації підрозділів) на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України (Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - Командувача Прикордонних військ України), - з 01 січня 1993 року (п. 14).
- під час безпосереднього ведення негласного візуального спостереження, оперативно-технічного документування військовослужбовцями оперативно-розшукових органів, під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, на підставах, що визначає Голова Державної прикордонної служби України (Голова Держкомкордону України), відповідно до наказу командира (начальника) органу Держприкордонслужби (Прикордонних військ України), - з 01 травня 1992 року (п. 15)
- військовослужбовцям оперативно-розшукових органів (підрозділів), які безпосередньо здійснювали оперативно-розшукову діяльність (заходи) відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (на підставі наказів органів Держприкордонслужби, до складу яких входили ці оперативно-розшукові органи (підрозділи)), періоди цієї роботи, зареєстровані в установленому порядку у справах оперативного обліку (оперативно-розшукові справи, справи на осіб, які конфіденційно співробітничали з оперативними органами, тощо), - з 01 січня 1993 року по 26 квітня 2002 року ( п. 16),
- військовослужбовцям підрозділів спеціального призначення, інших оперативних підрозділів та підрозділів, що безпосередньо охороняють державний кордон, які безпосередньо здійснюють оперативно-розшукову діяльність (заходи) відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (на підставі наказів органів Держприкордонслужби, до складу яких входять ці підрозділи, періоди цієї роботи, зареєстровані в установленому порядку в справах оперативного обліку (оперативно-розшукові справи, справи на осіб, які конфіденційно співробітничають з оперативним органом, тощо), - з 01 серпня 2003 року ( п. 19)
Відповідно до розрахунку вислуги років позивача від 01.12.2020, відповідачем здійснено розрахунок виключно в календарному обчисленні. При цьому, до такого розрахунку періоду 08 років 03 місяці 27 днів, в т.ч. і за період з 05.05.2017 по 01.12.2020, включено службу позивача на посадах офіцера (оперуповноваженого) першого відділу оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління 1 категорії Державної прикордонної служби України, офіцера (оперуповноваженого з оперативно-технічного забезпечення оперативно-розшукової діяльності) оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління 1 категорії Державної прикордонної служби України, офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу 5 прикордонного загну 1 категорії Східного регіонального управління 1 категорії Державної прикордонної служби України, а також старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу 5 прикордонного загну 1 категорії Східного регіонального управління 1 категорії Державної прикордонної служби України.
Позивача із розрахунком вислуги років, в якому зазначено про пільговий розрахунок стажу в 0 роки 0 місяців 0 днів було ознайомлено, але позивач не погодився, з тих підстав, що було не враховано пільгові роки вислуги, зазначив про такі обставини в матеріалах особової справи, яку на вимогу суду було надано Косівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області.
Станом на день винесення наказу від 12.03.2021 №113-ОС зазначено, що 12.03.2021 вислуга років у позивача склала в календарному обчисленні 08 років 07 місяців 08 днів, в пільговому - 0 роки 0 місяців 0 днів.
Таким чином на день вивільнення позивачі із служби відповідачем не розблено жодних розрахунків пільгового стажу позивача, в т.ч. і за період з 05.05.2017 по 12.03.2021.
Належних доказів правомірності не здійснення розрахунку пільгового стажу позивача за період з 05.05.2017 по 12.03.2021 відповідачем не надано. Посилання на те, що відповідачами зроблено відповідні запити і не отримано інформацію з Державної прикордонної служби України, судом визнається неправомірними та безпідставними, оскільки такі розрахунки повинні бути здійснені на день вивільнення позивача із служби. Таким чином тривалий час жодних дій щодо визначення та розрахунку пільгового стажу позивачу відповідачем здійснено не було, не надано таких доказів і на час розгляду справи в суді.
Суд зазначає, що у відповідача на час звільнення позивача та прийняття наказу в наявності були всі документи, які підтверджували період проходження служби позивачем, ведення обліку робочого час позивача, посади та підрозділи, в яких позивач проходив службу.
Таким чином відповідачем не доведено правомірність нездійснення відповідного розрахунку з врахуванням п.п.14-16,19 Переліку посад і умов служби в органах Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ України), служба в яких військовослужбовцям зараховується до вислуги років, що дає право для призначення пенсії на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 20.02.2017 № 139, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 16 березня 2017 р. за № 362/30230, один місяць служби за півтора місяця.
При цьому суд зазначає, що ведення листування відповідачем з будь-якими органами не повинна обмежувати право позивача на відповідні розрахунки станом на день звільнення зі служби.
Таким чином судом вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права у відповідності до ст. 9 КАС України та визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нездійснення позивачу розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні за період проходження служби позивачем з 05.05.2017 по 12.03.2021 та зобов'язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) обчислити станом на 12.03.2021 пільгову вислугу років ОСОБА_1 за період з 05.05.2017 по 12.03.2021 та внести зміни до наказу 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) № 113-ОС від 12.03.2021 «По особовому складу» в частині обчислення загальної вислуги років позивача, із зарахуванням йому до вислуги років період служби на пільгових умовах.
Висновки суду узгоджуються із правовою позиціє Верховного Суду, викладені в постанові від 10 березня 2021 року по справі № 812/1100/17 провадження № К/9901/2287/18, і враховуються судом під час розгляду даної справи.
Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку, позивачем заявлено у вимогах включення пільгового стажу в розмірі 3 роки 10 місяців 14 днів, і такий період визначений позивачем за календарний період служби з 05.05.2017 по 12.03.2021. При цьому, позивачем взагалі не надано відповідного розрахунку такої кількості днів, суперечать фактичній кількості днів проходження служби позивачем з 05.05.2017 по 13.02.2021 . Так, позивачем заявлено у вимогах визначити загальну вислугу років в кількості 12 років 5 місяців 22 дні (включити календарну вислугу років - 8 років 7 місяців 08 днів та додати спірний період в повному обсязі з 05.05.2017 по 13.02.2021 в кількості 3 роки 10 місяців 14 днів), тобто визначається пільговий період із розрахунку один місяць служби за два, але такий розрахунок суперечить поясненням самого позивача в позовних вимогах, суперечить чинному законодавству, враховуючи те, що такий період повинен бути розрахований виключно з розрахунку один місяць за півтора.
Враховуючи вищевикладене, задоволенню не підлягають вимоги про зобов'язання відповідача зазначити пільгову вислугу 3 роки 10 місяці 14 днів, та із врахуванням загальної календарної кількості вислуги років 08 років 7 місяців 08 днів, визначити загальну вислугу років в розмірі 12 років 5 місяців та 22 дні, враховуючи те, що в даному випадку, відповідача взагалі заперечує право на розрахунок пільгового стажу позивача, такі розрахунки не здійснені відповідачем, вимоги позивача в цій частині є передчасними.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку із закінченням строку контракту та зобов'язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд відмовляє в їх задоволенні, як передчасно заявлених, виходячи із наступного.
Згідно з положеннями пункту 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Відповідно, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше», отже, відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Дані обґрунтування суду підтверджуються аналогічною позицією висвітленою у постанові Верховного Суду у справі №806/2104/17 від 11.04.2018р. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом також у постанові 24.11.2020 у справі №822/3008/17, які відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років.
Разом із тим, в даному випадку, відповідач не робив висновку щодо права позивача на виплату такої допомоги, взагалі на даний час не здійснив належного розрахунку вислуги років позивача в пільговому обчисленні, у зв'язку із чим вищезазначена позовна вимога є такою, що заявлена передчасно, оскільки суд не може підміняти собою орган, на який законодавством покладено обов'язок щодо розрахунку відповідної пільгової вислуги років позивача, з урахуванням періоду та підстав проходження позивачем служби. Відповідний розрахунок має робитись саме відповідачем із відображенням у наказі. Під час звільнення позивача відповідачем протиправно не було здійснено взагалі розрахунок вислуги років в пільговому обчисленні, що в свою чергу, вплинуло на обов'язок відповідача під час звільнення прийняти рішення про нарахування та виплати позивачу одноразову грошову допомогу під час звільнення у випалу наявності загальної вислуги років понад 10 років.
Як зазначено вище, право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги буде визначається із загальної кількості вислуги років, у тому числі пільгових років, які відповідач зобов'язаних здійснити. Крім того, в разі розрахунку вислуги років позивача, які в сукупності будуть перевищувати 10 років у відповідача у відповідності частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникне обов'язок здійснити нарахування та випаду такої грошової допомоги із врахуванням кількості календарних років служби позивача. При цьому у суду відсутнє право приймати рішення на майбутнє, чи під умовою.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
Стосовно стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Осьмакова О.А., акти здачі-приймання робіт від 17.03.2021 №09-03/21 на суму 800 грн., договір №16-02/21 від 24.02.2021 про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 1200 грн., що підтверджується матеріалами справи. Доказів надання правничої допомоги на суму 1200 грн. матеріали справи не містять, враховуючи те, що акт приймання-передачі наданих послуг не відображає такої інформації.
Суд зазначає, в акті виконаних робіт заявлено до відшкодування витрати, що становлять послугу як складання документів, пов'язаних із виконанням судового рішення, при цьому доказів надання таких послуг представником позивача не надано до матеріалів справи.
Таким чином враховуючи принцип співмірності, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу в розмір 600 грн.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, а також те, що відповідно до акту виконаних послуг адвокатом були надані послуги в сумі 800 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволеним вимогам, суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 600 грн. та судового збору, сплаченого при подачі позову, в розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні за період проходження служби позивачем з 05.05.2017 по 12.03.2021.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) обчислити станом на 12.03.2021 вислугу років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні за період проходження служби з 05.05.2017 по 12.03.2021 та внести відповідні зміни до наказу 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) № 113-ОС від 12.03.2021 «По особовому складу» в частині обчислення загальної вислуги років позивача, із зарахуванням ОСОБА_1 до вислуги років період служби на пільгових умовах.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,і.к. НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп. та 600 грн. витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.07.2021
Суддя С.М. Гелета