вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
08 липня 2021 року Справа №480/2829/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2829/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не встановлення січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.04.2016 року по 01.03.2019 року в сумі 125 928,72 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року, а в період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач з 29.04.2016 року по 01.03.2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2019 року №54 ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та видів забезпечення. Проте, у період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року відповідач протиправно не застосовував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) та у період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року протиправно не враховував абзаци 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, а в деякий період служби і взагалі не здійснювалася виплата індексації.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що відповідно до інформації, яка є в наявності в військовій частині НОМЕР_1 Позивач у період з червня 2016 року по лютий 2018 року індексацію грошового забезпечення не отримував. При цьому у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Крім того зазначив, що з 01.03.2018 по день звільнення з військової служби позивачу виплачена індексація в повному обсязі. У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився на 2290 грн, оклад за військовим званням - на 630 грн, надбавка за вислугу років - на 815,50 грн. Проте премія за березень 2018 року позивачу не виплачувалась відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.04.2018 №135, яким ОСОБА_1 було позбавлено премії через перебування в нетверезому стані в службовий час. Крім того військова частина НОМЕР_1 повідомила, що позивач неодноразово позбавлявся премії в 2018 році через систематичні порушення військової дисципліни. Таким чином, вимога позивача щодо перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року є необгрунтованими та задоволенню не підлягають. Також представник відповідача зазначає про пропущення позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою (а.с. 33-41).
В подальшому представником позивача було надано суду відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та вважає їх необґрунтованими, зокрема зазначивши, що оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком (а.с. 54).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 , позивача з 29.04.2016 року було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини польова пошта НОМЕР_2 (на теперішній час Військова частина НОМЕР_1 ) (а.с. 13).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2019 № 54 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення з реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 27 реактивної артилерійської бригади (по особовому складу) від 22 лютого 2019 року №28-РС з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту), пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу з 01 березня 2019 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення (а.с. 14).
Відповідно до розрахунку розміру індексації грошового забезпечення, наданого суду представником відповідача, позивачу індексація грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року не проводилась (а.с. 53).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закону України № 1282-XII).
Статтею 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п. 2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 4 Порядку сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення № 9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 справа №825/1987/17, 20.11.2019 справа № 620/1892/19, 05.02.2020 справа № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому КМУ порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України № 1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, суд вважає безпідставними, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Разом з тим, суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку, “...надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
З довідки Військової частини НОМЕР_3 від 17.02.2021 року № 202 суд вбачає, що позивачу індексація грошового забезпечення за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року не проводилась (а.с. 53).
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасними, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, суд доходить висновку, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-ХІІ, покладається на відповідача, а тому підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача за період з квітня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням базового місяця “січень 2008 року” відсутні.
Дана позиція суду викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року по справі № 240/11882/19.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року. А відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не встановлення січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), задоволенню не підлягають.
У той же час, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення донарахувати ОСОБА_1 за період з 29.04.2016 року по 01.03.2019 року в сумі 125 928,72 грн., оскільки на даний час індексація грошового забезпечення відповідачем за вказаний період не нарахована, а тому дана вимога є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 1 березня 2018 року, було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Отже враховуючи підвищення у березні 2018 року грошового забезпечення, відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивач набув право на отримання індексації з грудня 2018 року.
З розрахунку розміру індексації грошового забезпечення, наданого суду представником відповідача, суд вбачає, що позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року, з урахуванням базового місяця - березень 2018 року (а.с. 53).
Щодо твердження позивача, що оскільки дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.03.2018 року посадових окладів взагалі не збільшився та розмір підвищення доходу становить 0,00 грн., а отже, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Проте судом встановлено, що відповідно до Карти особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік, у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився на 2290 грн, оклад за військовим званням - на 630 грн, надбавка за вислугу років - на 815,50 грн. (а.с. 17).
При цьому за березень 2018 року премія позивачу не виплачувалась відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.04.2018 №135(копія додається), яким ОСОБА_1 було позбавлено премії через перебування в нетверезому стані в службовий час (а.с.49-52). Разом з тим, відповідно до даного наказу, позивачу було зменшено розмір винагороди до 50% за березень 2018 року. Крім того у відзиві на позовну заяву, представником Військової частини НОМЕР_1 зазначено, що позивач неодноразово позбавлявся премії в 2018 році через систематичні порушення військової дисципліни, а саме: неналежне виконання службових обов'язків та перебування на службі в нетверезому стані.
Отже, загальний розмір грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 року зменшився у зв'язку із застосуванням до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, а відтак суд вважає безпідставними посилання позивача на абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Враховуючи викладене, та те, що за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 24.09.2020 року по справі № 806/2883/17.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.04.2016 року по 28.02.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек