09 липня 2021 року Справа №480/2357/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2357/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2011 по 20.08.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2011 по 20.08.2020, з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року за період з 11.03.2011 по 01.03.2018 (включно) та з 02.03.2018 по 20.08.2020, з урахуванням базового місяця індексації березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2020 по 19.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.08.2020 по 19.01.2021, з урахуванням базового місяця індексації березень 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у період з 11.03.2011 по 20.08.2020 позивач проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_1 , а з 20.08.2020 по 19.01.2021 у військовій частині НОМЕР_2 . Звертаючись до суду позивач зазначає, що під час проходження служби у вказаних періодах відповідачами протиправно не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Вказану бездіяльність відповідачів позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали представником відповідача - в/ч НОМЕР_1 , подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог відповідач заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що фондами грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на період з січня 2016 року по березень 2018 року, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не було передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Також відповідач зазначає, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини 11.03.2011, станом на 01.01.2008 позивач на військовій службі не перебував, грошове забезпечення військовослужбовця не отримував, а отже посадовий оклад позивача у січні 2008 року не підвищувався. Доводи позивача, що січень 2008 року є базовим, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки протягом спірного періоду неодноразово змінювався посадовий оклад позивача у зв'язку зі зміною посад, внаслідок чого позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з березня 2011 року по грудень 2015 року включно в розмірі 9946,87 грн. на підставі законодавства, яке діяло до внесення змін. Крім того, з березня 2018 року відбулася зміна посадових окладів військовослужбовців (постанова КМ України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»), базовим місяцем став березень 2018 року, внаслідок чого з березня 2018 року по 20.08.2020 позивачеві виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі 3672,57 грн.
У зв'язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача - в/ч НОМЕР_2 також подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що за весь період проходження служби позивачу була нарахована та фактично виплачена індексація грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 07.06.2021 було витребувано у в/ч НОМЕР_1 інформацію щодо того, який базовий місяць був застосований при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у наступних періодах: травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року; січень 2012 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2014 року; лютий - грудень 2015 року; грудень 2018 року; січень-вересень, листопад - грудень 2019 року; січень - вересень 2020 року, а також пояснення щодо підстав ненарахування та невиплати індексації у період з 11.03.2011 по 20.08.2020 (помісячно).
Також вказаною ухвалою витребувано у позивача пояснення або заперечення, у разі якщо обставини, зазначені відповідачами у відзивах, зокрема, щодо нарахування та фактичної виплати йому індексації грошового забезпечення у відповідних місяцях, не призвели до відновлення його порушеного права, що стало підставою для звернення до суду у даній справі.
На виконання вказаної ухвали суду в/ч НОМЕР_1 надано суду пояснення та відповідні докази.
Позивач на виконання вимог вказаної ухвали жодних пояснень або заперечень суду не надав.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2011 №54, позивач з 11.03.2011 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2020 №178, позивач 20.08.2020 був виключений із списків особового складу та переведений до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2021 №19, позивача звільнено з військової служби у запас.
15.02.2021 позивач листом звернувся до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив нарахувати та виплатити йому індексацію за період з 19.01.2011 по 20.08.2020.
Розглянувши вказаний лист, командир військової частини НОМЕР_1 надіслав на адресу позивача лист від 26.02.2021 №236, у якому зазначив, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилася в період з 11.03.2011 по 01.01.2016 відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в редакції до прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015. Виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року не здійснювалася, оскільки з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. З 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців (постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»), тому право на індексацію грошового забезпечення настало в листопаді 2018 року. У зв'язку з цим з листопада 2018 року по серпень 2020 року виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Також, з відповідною заявою позивач 15.02.2021 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 , у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію за період з 20.08.2020 по 19.01.2021.
Відповіді на вказану заяву позивач на момент звернення до суду не отримав.
Не зважаючи на наявність відповіді командира військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом у якому обґрунтовує свої вимоги виключно тим, що у спірних періодах йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон України № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону України № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закону України № 1282-XII).
Статтею 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ч. 1 ст. 4 Закону України № 1282-XII).
Частинами 1, 2 ст. 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 06.02.2003 № 491-ІV.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 п. 4 Порядку № 1078).
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення № 9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 справа №825/1987/17, 20.11.2019 справа № 620/1892/19, 05.02.2020 справа № 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому КМУ порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України № 1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Згідно з п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з цим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
З довідки про доходи ОСОБА_1 від 25.06.2021 №141, виданої в/ч НОМЕР_1 , суд вбачає, що відповідачем у період з 11.03.2011 по 28.02.2018 частково нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме: травень 2011 р., липень-серпень 2011 р., жовтень-листопад 2011 р., січень 2012 р., травень-грудень 2014 р., та січня - грудень 2015 р.
Враховуючи викладене, судом встановлено безпідставність доводів позивача про невиплату індексації грошового забезпечення у вищевказаних періодах.
Пояснення відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у інші місяці зазначеного періоду, не підтверджують правомірності вказаної бездіяльності, у зв'язку з чим, суд вважає за потрібне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2011 до 28.02.2018 за винятком місяців за які нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2011 до 28.02.2018 за винятком місяців за які нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 20.08.2020, то суд зазначає, що з березня 2018 року відбулися зміни посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови КМ України від 30.08.2017 №704, базовим місяцем став березень 2018 року (як зазначає і позивач у позовній заяві), у зв'язку з чим у вказаному періоді нарахування та виплата індексації грошового забезпечення були здійснені у відповідності до норм чинного законодавства, позивачу було виплачено 3672,57 грн.
Позовні вимоги позивача щодо визначення для відповідача конкретного місяця як базового для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 11.03.2011 по 20.08.2020, суд вважає необґрунтованими, оскільки по-перше, в частині задоволення позовних вимог індексація ще не є нарахованою та виплаченою, а тому вимоги є передчасними, а по-друге, позивач зазначає, що йому взагалі не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а як встановлено судом спірна індексація частково була нарахована та виплачена, разом з тим, на вимогу суду позивач не надав пояснень або заперечень щодо невірного розрахунку індексації.
В частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 позивач вказує, що за період проходження ним служби у вказаного відповідача з 20.08.2020 до 19.01.2021, відповідач взагалі не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, однак відповідно до довідки від 13.04.2021 №10/1635, виданої в/ч НОМЕР_2 , позивачу у період з серпня 2020 року по січень 2021 року щомісячно було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 1203,40 грн.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 07.06.2021, позивач не надав суду заперечень щодо неотримання вказаних коштів або пояснень щодо невірного розрахунку вказаної індексації.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у даній частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3300,00 грн., суд зазначає наступне.
За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 16.03.2021 №11, укладеного між позивачем та адвокатом Саєнком Богданом Олександровичем; копію додатку №1 від 16.03.2021, замовлення про надання правової допомоги, копію квитанції про оплату за правову допомогу у розмірі 301,51 грн. , копію акта приймання - передачі виконаної роботи від 10.02.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги №4, копію договору про надання правової допомоги №14 від 29.03.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Саєнком Богданом Олександровичем, копію додатку №1 від 29.03.2021, замовлення про надання правової допомоги, копію квитанції про оплату за правову допомогу у розмірі 3015,08 грн., копію акта приймання - передачі виконаної роботи від 19.03.2021 до Договору про надання професійної правової допомоги №11 (а.с. 26-54).
Разом з тим, суд зазначає, що вищевказані первинні документи визначають правову допомогу надану адвокатом виключно щодо формулювання правової позиції та підготовки позову до військової частини НОМЕР_2 .
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 , як встановлено вище судом, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.03.2011 по 28.02.2018 за винятком місяців: травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року; січень 2012 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2014 року; лютий - грудень 2015 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 11.03.2011 до 28.02.2018 за винятком місяців: травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року; січень 2012 року; липень, вересень, жовтень, грудень 2014 року; лютий - грудень 2015 року.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько