09 липня 2021 р. Справа № 480/3914/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000314/2 від 18 лютого 2021 року.
2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/00107 від 18 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач через представника у Німеччині придбав у власність бувший у використанні легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель Е250 BLUETEC 4МАТІС, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, модельний рік виготовлення 2015, тип двигуна дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 2143 см3, потужність двигуна - 150 кВт, тип кузова універсал, наявні пошкодження (далі за текстом - автомобіль) за ціною 5900 євро.
Факт придбання автомобіля підтверджується: договором (контрактом) купівлі- продажу від 11.02.2021 року №18/21, митною декларацією країни відправлення MRN 21DE945243845467E8 від 11.02.2021 року.
14.02.2021 року автомобіль було ввезено на територію України, про що свідчить акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС.
Декларантом - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в інтересах позивача, подано до Слобожанської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA807290/2021/003410 від 17.02.2021, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: бувший у використанні легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель Е250 BLUETEC 4МА1ІС, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , 2015 року виготовлення, модельний рік виготовлення 2015, тип двигуна дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 2143 см3, потужність двигуна - 150 кВт. тип кузова універсал.
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: договором купівлі-продажу вживаного транспортного засобу №18/21 від 11.02.2021, згідно якого позивач придбав вживаний автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель Е250 BLUETEC 4МАТІС, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 . Це є договір про продаж між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Даним договором визначено ціну покупки 5900,00 євро та зазначено, що кошти отримано 11.02.2021 року готівкою.
Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.
Зокрема, надано договір купівлі-продажу від №18/21 від 11.02.2021, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2021/005709 від 14.02.2021 (із додатковим аркушем), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 09.02.2015 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №19/5946/1102 від 16.02.2021 року, договір про надання послуг митного брокера від 01.01.2021 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №UA.014.04532-21. паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання № НОМЕР_4 від 13.09.1995, довіреність №НМР844320 від 01.02.2021 року, квитанція від 12.02.2021 року, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.014.04532-21 від 15.02.2021 року.
17.02.2021 року позивачем було отримано запит митного органу про надання протягом 10 календарних днів додаткові документи: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати за ТЗ, повідомити про форму оплати, інформацію аукціону, сайтів, пропозиції (з відповідними характеристиками ТЗ), копію митної декларації країни відправлення, документи щодо транспортних витрат, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями для підтвердження заявленої митної вартості.
17.02.2021 року позивач звернувся з заявою до Сумського відділення Національного Наукового центру “Інститут Судових Експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса” на проведення експертного автотоварознавчого дослідження вказаного вище автомобіля.
Після проведення експертного автотоварознавчого дослідження позивач отримав висновок Експерта №362 від 18.02.2021 року, відповідно до якого вартість ввезеного автомобіля на територію України стала вища ніж вартість відповідно до договору купівлі-продажу, а саме 6512,00 євро.
18.02.2021 року ФОП ОСОБА_4 направлено повідомлення №1 щодо надання висновку авто товарознавчого дослідження №362 від 18.02.2021 року з визначеною митною вартістю 6512,00 EUR та винести рішення з визначеною вартістю згідно вказаного висновку.
Відповідач за результатами розгляду поданої представником митної декларації від 17.02.2021 № UА807290/2021/003410 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 18.02.2021 № UА807000/2021/000314/2, яким визначена вартість автомобіля у розмірі 8327,00 євро за резервним методом на підставі ст. 64 Митного кодексу України.
Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, оскільки основним методом визначення митної вартості є ціна договору щодо товарів, які імпортуються, на підтвердження якої декларант подає визначений Митним кодексом України перелік документів. Вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості та визначати цю вартість за іншими методами, ніж ціна договору, митний орган має право лише у виключних випадках, зокрема, у разі наявності доказів недостовірності заявленої вартості, а тому просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 11.05.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
17.02.2021 року до митного поста “Суми” Слобожанської митниці Держмитслужби декларантом ФОП ОСОБА_2 подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № UА807290/2021/003410 на товари: тов. №1 “Легковий автомобіль, що був у користуванні - 1 шт. марки MERCEDES-BENZ, модель Е250 BLUETEC 4МА1ІС, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , 2015 року виготовлення, тип двигуна дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 2143 см3, потужність двигуна - 150 кВт, товар відповідає нормам "ЄВРО-6", тип кузова універсал” .
Вартість товару зазначена декларантом в графі 42 митної декларації UА807290/2021/003410 становила 5900 євро. Митна вартість відповідно до графи 46 зазначена в розмірі 6000 євро.
Митна вартість товару визначалась декларантом самостійно, за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Декларантом разом з митною декларацією № UА807290/2021/003410 від 17.02.2021 було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №18/21 від 11.02.2021 р.; акт про проведення огляду товарів № UА209040/2021/005709 від 14.02.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 09.02.2015; висновок про якісні характеристики товарів № 19/5946/1102 від 16.02.2021; договір про надання послуг митного брокера від 01.01.2021; висновок про походження товару № UА.014.04532-21 від 15.02.2021; паспорт МА001876 від 13.09.1995; довіреність № НМР844320 від 01.02.2021; квитанція від 12.02.2021, рахунок-фактура № 18/21 від 11.02.2021.
Разом з тим, Стандартне правило 6.3 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) (далі - Конвенція) також визначає, що при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Для підтримки системи управління ризиками згідно зі Стандартним правилом 6.5 Конвенції митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.
Так, в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін аналогічних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість.
В порушення п.6 ч. 2 ст. 53 МК України декларантом/уповноваженою особою до митного оформлення не було надано жодного документа на підтвердження понесених витрат на транспортування автомобілю до України. Хоча сам декларант зазначив, що митна вартість задекларованого автомобілю становить 6000,00 EUR (202 624,80 грн. графа 46 МД), з яких 5900,00 EUR (графа 42 МД) вартість авто, та 100,00 EUR, витрати на транспортування.
Крім цього, у декларації зазначено, що кошти сплачено готівкою, однак жодного платіжного документа про перерахування на користь продавця вищевказаних коштів декларант не надав. Більш того, суттєво відрізняється розмір вартості автомобілю зазначеного в МД в розмірі 5900,00 EUR та розмір сплачених за неї коштів у сумі 6900,00 EUR.
Щодо висновку експертного дослідження, наданого декларантом, відповідач зазначив, що згідно спільного наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2/2092 (пункт 7.53.9) підставою для зниження вартості колісного транспортного засобу унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України та в акті про проведення митного огляду.
В той же час експертом було відповідно до “Дз” відраховано, сліди відновлювального ремонту - 10 % та порушення функціональних можливостей в роботі двигуна - 10%, які на момент перетину митного кордону України не були відображені в акті огляду транспортного засобу № UА209040/2021/005709 від 14.02.2021.
Проте, в акті огляду транспортного засобу № UА209040/2021/005709 від 14.02.2021 в графі “Наявні пошкодження, ознаки експлуатації” зазначено: пошкоджено лакофарбове покриття, забруднено салон та оббивку сидінь, на які, в своєму висновку експерта № 362 від 18.02.2021, експерт робить зменшення ринкової вартості колісного транспортного засобу в розмірі забруднення та потертості оббивок сидінь та салону - 3%, дефекти ЛФП -3%, а всього 6%.
А відтак, згідно спільного наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2/2092, зменшення ринкової вартості колісного транспортного засобу, враховуючи сліди відновлювального ремонту на - 10%, порушення функціональних можливостей в роботі двигуна на - 10%, є абсолютно безпідставним та непоґрунтованим.
При визначенні митної вартості митним органом був взятий за основу висновок експерта № 362 від 18.02.2021, враховуючи вимоги спільного наказу № 142/2/2092, та зменшення ринкової вартості колісного транспортного засобу зазначені самим експертом у своєму висновкі в розмірі 6% отримали наступний розрахунок митної вартості задекларованого автомобілю: С = 8800,00 EUR*(1+0/100-6/100) + 100,00 EUR (доставка зазначена самим декларантом) = 8327,00 EUR, де 8800,00 EUR - середня ціна колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, у країні придбання чи в країнах-експортерах (визначена експертом у самому експертному висновку № 362).
При прийнятті даного Рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689.
18.02.2021 декларантом було надано лист, в якому останній зазначив - ВМД UА807290/2021 /003410 від 17.02.2021р., щодо визначення митної вартості автомобілю 8327,00 EUR повідомив, що вказана сума є не обгрунтовано високою. ОСОБА_1 не погодився на проведення консультації і сплати всіх необхідних платежів в добровільному порядку. Щодо надання додаткових документів для вирішення спірного питання щодо правильності визначення митної вартості товару повідомив, що при подачі до митного оформлення зазначеної ВМД, були подані всі існуючі документи, також додатково був наданий висновок автотоварознавчого дослідження №362 від 18.02.2021р інших документів не надав.
Враховуючи те, що декларантом не надано вищезгаданих (основних) документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, посадовою особою спеціалізованого підрозділу, в результаті проведених консультацій з декларантом, визначено митну вартість транспортного засобу з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 Кодексу (Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2021 № UА807000/2021/000314/2).
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 39-51).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, позовну заяву та відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що декларантом - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 в інтересах позивача, подано до Слобожанської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA807290/2021/003410 від 17.02.2021, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: бувший у використанні легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель Е250 BLUETEC 4МА1ІС, номер кузова (VIN): НОМЕР_2 , 2015 року виготовлення, модельний рік виготовлення 2015, тип двигуна дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна 2143 см3, потужність двигуна - 150 кВт. тип кузова універсал (а.с. 23).
Декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу наступні документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: договір купівлі-продажу від №18/21 від 11.02.2021 (а.с. 15, 16), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2021/005709 від 14.02.2021 (із додатковим аркушем) (а.с. 19, 20), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 09.02.2015 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №19/5946/1102 від 16.02.2021 року, договір про надання послуг митного брокера від 01.01.2021 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №UA.014.04532-21, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання № НОМЕР_4 від 13.09.1995, довіреність №НМР844320 від 01.02.2021 року (а.с. 14), квитанція від 12.02.2021 року, сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.014.04532-21 від 15.02.2021 року (а.с. 21).
17.02.2021 року позивачу надіслано запит митного органу про надання протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: платіжні документи, банківські документи щодо здійснення оплати за транспортний засіб, повідомити про форму оплати, інформацію аукціону, сайтів, пропозиції (з відповідними характеристиками транспортного засобу), копію митної декларації країни відправлення, документи щодо транспортних витрат, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями для підтвердження заявленої митної вартості (а.с. 30).
17.02.2021 року позивач звернувся з заявою до Сумського відділення Національного Наукового центру “Інститут Судових Експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса” на проведення експертного автотоварознавчого дослідження вказаного вище автомобіля, за результатами якого складено висновок Експерта №362 від 18.02.2021 року, відповідно до якого вартість ввезеного автомобіля на територію України стала вища ніж вартість відповідно до договору купівлі-продажу, а саме 6512,00 євро (а.с. 24-29).
18.02.2021 року на адресу митного органу ФОП ОСОБА_4 направлено повідомлення №1 щодо надання висновку авто товарознавчого дослідження №362 від 18.02.2021 року з визначеною митною вартістю 6512,00 EUR та винести рішення з визначеною вартістю згідно вказаного висновку (а.с. 31).
Відповідач за результатами розгляду поданої представником митної декларації від 17.02.2021 № UА807290/2021/003410 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 18.02.2021 № UА807000/2021/000314/2, яким визначена вартість автомобіля у розмірі 8327,00 євро за резервним методом на підставі ст. 64 Митного кодексу України (а.с. 12, 13).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти мигну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням: органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: 3) рахунок-фактура (інвойс) аоо рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (п.п.2,3 ч.б ст. 54 Митного кодексу України).
При цьому, згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією: обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі. які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, в них не зазначено в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару. В рішенні відмічено лише про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку і з тим, що використані декларантом відомості нібито не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також у Рішенні не зазначено у чому виявилось недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом митної вартості автомобіля, які документи містять розбіжності та яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять подані документи або у чому саме виявились ознаки підробок у поданих документах.
Тобто, митний орган, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Тобто, митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за іншим ніж першим методом, має вказати яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. оскільки це є вимогами частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Однак, спірне рішення про коригування митної вартості не містять ні належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Також суд погоджується з доводами позивача про те, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Розділу XII Митного кодексу «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами», норми якого є спеціальними по відношенню до Розділу III МК України.
Так, приписами статті 368 МК України визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Отже, коли йдеться про взаємовідносини «митниця - громадянин» для цілей оподаткування МК України за загальнім правилом взагалі не застосовує понятійний апарат Розділу III МК України, не оперує терміном «митна вартість» як така, натомість вживає термін «фактурна вартість», правила визначення якої є доволі простими.
На думку суду поданий позивачем до митного оформлення договір купівлі- продажу і був документом в розумінні частини 1 ст.368 МК України, на підставі якого декларантом визначався розмір митних платежів до сплати.
«Перехід» до інших способів визначення вартості товарів для цілей оподаткування митними платежами (за аналогією з другорядними методами визначення митної вартості), що зазначений у частині 4 ст.368 МК України, обумовлюється в МК України «наявністю доказів недостовірності», а не лише наявністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні або недостовірні відомості, як це має місце при загальному порядку визначення митної вартості. Тобто, якщо підставою для коригування митної вартості товарів у загальному випадку є наявність у митниці в достатній мірі обґрунтованих припущень («підстав вважати») щодо недостовірності заявленої бази оподаткування, то у відносинах «митниця - громадянин» у митниці мають бути належні докази, перелік яких передбачений ст. 495 Митного кодексу.
Таким чином, на підставі викладеного, суд виходить з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Крім того, суд наголошує, що механізм, що вибрав відповідач для обрахунку вартості транспортного засобу, а саме джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/000314/2 від 18.02.2021р використано висновок експерта №362 від 18.02.2021 та застосував власну формулу розрахунку яка є відмінною від висновку експерта не може бути врахована судом в якості належного доказу визначення митної вартості транспортного засобу, оскільки у разі не згодою із висновком експерта відповідач мав право провести повторне автотоварознавче дослідження.
Згідно ч. 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На переконання суду відповідач не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, перевіривши рішення Слобожанської митниці про коригування митної вартості на відповідність вимогам частини 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слобожанська митниця Держмитслужби як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2021/000314/2 від 18 лютого 2021 року.
Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807290/2021/00107 від 18 лютого 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук