ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" липня 2021 р. справа № 300/1789/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Микитюка Р.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
Представник ОСОБА_1 (надалі також, позивач, ОСОБА_1 ), 21.04.2021 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 у зв'язку з порушенням строків їх виплати та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 26-27).
Відповідач направив відзив на позов, який надійшов на адресу суду 13.05.2021 за вих. №0900-0802-7/16188 від 11.05.2021. У даному відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, зазначив, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 Головним управлінням ОСОБА_1 було проведено перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2016 до 24.02.2018. Кошти, які нараховані з 01.01.2018 по 24.02.2018 виплачені. Доплату за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 в розмірі 37394,07 грн. включено в окремі виплатні відомості, виплата за яким буде проведена лише при наявності фінансування з Державного бюджету, так як відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.31-35).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області 11.02.1997. Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.2013, позивач є учасником бойових дій (а.с.6-8).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_3 від 18.10.1999 (а.с.9).
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №809/168/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" за період з 01.01.2016 до 24.02.2018 (а.с.15-22).
Дане рішення набрало законної сили 24.10.2018, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 809/168/18 повернуто скаржнику.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 ВП №57166988 рішення суду виконано в повному обсязі. На підставі рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нараховано та виплачено позивачу кошти у сумі 37394,04 грн (а.с.13).
02.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із зверненням про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (а.с.10).
Листом №3381-3291/К-04/8-0900/20 від 26.10.2020 Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2020 №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Цією ж статтею передбачено, що під доходами розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, це - пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата.
Оскільки, виплата пенсії позивача здійснювалась своєчасно без порушення строків чи затримки на один і більше календарних місяців, у ГУ ПФУ в області відсутні правові підстави для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів (а.с.11).
Вважаючи дії позивача протиправними, позивач звернувся до суду.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Строки виплати пенсії встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2013 року №1058-IV.
Згідно з ч.1 ст.47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст.1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати” та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 17.09.2020 у справі №300/544/19.
Відповідно до п.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № НОМЕР_4 , № 71917/01 та № 10260/02).
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №809/168/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" за період з 01.01.2016 до 24.02.2018 (а.с.15-22).
Дане рішення набрало законної сили 24.10.2018, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 809/168/18 повернуто скаржнику.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 у ВП №57166988 встановлено, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/168/18 виконано в повному обсязі, що підтверджується повідомленням боржника від 19.06.2020 №251/06-1, повідомленням від 11.06.2020 №345 щодо виплати коштів нарахованих згідно рішення суду в сумі 37394,07 грн (а.с.13).
Враховуючи те, що відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/168/18 від 14.05.2018 здійснено виплату пенсії ОСОБА_1 лише 19 червня 2020 року, тому позивач має право на отримання компенсації, передбаченої ст.2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати”.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені повноваження суду при вирішенні справи. Так, зазначеною нормою законодавства передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (п.1); визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4); встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п.5); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).
Приписами ч. 3 зазначеної норми передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, згідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові № 9/175-04 від 24.01.2006 р., суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192 від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка була нарахована на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/168/18 від 14.05.2018 в розмірі 37394,04 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 19.06.2020, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018 у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення з цим позовом, то суд виходить із такого.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.04.2019 у справі № 809/248/18.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.2013, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 8). Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору чи інших витрат, керуючись частинами 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 24.02.2018, у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, яка була нарахована на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №809/168/18 від 14.05.2018 в розмірі 37394,04 грн. по день фактичної виплати пенсії, а саме по 19.06.2020.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.
Суддя Микитюк Р.В.