08 липня 2021 року Справа № 280/3330/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №28875 від 20.05.2021) просить:
визнати протиправним та скасувати протокол відповідача №923180145885 від 02.02.2021 щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
зобов'язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767, виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 08 місяців 12 днів, в розмірі 68% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Ухвалою судді від 28.04.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.
На обґрунтування вимог в уточненій позовній заяві позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 04.10.2016. Пояснює, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі №280/6015/20, відповідачем з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, у розмірі 50% від грошового утримання працюючого судді. На думку позивача, відповідач самовільно, на власний розсуд зменшив стаж роботи на посаді судді до 20 років та визначив відсоток довічного грошового утримання у розмірі 50%. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки у відповідності до абз. 4 п. 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідача не було підстав для зменшення стажу позивача, як судді у відставці для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. З огляду на вищевикладене, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 09 червня 2021 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (вх. №33057), у якому вказує, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі №280/6015/20 позивачу було зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767. При цьому, при проведенні перерахунку загальний відсоток суддівської винагороди судді склав 50%, у зв'язку із тим, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання враховується лише стаж, зазначений у ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме стаж позивача на посаді судді 14 років 11 місяців 08 днів. Наголошує, що згідно з матеріалами пенсійної справи позивач проходив строкову військову службу, працював слідчим та старшим слідчим відділу внутрішніх справ до отримання ним вищої юридичної освіти, а тому не може бути зарахований до стажу роботи на посаді судді. З урахуванням зазначеного, вважає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 здійснено згідно з вимогами чинного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 з 25 жовтня 2001 року працював на посаді судді Пологівського районного суду Запорізької області.
03 жовтня 2016 року звільнений з посади судді відповідно до Постанови Верховної ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 № 1600 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення довічного грошового утримання.
Розпорядженням Пологівського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області від 13.10.2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% від суддівської винагороди починаючи з 04 жовтня 2016 року.
Не погодившись з таким розпорядженням, позивач звернувся до суду з позовом.
Постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 09.03.2017 по справі № 324/2081/16-а(2-а/324/7/2017), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та розпорядження Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 1 від 13.10.2016 щодо розгляду заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання, визначення його стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано відповідача, починаючи з 04 жовтня 2016 року призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, як такому, стаж роботи якого, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 29 років 08 місяців 12 днів, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням вже виплачених йому сум.
В силу приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
25 лютого 2020 року ТУ ДСА у Запорізькій області сформовано та видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №08-02/767, відповідно до якої станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 107202,00 грн., у т.ч. посадовий оклад - 63060,00 грн., доплата за вислугу років - 44142,00 грн.
Також, у зазначеній довідці зазначено підстави її видачі - Закон України від 02.06.2016 №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами), Закон України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 у справі №1-15/2018 (4086/16).
04 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового отримання судді у відставці, відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.02.2020 №08-02/767.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.03.2020 №0800-0218-8/9759 позивача повідомлено про відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання.
Позивач, не погодившись з правомірністю бездіяльності щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі №280/6015/20, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:
визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.03.2020 про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно заяви від 04.03.2020;
зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі №280/6015/20, яке набрало законної сили 19 листопада 2020 року (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/92348370), ОСОБА_2 з 19.02.2020 було здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767, у результаті чого розмір довічного грошового утримання з 19.02.2020 склав 53601,00 грн.
Згідно з рішенням 923180145885 про перерахунок від 02.02.2021 суддівський стаж ОСОБА_1 складає 14 років 11 місяців 08 днів (форма РС-право).
Позивач звернувся до відповідача із заявою з приводу розміру виплати йому суддівської винагороди, однак листом від 30.03.2021 №3964-3181/М-02/8-0800/21 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що під час винесення рішення суду питання застосування відсотку суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з якого слід робити позивачу перерахунок пенсії, не досліджувалось з огляду на заявлені позовні вимогу, а тому законних підстав для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, на даний час немає.
Вважаючи рішення відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посад протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як випливає з матеріалів справи, позивач є суддею у відставці та до 19.02.2020 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 90% сум грошового забезпечення, встановлений постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 09.03.2017 у справі №324/2081/16-а.
У подальшому, ГУ ПФУ в Запорізькій області, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі №280/6015/20, здійснило з 19 лютого 2020 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767 та основний розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 50% суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.
Надаючи оцінку діям відповідача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді до 50%, суд виходить з наступного.
Конституційний Суд України в рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх судді у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом України №1402-VIII.
Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом України №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, на думку суду, розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Частина 3 статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.
На переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України №2453-VI.
Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом України №2453-VI.
Вказане свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не буде співмірним із щомісячним довічним грошовим утримання суддів, які отримають право на відставку за нормами Закону України №1402-VIII, що буде свідчити про дискримінаційність.
Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону України №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.
Разом з тим, суд вважає також безпідставним є і зменшення відповідачем відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, до 50%, оскільки абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Тобто, при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).
Враховуючи зазначене, позивач має стаж роботи на посаді судді всього 29 років 08 місяців 12 днів, що встановлено постановою Пологівського районного суду Запорізької області від 09.03.2017 у справі №324/2081/16-а та в силу приписів частини 4 статті 78 КАС України не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
За таких обставин, відповідно до частини 3 статті 142 Закону України №1402-VIII при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідач повинен був врахувати стаж роботи позивача на посаді судді у розмірі повних 29 років.
Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 68%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 9*2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19.02.2020, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є протиправним та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 68% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767, та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача щодо зазначити в рішення про його негайне виконання, суд зазначає наступне.
За приписами статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини 1 статті 263, пунктами 14 частини 1 статті 283 цього Кодексу.
У зв'язку із задоволенням похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає відсутніми підстави для звернення судового рішення до негайного виконання, яке застосується у разі присудження (стягнення) грошових коштів в порядку, встановленому статтею 371 КАС України.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановлення нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
З огляду на зазначене, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 19 лютого 2020 року в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 25.02.2020 №08-02/767.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 68% суддівської винагороди працюючого судді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області ОСОБА_1 , та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні заяв ОСОБА_1 про звернення рішення суду до негайного виконання та встановленні судового контролю відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак