08 липня 2021 року Справа № 280/3553/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні ді
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №137 сервісного центру Дніпровського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.11.2020, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання,
визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 за №07-36/118;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 за №07-36/118, в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та без оподаткування;
зобов'язати відповідача виплатити внаслідок перерахунку заборгованість за період з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою судді від 05.05.2021 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про протиправність рішення відповідача №137 від 02.11.2020 щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, вважає, що судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Вказує, що у зв'язку із тим, що змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці.
Ухвалою суду від 07.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 24 червня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №35984), у якому, зокрема пояснює, що ним відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, оскільки з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці регулюється ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020 вказує, що оскільки Управління є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими нормативно-правовими актами, тому не має можливості здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 до визначення порядку перерахунку. З урахуванням зазначеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з 23.08.1994 по 15.09.2016 перебувала на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наразі, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області (Дніпровському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя) як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07-36/118 від 26.03.2020 на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018 (4086/16).
ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області (Дніпровський відділ обслуговування громадян міста Запоріжжя (сервісний центр) із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, надавши оригінал вказаної вище Довідки від 26.03.2020 №07-36/118, однак отримано відповідь, оформлену Повідомленням №0800-0203-8/58132 від 03.11.2020, в якому позивачу зазначено про прийняття відділом з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення №137 від 02.11.2020 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Вважаючи рішення відповідача про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА України в Запорізькій області від 26.03.2020 за №07-36/118 та бездіяльність відповідача у вигляді не проведення позивачу такого перерахунку протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07. 2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
У зазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а позивач набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Суд звертає увагу на ту обставину, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Суд наголошує, що зміна з 01 січня 2020 року розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Перерахунок, про який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Отже, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року.
Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана справа є типовою справою до вищевказаної зразкової адміністративної справи № 620/1116/20, яку розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, адже умовою такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.
Крім того, безпідставним є покликання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2018 у справі №151/155/16-а, оскільки різними є обставини, які обумовлюють застосування норм матеріального права в справі, що розглядається, та справі №151/155/16-а. Як уже зазначалося, спірні правовідносини з відповідачем виникли після визнання неконституційним пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII.
Незважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання, його щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а тому наявні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 26.03.2020 №07-36/118.
Оскільки підставою для такого перерахунку є визначені Законом №1402-VIII підстави, а саме зміна розміру суддівської винагороди діючого судді, як у даному випадку, то суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Також слід зауважити, що рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Запорізькій області №137 від 02.11.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, за визначенням, наведеним у пункті 19 частини 1 статті 4 КАС України, є актом індивідуальної дії, який порушує право позивача на відповідний перерахунок.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20, виходячи із наданих частиною 2 статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №137 від 02.11.2020 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 26.03.2020 №07-36/118, з урахуванням фактично виплачених сум.
Таким чином, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача у вигляді не проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/118.
Щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно суддівської винагороди підлягає перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та чи підлягає воно перерахунку без обмеження їх граничного розміру, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від №2-р/2020 від 18.02.2020.
Відповідно питання щодо відсоткового розміру суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання і питання обмеження довічного грошового утримання максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що, відповідно до матеріалів справи, відповідач ніяких дій щодо зменшення відсоткового розміру суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та обмеження перерахованого утримання максимальним розміром не вчиняв, а тому і відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №137 від 02.11.2020, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.03.2020 №07-36/118, виданої Територіальним управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області від 26.03.2020 №07-36/118, та виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак