з питань залишення позовної заяви без розгляду
08 липня 2021 року Справа № 280/4551/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новиковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дії/бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо непроведення перерахунку/індексації та невідновлення виплати пенсії позивачу, з компенсацією втрати частини доходу; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти позивача на пенсійний облік, провести, починаючи з 07.10.2009 перерахунок пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, із застосуванням при розрахунку розміру пенсії, починаючи з 07.10.2009, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600,00 грн.; 3) виплатити позивачу заборгованість по пенсії одним платежем за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати, з розрахунку місячного розміру пенсії, визначеного із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, згідно з документами про стаж та заробітну плату, наданих позивачем, помноженого на кількість місяців в виплатному періоді, починаючи з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, на зазначений позивачем банківський рахунок; 4) виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, одним платежем, на зазначений позивачем банківський рахунок; 5) відновити і виплачувати позивачу пенсію за віком довічно, починаючи з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600,00 грн., з проведенням на загальних засадах індексації/масових перерахунків і осучасненням пенсії, відповідно до пенсійною реформою України; 6) встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на зазначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою про виплату пенсії, поданим через уповноваженого представника за дорученням; 7) відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 07.10.2009 по день фактичної виплати; 8) відповідно до ч.6 ст.245, ч.1 ст.382 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Ухвалою судді від 14.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідачем у відзиві зазначено, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки він звернувся до суду із позовом у червні 2021 року, хоча дізнався про порушення свого права з жовтня 2009 року.
Позовна заява подано до суду 04.06.2021.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).
Як передбачено п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Аналіз положень ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Таким чином, положення стст.122, 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 за №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 по справі №815/1226/18.
З вказаних підстав суд вважає, що клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви, викладене у відзиві на позовну заяву, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.О. Прасов