08 липня 2021 року о/об 10 год. 55 хв.Справа № 280/4551/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новиковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дії/бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним дії/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо непроведення перерахунку/індексації та невідновлення виплати пенсії позивачу, з компенсацією втрати частини доходу; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти позивача на пенсійний облік, провести, починаючи з 07.10.2009 перерахунок пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, із застосуванням при розрахунку розміру пенсії, починаючи з 07.10.2009, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600,00 грн.; 3) виплатити позивачу заборгованість по пенсії одним платежем за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати, з розрахунку місячного розміру пенсії, визначеного із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, згідно з документами про стаж та заробітну плату, наданих позивачем, помноженого на кількість місяців в виплатному періоді, починаючи з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, на зазначений позивачем банківський рахунок; 4) виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, одним платежем, на зазначений позивачем банківський рахунок; 5) відновити і виплачувати позивачу пенсію за віком довічно, починаючи з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600,00 грн., з проведенням на загальних засадах індексації/масових перерахунків і осучасненням пенсії, відповідно до пенсійною реформою України; 6) встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на зазначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою про виплату пенсії, поданим через уповноваженого представника за дорученням; 7) відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 07.10.2009 по день фактичної виплати; 8) відповідно до ч.6 ст.245, ч.1 ст.382 КАС України, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Представник позивача у позові (а.с.49-66) зазначив, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, платник податків, не працює, з 02.12.1996 постійно проживає в Ізраїлі, місце постійного проживання встановлено нотаріально. Паспорт позивача вилучено і знищено встановленим порядком органами МВС в 1996 році при оформленні виїзду на постійне місце проживання за кордон. Позивач перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію за віком в Управлінні праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м.Запоріжжя. Виплата позивачу пенсії припинена з 01.11.1996 внаслідок виїзду на ПМЖ за кордон, в порушення норм ст.ст.24, 46 Конституції України, які гарантують рівність конституційних прав і свобод громадян перед законом, незалежно від місця проживання, в тому числі, право на пенсійне забезпечення в старості. 26.05.2021 представник позивача звернувся до відповідача із заявою до якої додані для огляду і засвідчення копій оригінали та копії необхідних документів, що засвідчують особу позивача, вік, громадянство, місце постійного проживання, про ідентифікаційний номер, про заробітну плату, трудовий стаж. Таким чином, позивачем 26.05.2021 пред'явлені до органу ПФУ встановленим порядком оригінали необхідних документів для здійснення перерахунку та відновлення виплати пенсії, що відповідачем не заперечується. Рішенням відповідача, оформлене листом від 26.05.2021, позивачу відмовлено в задоволенні заяви про перерахунок і відновлення виплати пенсії, з посиланням на обов'язок особистого звернення позивача або його опікуна в орган ПФУ за місцем постійного проживання. Представник позивача зазначає, що позивач, який проживав на території України, проте, в 1996 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, має такі ж конституційні права, як громадянин України, який проживає на території України, що також стосується його права як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат. Позовні вимоги про відновлення пенсії як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, з одночасним проведенням її перерахунку/осучаснення/індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів, починаючи з 07.10.2009, не є передчасними і підлягають задоволенню. Посилання відповідача на відсутність архівної пенсійної справи позивача не може бути прийнята до уваги, враховуючи, що відмова в перерахунку і відновлення виплати пенсії за віком мотивований відповідачем з інших підстав. Пенсія за період з 07.10.2009 повинна бути відновлена ??за матеріалами пенсійної справи в такому розмірі, який би позивач отримував за відсутності перерви в здійсненні пенсійних виплат, з перерахунком/індексацією пенсії і компенсацією втрати доходу. На думку представника позивача у резолютивній частині рішення повинні бути регламентовані методика і показники для розрахунку розміру пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, починаючи з 07.10.2009, з урахуванням додатково поданих документів про стаж та заробітну плату. В іншому випадку пенсія буде відновлена ??відповідачем, відповідно до вказівок ПФУ в листі від 17.02.2015 за №4626/02-4С, в постійному "твердому" розмірі, що склався на момент виїзду позивача за кордон в 1996 році - 46,98 грн., без її подальших перерахунків, або із застосуванням показника середньої заробітної плати для призначення пенсій за 2006 рік (928,81 грн.), замість відповідних показників середньої заробітної плати для кожного виплатного періоду, як працюючій особі, без урахування додатково поданих документів про стаж та заробітну плату, що призведе до виплати знеціненої пенсії, нижче мінімального розміру пенсії на момент її фактичної виплати, не захистить порушене право і з'явиться передумовою для чергового судового розгляду. Як альтернатива, пенсія позивачу може бути за рішенням суду розрахована із застосуванням показника заробітної плати за 2018-2020 роки, індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, виявлених згідно з документами про стаж та заробітну плату, наданих позивачем 26.05.2021 із заявою про перерахунок та відновлення виплати пенсії. Загальний розмір заборгованості по пенсії за період з 07.10.2009 по день її фактичної виплати визначиться шляхом множення місячного розміру пенсії, розрахованого за показниками заробітної плати за 2018-2020 роки, на кількість місяців у виплатному періоді, починаючи з 07.10.2009.
Представник позивача просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що позивачу пенсія відповідачем не призначалась, на обліку у відповідача він не перебував. Отже, відповідач не має законних підстав для поновлення пенсії, оскільки пенсії не призначались Пенсійним фондом України. Представник позивача не вірно визначив коло повноважень який має представник за довіреністю, оскільки чинним законодавством передбачено, що заява на призначення пенсії можлива через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, а заява на поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Згідно з п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою правління Пенсійного фонду №22-1 від 25.11.2005, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання. В позовній заяві позивачем зазначено, що до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю він проживав в АДРЕСА_2 та отримував пенсію за віком. Зазначає, що знаходився на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення в Дніпровському районі міста Запоріжжя. Копій пенсійних посвідчень або інших доказів, що до виїзду на постійне місце проживання до держави Ізраїль позивачу призначалась пенсія органами Пенсійного фонду, до суду не надано. Відповідач зазначає, що у випадку задоволення заявлених позовних вимог про виплату пенсії з 07.10.2009 не нижче мінімального розміру пенсії 2600 грн. та застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки з 07.10.2009, суд фактично втрутиться у дискреційні повноваження відповідача, що буде порушенням норм процесуального права. Показник середньої заробітної плати застосовується лише при призначенні, як це визначив законодавець. До об'єктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Ухвалою судді від 14.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та без проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач має Паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 02.03.2021 (орган, що видав 2ISR), строк дії 02.03.2031 (а.с.17).
До 01.11.1996 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував призначену з 15.12.1989 пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю (протилежного відповідачем не доведено).
Призначення пенсії підтверджується пенсійним Посвідченням виданим Управлінням праці та соціального забезпечення населення в Ленінському районі м.Запоріжжя (а.с.21-зворот).
Згідно копій аркушів Трудової книжки позивача його звільнено 23.12.1989 у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с.18-зворт-20).
Позивач через уповноваженого представника 26.05.2021 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення пенсії (а.с.22-23).
У відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області від 01.06.2021 на ім'я ОСОБА_2 - представника за довіреністю ОСОБА_3 зазначено: «… 26.05,2021 року Ви звернулися із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та пакетом документів за довіреністю. Питанні щодо поновленні пенсії ОСОБА_1 може бути розглянуто органами Пенсійного фонду України після надання особисто пенсіонером заяви та необхідних документів. Поновлення виплата пенсії за заявами, носвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надісланими поштою, не допускається. Поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства що діяло та дату призначення пенсії, з урахуванням додатково наданих документів. Слід зазначити, що в архіві управління зберігаються пенсійні справи, списані починаючи з 1999 року, архівна пенсійна справа ОСОБА_1 не значиться. Згідно п.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Переказ пенсії, призначеної в Україні, за кордон пенсіонерам іноземних держав здійснюється на підставі відповідних міждержавних договорів, угод, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. На теперішній час угоди між Урядом України та Урядом Ізраїлю в галузі пенсійного законодавства не укладено. …» (а.с.25).
Позивач не погодившись з відповіддю органу Пенсійного фонду України у поновленні пенсії за віком, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд з урахуванням зазначеного вище виходить з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені положення Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення №25-рп/2009 від 07.10.2009.
Також, у Рішенні Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що з 07.10.2009 - дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу (07.10.2009) територіальні органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Згідно матеріалів справи, суд вважає, що позивачу має бути поновлена виплата пенсії за віком з 07.10.2009.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.46 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Позивачем не доведено нарахування йому після 07.10.2009 пенсії за віком, відтак і підстави для компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.51 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «51.Суд вважає, що цю справу слід відрізняти від вищезазначеного рішення у справі "Карсон та інші проти Сполученого Королівства" (Carson and Offers v. United Kingdom), у якому відмінність у поводженні, що оскаржувалася, стосувалася відсутності індексації існуючих пенсій для тих, хто проживає в інших державах, при тому, що ніхто не ставив під сумнів право заявника на отримання пенсії як таке. Проте у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Суд доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії».
Також, у п.54 Рішення Європейського суд з прав людини від 07.11.2013 по справі «Пічкур проти України» (Заява №10441/06) зазначено: «54.Вищезазначених міркувань Суду достатньо для висновку про те, що різниця у поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу».
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України №1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Отже, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
За наведених обставин, оскільки позивач з 1996 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а йому пенсія була припинена в період проживання за кордоном, то, враховуючи той факт, що на даний час ОСОБА_1 не втратив громадянство України, він має право на поновлення її виплати.
У п.1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 за №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за №1566/11846 (надалі - «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зазначено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо). При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності. Орган, що призначає пенсію, додає одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про розмір допомоги, строки її виплати (п.2.8 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»).
Як зазначено у п.2.9 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Для дітей, які не мають паспорта, документом, який засвідчує вік, є свідоцтво про народження. До заяви: опікуна (піклувальника) додається копія рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування або відповідне рішення суду; батьків-вихователів додається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; патронатного вихователя додається копія договору про патронат. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Відповідно до п.2.22 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій,- довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).
При цьому, як зазначено у п.2.23 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає кваліфікований електронний підпис. У випадку звернення за призначенням пенсії через вебпортал з використанням електронної системи BankID для виплати пенсії заявник або представник заявника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально, законний представник пред'являє до органу, що призначає пенсію, оригінали сканованих копій документів, що підтверджують право на пенсію.
Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.
Відповідачем нормативно та документально не обґрунтоване звернення до нього не уповноваженою особою позивача.
Відповідач вірно зрозумів волевиявлення позивача (на яку надано відповідь від 01.06.2021).
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача про не звернення позивача до відповідача із заявою встановленого зразка відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»».
Згідно з ч.2 ст.42 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.47 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Як передбачено п.1.3 «Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні», затвердженої 23.04.1999 постановою правління Пенсійного фонду України №4-5 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.05.2015 №10-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за №413/3706, переказування пенсій за кордон здійснюється Пенсійним фондом України (далі - Фонд) через публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - уповноважений банк), якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку провести дії по здійсненню перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України.
З огляду на приписи ч.2 ст.245 КАС України, суд не може одночасно визнати дії та бездіяльність протиправними суб'єкта владних повноважень.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача поновлення виплати пенсії.
Відповідно питання щодо конкретних складових розміру пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на поновлення виплати пенсії.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Суд відповідно до ст.382 КАС України не вбачає необхідності зобов'язувати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи матеріали справи та приписи ст.ст.263, 371 КАС України, суд вважає за можливе звернути до негайного виконання рішення у межах суми пенсії позивача за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України. Суд не вбачає за необхідне застосування п.1 ч.2 ст.371 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263, 371 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дії/бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти ОСОБА_1 на пенсійний облік, провести, починаючи з 07.10.2009, поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, з проведенням індексації.
В іншій частині позову - відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення у межах суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.
У стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 08.07.2021.
Суддя О.О. Прасов