Справа № 574/694/20 Провадження №2/574/72/2021
08 липня 2021 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Куцан В.М.
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
Позивач звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку пай, яке належало їй і було посвідчено сертифікатом серії СМ №0243696. Спадщину прийняв її син - ОСОБА_4 , фактично вступивши в управління і володіння спадковим майном. Другий син померлої ОСОБА_5 , будучи спадкоємцем за заповітом, спадщину не прийняв. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_2 .. У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), відповідно до сертифікату серії СМ №0243696, нотаріус відмовив, так як оригінал вищевказаного правовстановлюючого документу був втрачений. Просив визнати за ОСОБА_2 право на цю земельну частку (пай) розміром 4,58 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі на місцевості.
Ухвалою суду від 12.03.2021 року первісного відповідача Гвинтівську сільську раду Буринського району Сумської області замінено на правонаступника - Буринську міську раду Сумської області.
ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі.
Представник відповідача про розгляд справи повідомлений належним чином, в судове засідання не явився по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. Суд визнав можливим справу розглянути у його відсутності за наявними доказами.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши надані докази і давши їм оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка проживала в с. Гвинтове Буринського району Сумської області, у зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця (а.с.10).
До спадщини останньої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,58 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Гвинтівської сільської ради Сумської області, що було посвідчено сертифікатом на земельну частку (пай) серії СМ №0243696, зареєстрованого 19.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за номером 696 (а.с.23).
З довідки Гвинтівської сільської ради вбачається, що на день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна, спадкоємцем майна померлої є її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 (а.с.11).
За життя, 17.01.1992 року, ОСОБА_3 посвідчила в Гвинтівській сільській раді Буринського району заповіт на користь свого сина ОСОБА_5 , якому заповіла все своє майно (а.с.12).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №63238264 вбачається, що спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину органами нотаріату не видавалися (а.с.45).
Оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття спадщини останнім після смерті ОСОБА_3 , суд вважає, що ОСОБА_5 спадщину не прийняв.
Статтею 548 ЦК УРСР визначено, положення якого діяли на час відкриття спадщини, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року (справа № 305/235/17).
Вищенаведеною довідкою Гвинтівської сільської ради підтверджено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, являючись спадкоємцем першої черги за законом.
Враховуючи, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 спадщину не прийняв, право на спадкування одержав другий син померлої ОСОБА_4 ..
Разом з тим, ОСОБА_4 не оформивши юридично свої спадкові права, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зарічне Путивльського району Сумської області, а спадщину після смерті останнього прийняла його дочка ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про її народження та копій матеріалів спадкової справи №222/2019 (а.с.7,13-18).
Спадкова справа №222/2019 була заведена за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу Сумської області видно, який видав свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна.
Між тим, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на успадковане ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), що належала його матері ОСОБА_3 , оскільки позивачка не надала оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0243696 (а.с.19).
Тобто, ОСОБА_4 не спроможна отримати свідоцтво про право на спадщину в органах нотаріату через відсутність у неї оригіналу вказаного правовстановлюючого документу, який був втрачений.
Однак, право ОСОБА_3 на вказану земельну частку( пай) у суду сумнівів не викликає, так як фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95.
Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»).
Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України ( 1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.
Судом встановлено, що баба позивачки - ОСОБА_3 ,таке право набула, оскільки вона була включена до списку осіб громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства «Нива» під №696, який додавався до державного акту на право колективної власності, що був виданий зазначеному сільськогосподарському товариству та отримала відповідний сертифікат, який у подальшому був втрачений. (а.с.21-24).
Сама по собі відсутність оригіналу сертифікату не може бути підставою для виключення із спадщини останньої її права на земельну частку (пай), оскільки сертифікат є лише документом, що підтверджує його належність, однак право на земельну частку (пай) у неї виникло ще за життя.
Таким чином, право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серії СМ №0243696 сумнівів не викликає, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7, 10, 12, 13 ,23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай)розміром 4,58 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії СМ №0243696, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за №696, що було успадковане ним після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: