Справа 573/979/21
Номер провадження 3/573/463/21
09 липня 2021 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого
до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
05 червня 2021 року о 18 годині 20 хвилин у с. Янченки Сумського району Сумської області, по вул. Южній, ОСОБА_1 , який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом Опель «Аскона», н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушене мовлення. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
У судове засіданні ОСОБА_1 двічі не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зазначеною у протоколі адресою та зареєстрованим місцем проживання останнього, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення судових повісток.
Європейський суд з прав людини у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, а тому, враховуючи вищевказане, принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, оскільки адміністративний проступок, на який не відреагувала держава, заподіює правопорядку серйозної шкоди, а безкарність правопорушника буде заохочувати його на вчинення нових проступків і буде подавати негативний приклад іншим нестійким особам.
ОСОБА_1 не виконує процесуальні обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про розгляд справи у суді, на виклики не з'являється. Отже причини неявки ОСОБА_1 суддя визнає неповажними і розцінює як спробу до затягування судового розгляду з метою уникнення відповідальності у зв'язку з обмеженими строками притягнення до адміністративної відповідальності та розгляду справи, передбаченими ст. ст. 38, 277 КУпАП.
Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП щодо необов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Частиною першою статті 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі по тексту ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Частина друга статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №173908, складеного поліцейським СРПП ВП №1 (м. Білопілля), сержантом поліції Сидоренком Р.М., 05 червня 2021 року о 18 год. 20 хв. у с. Янченки по вул. Южній ОСОБА_1 керував автомобілем Опель «Аскона», н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушене мовлення. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Судовим розглядом встановлено, що вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за вказаних обставин, крім змісту протоколу, підтверджується також дослідженими судом письмовими матеріалами справи, зокрема: поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 на пропозицію співробітників поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВАБ №929231 від 05 червня 2021 року, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка рішенням суду позбавлена такого права, постановою Білопільського районного суду від 12 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Вказані докази приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч та підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи, відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, що тягне за собою потенційну небезпеку для учасників дорожнього руху, особу ОСОБА_1 , який будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, належних висновків не зробив та повторно скоїв правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, штраф за попереднім рішенням суду не сплатив, що свідчить про небажання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності дотримуватися вимог чинного законодавства та стати на шлях виправлення, а також виходячи з того, що санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена можливість накладення альтернативних видів адміністративного стягнення у виді штрафу або арешту та приходить до висновку, що стягнення у виді адміністративного арешту є таким, що буде сприяти запобіганню вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Встановлюючи наявність підстав для одночасного із застосуванням арешту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Білопільського районного суду від 12 травня 2021 року, яка набрала законної сили 25 травня 2021 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік. 05 червня 2021 року останній вчинив нове адміністративне правопорушення. Вказаний факт свідчить про систематичне порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності порядку користування цим правом і є підставою для застосування приписів ст. 30 КУпАП щодо приєднання до стягнення, призначеного за дане правопорушення, невідбутої частини стягнення, призначеного постановою Білопільського районного від 12 травня 2021 року у виді 11 місяців 19 днів позбавлення права керування транспортним засобом .
Разом з цим, у даному випадку відсутні підстави застосування відносно ОСОБА_1 одночасно із застосуванням арешту з позбавленням права керування транспортним засобом, оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять доказів належності автомобіля Опель «Аскона», н. з. НОМЕР_1 особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, ст. ст. 33, 40-1, 245, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення, застосованого за даною постановою, приєднати невідбуту частину стягнення відповідно до постанови судді Білопільського районного суду Сумської області від 12 травня 2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП та остаточно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 11 (одинадцять) місяців 19 (дев'ятнадцять) днів без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: