08 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/157/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного агропромислового підприємства "Дзвін", с. Звиняч, Чортківський район, Тернопільська область, 48510
до відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області , вул. Микулинецька, 20 , м. Тернопіль, 46008
про відшкодування 114 780 грн матеріальної шкоди та 50 000 моральної шкоди.
За участі представників сторін:
Позивача: Чудопалова Юрія Юрійовича, посвідчення № 336 від 10.09.2004 р., ордер серія ВО №1015321 від 19.03.2021 р.
Відповідача: ОСОБА_1 , довіреність Вих-01-12/594-21 від 16.02.2021 р.
23.03.2021 ПАП "Дзвін" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про відшкодування 114 780 грн матеріальної шкоди та 50 000 моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно результатів Тернопільської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 22.02.2020 №000115 п.м/20 встановлено, що у 30 гол. ВРХ виявлено збудник лептоспірозу та в 1 гол. ВРХ - бруцельоз, внаслідок якого було прийнято рішення про введення карантинних обмежень до видачі повторних результатів, проте в наслідок протиправних дій відповідача, здійснених при повторному дослідженні та відібрані зразків крові та сечі, позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 25.03.2021 позовна заява була залишена судом без руху та встановлено позивачу спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви (протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху) шляхом подання суду доказів сплати судового збору у встановлених порядку у розмірі 2471 грн. 72 коп.
Ухвалою суду від 15.04.2021 відкрито провадження у справі № 921/157/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.05.2021 з подальшим його неодноразовим відкладенням востаннє на 10.06.2021 на 10:00 год.
За час підготовчого провадження сторонами подано суду:
- 30.04.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов № Вих-01-12/1716-21 від 29.04.2021 (вх. № 3739 від 30.04.2021), в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з тих підстав, що :
- в позовній заяві ПАП «Дзвін» відсутні будь які докази прийняття Головним управлінням неправомірних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, внаслідок яких була завдана ПАП «Дзвін» майнова чи моральна шкода;
- щодо розміщеної 06.03.2020 року на офіційному офіційному сайті Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області інформації-спростування, розповсюдженої в соціальних мережах, про виявлене захворювання корів ПАП «Дзвін» на бруцельоз а щодо захворювання на лептоспіроз ситуація вивчається, то відповідач вказує, що така інформація є достовірною, її джерелом є Звіти про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №000115 п.м./20 від 22 лютого 2020 року та №000301п.м./20 від 04 березня 2020 року Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, які станом на час публікації інформації на офіційному сайті Головного управління вищезазначені звіти не були оскаржені та/чи скасовані;
- щодо відшкодування майнової шкоди відповідач зазначає, що жодним органом державної влади (в т.ч. Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Чортківській районній державній адміністрації), не зобов'язували ПАП «Дзвін» знищувати молоко, утилізація молока відбувалась за особистої ініціативи позивача, що ж стосується відмови ПрАТ «Тернопільський молокозавод» приймати молоко від ПАП «Дзвін», то відповідно до інформації наданої листом №207 від 20.05.2020 ПрАТ «Тернопільський молокозавод» повідомив Головне управління, що щодобова реалізація молока від ПАП «Дзвін» у лютому становить у межах 3116-3456 кг ( всього 95973 кг/місяць), у березні - 3204- 3780 кг (всього 95272 кг/місяць), у квітні - 3621-3785 кг (110 482 кг/місяць). Водночас простежується, що 7, 8, 9, 10 березня 2020 року приймання молока від вищевказаного господарства не здійснювалось, проте 11.03.2020 року добова кількість прийнятого молока становила 5463 кг, що значно перевищує середньодобову кількість і , на думку відповідача, свідчить тільки про триденну перерву у постачанні сирого молока на ПрАТ «Тернопільський молокозавод». При цьому відповідач посилається на п. 4.3. розділу 4 «Інструкції про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу» {затв. наказом Головного управління ветеринарної медицини з Держветінспекцією Мінсільгосппроду України від 15.03.1994 р. №5), відповідно до якого за умови карантинних обмежень забороняється: - використання молока від хворих тварин в господарських цілях без кип'ятіння. Молоко від клінічно здорових тварин, сироватки крові яких дають позитивну реакції мікроаглютинації (РМА) без наростаючою титру, використовуються без обмежень;
- всі дії по відбору зразків та проведених досліджень патологічного (біологічного) матеріалу ВРХ ПАП «Дзвін», які за твердженням позивача були проведені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області з порушеннями, здійснювалися комісійно представником Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини - Завідувачем Косівської ветеринарної дільниці ОСОБА_2 та ветеринарним лікарем ПАП «Дзвін» ОСОБА_3 буз участі представника відповідача.
До відзиву відповідачем долучено копії документів, а саме: інформації розміщеної 06.03.2020 на офіційному сайті Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області; листа Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № вих-05.1/1449-20 від 19.05.2020; листа № 207 від 20.05.2020 ПрАТ “Тернопільський молокозавод” з додатками; листа № 151 від 06.05.2020 ПАП “Дзвін”; листа Держпродспоживслужби № 11.3-21/2/7492-20 від 18.05.2020; листа Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №вих-05.1/1446-20 від 19.05.2020; листа Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №вих-05.1/1445-20 від 21.05.2020; Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області №вих-01-12/1687-20 від 11.06.2020; положення “Про Чортківську районну державну лікарню ветеринарної медицини”; положення “Про Тернопільську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів державну лікарню ветеринарної медицини”; документів, які підтверджують повноваження Першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області; докази надіслання відзиву іншим учасникам справи;
- 28.05.2021 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив бн/бд (вх.№ 4456 від 28.05.2021), де зазначив, що відзив на позовну заяву відповідача є необґрунтованим, невмотивованим з огляду на те, що :
- Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області є неналежним відповідачем по даній справі, а дії Головного управління є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства;
- щодо інформації розміщеної в інтернеті на приватній сторінці в соціальній мережі Фейсбук гр. ОСОБА_4 , зазначає, що відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, тоді ж як в позовній заяві ПАП «Дзвін» відсутні посилання на зазначену інформацію, поширену на приватній сторінці в соціальній мережі Фейсбук гр. ОСОБА_4 .
До відповіді на відзив позивач долучив докази її надіслання відповідачу у справі;
- 04.06.2021 через канцелярію суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив №Вих-12/2158-21 від 03.06.2021 (вх. № 4695 від 04.06.2021), в якому заперечує проти доводів позивача викладених у відповіді на відзив, зокрема, з підстав:
- з приводу тверджень відповідача про невстановлення джерел отримання інформації, яка була оприлюднена на Інтернет-сайтах, позивач зазначає, що першоджерелом недостовірної інформації розміщеної на Інтернет-ресурсах був допис в соціальній мережі Фейсбук лікаря районної ветеринарної лікарні П.І. Котовича від 05.03.2020 року, після чого 06.03.2020 року недостовірна інформація про захворюваність ВРХ на ПАП "Дзвін" поширилась на місцевих Інтернет-ресурсах, зазначивши при цьому, що ОСОБА_5 є працівником установи - районної ветеринарної лікарні, що підвідомча відповідачу;
- заперечення відповідача щодо відсутності його представників під час проведення відбору сечі для повторного мікроскопічного дослідження, спростовується самим же відповідачем шляхом розміщення відповідної інформації на власному офіційному сайті з якої вбачається, що все таки представники відповідача проводили дослідження 18.03.2020 року та були присутні під час відбору зразків на самому підприємстві, що також підтверджується Актом від 18 березня 2020 року, який склали і підписали, а відповідно до змісту вищезазначеного Акту провели відбір сечі для мікроскопічного дослідження: начальник відділу організації протиепізотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби Тернопільської області ОСОБА_6 , лікар-серолог Тернопільської регіональної державної лабораторії з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_7 , директор Чортківської МДЛ Держпродспоживслужби Хайко В.Я. та представники ПАП "Дзвін";
- щодо майнової шкоди, то позивач вказує, що вимушена перерва у збуті молока завдала збитків йому як майнових, так і моральних, адже в період резонансних публікацій, окрім наявної ситуації з доведенням наявності у крові ВРХ поствакцинальних антитіл, а не антитіл, що свідчать про наявність захворювання у ВРХ, зіткнувся з проблемами організації збуту, а в подальшому вимушеної утилізації молока, проблем в трудовому колективі, які спричинила загальна паніка та інших перешкод у здійсненні господарської діяльності.
До заперечення на відповідь на відзив долучив докази його надіслання позивачу у справі, а також копії Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, наказу № 66-к від 11.02.2021 "Про призначення ОСОБА_8 " та витягу з ЄДРПОУ.
Ухвалою від 12.06.2021 закрито підготовче провадження у справі № 921/157/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 08.07.2021.
В судовому засіданні, яке відбулося 08.07.2021, представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, викладених ним у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив бн/бд (вх.№ 4456 від 28.05.2021), посилаючись при цьому на долучені до матеріалів справи докази, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 08.07.2021 з'явився, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов №Вих-01-12/1716-21 від 29.04.2021 (вх. № 3739 від 30.04.2021), запереченнях на відповідь на відзив №Вих-12/2158-21 від 03.06.2021 (вх. № 4695 від 04.06.2021) та усних поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області - юридична особа публічного права, здійснює свою діяльність відповідно до «Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області», затверджене наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №163, є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів: забезпечує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду (контролю), державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, за охороною території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро (далі - МЕБ), з територій інших держав або карантинних зон; аналізує причини й умови виникнення та поширення хвороб тварин, організовує заходи щодо локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, готує пропозиції та рекомендації щодо профілактики, ліквідації та боротьби з такими хворобами тощо.
На виконання Плану протиепізоотичних заходів на 2020 рік по профілактиці хвороб тварин Чортківського району 03 лютого 2020 року завідувачем Косівської ветеринарної дільниці Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 для дослідження на лейкоз, бруцельоз, лептоспіроз ВРХ було відібрано 350 проб крові ВРХ, які належать ПАП «Дзвін», що в с. Звиняч, Чортківського району. Вищевказані проби крові ПАП «Дзвін» було відібрано та доставлено на дослідження у Тернопільську регіональну державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Згідно Звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №000115 п.м./20 від 22 лютого 2020 року Тернопільської регіональної державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів при проведенні випробувань на лептоспіроз методом ДСТУ 6078:2009 в сироватці крові виявлені антитіла L.Hebdomatis (лептоспіроз) в титрі 1:100 у 25 голів ВХР та титрі 1:200 у 5 голів ВРХ із 35 досліджених (що становить 85,7%), та одна позитивна реакція на бруцельоз була досліджена методом ІФА.
Завідувачем Косівської ветеринарної дільниці Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 та ветеринарний лікар ПАП «Дзвін» ОСОБА_3 21.02.2020 був здійснений повторний відбір 5 проб крові для дослідження, від 5 тварин ВРХ, які належать ПАП «Дзвін», в тому числі від тієї тварини ВРХ що дала позитивну реакцію на бруцельоз першого разу.
Згідно Звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу №000301 п.м./20 від 04 березня 2020 року Тернопільської регіональної державну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів результат випробування на бруцельоз ВРХ був негативний.
У зв'язку з вищевказаними обставинами, за ініціативою Чортківського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області проведено засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Чортківській районній державній адміністрації щодо вивчення питання епізоотичної ситуації в ПАП «Дзвін», на якому були присутні члени Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та запрошені член Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_16 , начальник Чортківського міжрайонного відділу ДУ "ТОЛЦ ДСЕУ" ОСОБА_17 , завідувач інфекційним відділенням Чортківської ЦКРЛ Труш С.В., за результатом якого було складено протокол від 03.03.2020 р. №2-2020)., яким визначила порядок дій, у випадку підтвердження діагнозу на лептоспіроз та бруцельоз у ВРХ.
10.03.2020 р. комісійно в складі: завідувача Косівської ветеринарної дільниці Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Слоїк Б. В., в.о.начальника Чортківської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_18 та ветеринарного лікаря ПАП «Дзвін» ОСОБА_3 повторно відібрано для дослідження на лептоспіроз 50 проб крові від тварин, які належать ПАП «Дзвін», за результатами якого складено Звіт про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу від 20.03.2020 р. № 000447 п.м./20 Тернопільською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Спеціалісти Підприємства повідомили, що 22 березня 2019 року, з метою профілактики парагрипу, ринотрахеїту та інших захворювань, поголів'я корів було провакциноване вакциною ОСОБА_19 НОМЕР_1 , виготовленою в США, яка призначена також для профілактики лептоспірозу і містить антигени п'яти штамів лептоспір, антитіла до яких були виявлені лабораторно при повторному дослідженні (експертний висновок від 12.03.2020 р. №000372 п.м./20).
Згідно пункту 2.5.3. Інструкції «Про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу» затвердженої Головним управлінням ветеринарної медицини з Держдветінспекцією Мінсільгосппроду України, наказ № 5 від 15.03.1994 p., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1994 р. за №55/264, діагноз на лептоспіроз вважають встановленим коли антитіла, виявлені в сироватці крові більше, ніж у 20 відсотків досліджених тварин в титрі 1:50 у невакцинованих, і 1:100 і більше у вакцинованих. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України та типових положень про місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії» від 21.11.2007 року № 1350, беручи до уваги експертний висновок Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22 лютого 2020 року № 000115 п.м./20, Чортківське районне управління Головного управління ініціювало проведення засідання Державної надзвичайної протиепізоогичної комісії при Чортківській районній державній адміністрації щодо вивчення питання епізоотичної ситуації в ПАП «Дзвін», яка своїм рішенням (протокол від 03.03.2020 р. №2-2020) визначила порядок дій, у випадку підтвердження діагнозу на лептоспіроз та бруцельоз.
11.03.2020 р. комісійно було ще раз відібрано кров на лептоспіроз (експертний висновок від 20.03.2020 р. № 000447 п.м./20), після чого, як зазначає відповідач, спеціалісти Головного управління Тернопільської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Чортківської міжрайонної державних лабораторій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів упродовж 2-х днів - 17 та 18 березня 2020 року працювали на фермі ПАП «Дзвін», де провели клінічний огляд поголів'я ВРХ, на предмет виявлення симптомів лептоспірозу. При цьому будь-яких ознак захворювання у тварин не спостерігалось. Проводилось також мікроскопічне дослідження сечі тварин, з метою виявлення в ній лептоспіроз. Всього досліджено 106 проб і лептоспір не виявлено. Паралельно при заборі крові ветеринарними спеціалістами ПАП «Дзвін» проводився забір крові для арбітражного дослідження, однак на неодноразові звернення Головного управління до ПАП «Дзвін» щодо надання результатів досліджень, Головним управлінням отримано не було. Після проведення вищевказаних заходів питання підозри на лептоспіроз ВРХ на фермі ПАП «Дзвін» було зняте з порядку денного.
Проведення означених дій працівниками відповідача позивач вважає незаконним, оскільки відповідно до п. 3.9. ст. З Наказу Міністерства агропромислового комплексу Державного департаменту ветеринарної медицини "Про затвердження Інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней" N 4 від 25.01.2000 (далі - Інструкції №4), при виявленні клінічних ознак захворювання бруцельозом хворих тварин обов'язково досліджують двічі з інтервалом 15-20 днів і алергічною пробою.
Відповідно до: п. 2.4. ст.2 Інструкції Міністерства сільського господарства і продовольства "Про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу" N 5 від 15.03.94 (далі - Інструкція №5), у хворих та підозрілих у захворюванні тварин досліджують кров і сечу. Кров беруть від усієї групи, але не менше, як від 50 тварин. Повторне взяття крові при необхідності проводять через 7-10 днів у тих же тварин. Мікроскопію сечі проводять безпосередньо у господарстві не менше як від 100 тварин.
Підсумовуючи наведені норми законодавства позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був провести повторне дослідження ВРХ у ПАП «Дзвін» у строк, встановлений чинним законодавством, що зроблено не було. Окрім того, під час повторного дослідження на дослідження було взято лише зразки сечі, а чинним законодавством передбачено дослідження крові і сечі.
Відповідно до ст. 9 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 № 490 «Про затвердження Порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю та Форми акту відбору зразків» (далі - Порядок), відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
Відповідно до ст. 12 Порядку, відбір зразків засвідчується актом відбору зразків, що складається за формою, встановленою законодавством.
Відповідно до ст. 13 Порядку, акт відбору зразків складається у двох примірниках. Усі примірники підписуються посадовою особою Держпродспоживслужби, яка відібрала зразки, та присутніми при відборі оператором ринку або уповноваженою ним особою та представниками відповідних державних органів у разі їхньої участі у відборі зразків. Один примірник акту залишається у посадової особи, яка здійснила відбір зразків та склала акт, другий - вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2018 року № 490 затверджено зразок акту відбору зразків. В п. IV в даному акті необхідно вказати супроводжувальні документи, зокрема ветеринарні документи.
Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», до ветеринарних документів відноситься і ветеринарна картка, до якої заносяться дані щодо ветеринарно-санітарного стану господарства, діагностики, вакцинації, лікування та інших протиепізоотичних заходів стосовно певної тварини.
З системного аналізу вищенаведених обставин, на переконання позивача, слід дійти висновку, що дії відповідача є протиправними з таких підстав :
- під час відбору зразків відповідач зобов'язаний був здійснити відбір двох ідентичних зразків, один з яких залишити у позивача;
- під час відбору зразків відповідач мав скласти акт відбору зразків і один з примірників передати позивачу.
Проте, відповідач не вчиняв цих дій, передбачених чинним законодавством, з чого можна зробити висновок про недостовірність результату, оскільки неможливо встановити, які саме зразки досліджувалися, коли, ким, в якій кількості відбиралися і чи враховувалися відповідачем умови вакцинації тварин препаратом Кетлмастер Голд ФП-5 Л-5 під час дослідження.
Внаслідок означених дії (бездіяльності) відповідача, позивач самостійно звернувся в інші лабораторії, які мають державну акредитацію та ліцензію, зокрема у Київську та Харківську, якими надано відповідні висновки:
11 березня 2020 року відповідно до протоколу випробування №0183/С збудників бруцельозу та лептоспірозу в наданих зразках сироватки крові ВРХ не виявлено;
13 березня 2020 року відповідно до протоколу випробування №626.1-136.1/МД-П збудників лептоспірозу в наданих зразках сироватки крові ВРХ не виявлено.
05 березня 2020 року у мережі Інтернет на сайті realno.te.ua з'явилася публікація про те, що у господарстві ПАП "Дзвін" у ВРХ виявили захворювання бруцельоз та лептоспіроз.
06 березня 2020 року на офіційному сайті Головного управління Держпродспоживслужби (https://dpss-te.gov.ua/golovni-novini/derzhprodspozhivsluzhba-temopilshchini-povidomliaeTa) та на сторінці відповідача (https://www.facebook.com/Dpssternopil/posts/2566748940121464) розміщено публікацію, якою спростовано інформацію про виявлення захворювання корів лептоспірозом та бруцельозом в ПАП «Дзвін» наступного змісту:
"В соціальній мережі з'явилася неправдива інформація про виявлення захворювання корів лептоспірозом та бруцельозом в ПАП «Дзвін». Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області повідомляє, що відповідно до результатів планових досліджень, які проводила Тернопільська регіональна державна лабораторія ДПСС, захворювання на бруцельоз не встановлено.
Ситуація щодо захворювання на лептоспіроз вивчається, проводиться епізоотичне розслідування, оскільки попередні дослідження вказують на наявність поствакцинальних штамів лептоспір.
Відповідно до пояснення, наданим керівництвом ПрАТ «Тернопільський молокозавод», молоко, яке надходить з ферм ПАП «Дзвін», використовується виключно для виготовлення технічного казеїну, який не є харчовим продуктом.
ДОВІДКА. Відповідно до п.3 чинної Інструкції «Про заходи профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу» за умовами карантинних обмежень молоко від клінічно здорових тварин, сироватки крові яких дають позитивну реакцію мікроаглютинації без наростання титру, використовують без обмежень. Ситуація знаходиться під контролем спеціалістів Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, а ПрАТ «Тернопільський молокозавод» працює під державним ветеринарно-санітарним наглядом."
Позивач стверджує, що вищевказані публікації містять недостовірну інформацію, які мали наслідком те, що з 07.03.2020 року будь-які підприємства, зокрема і ПрАТ "Тернопільський молокозавод", відмовлялися приймати продукцію позивача без відповідної документації, підтверджуючої відсутність у тварин ПАП «Дзвін» збудників лептоспірозу та бруцельозу і внаслідок відсутності обладнання для кип'ятіння молока та для виготовлення технічного казеїну, позивач не мав змоги переробити та реалізувати наявні об'єми молока, як і можливість зберігати на підприємстві таку кількість сирого молока, у зв'язку із чим воно було вимушене його утилізувати.
Відповідно до актів знищення (утилізації) продукції від 07.03.2020, 08.03.2020, 09.03.2020, 10.03.2020 (копії яких наявні у матеріалах справи), в період з 7 березня по 10 березня 2020 року включно було знищено (утилізовано) 11 594 л. молока, що спричинило значні матеріальні збитки Підприємству. Відповідно до довідки, за підписом директора ПАП "Дзвін" Градового В.С. №277 від 24.07.2020 вартість 1 л молока становить 9,90 гривень, тому сума матеріальних збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача становить 114 780 гривень, посилаючись на приписи ст.ст. 22, 1166, 1173 ЦК України.
Окрім того, обґрунтовуючи підстави заявленого позову позивач зазначає, що поширення в засобах масової інформації неправдивої інформації негативно вплинуло на ділову репутацію ПАП "Дзвін" та завдало моральної шкоди як керівництву, так і працівникам даного Підприємства, створило перешкоди для нормального функціонування підприємства, для злагодженої роботи працівників.
Розмір моральної шкоди позивач оцінив в розмірі 50000 гривень, які просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, покликаючись при цьому на приписи норм ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає з огляду на таке.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів, зокрема, шляхом: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного кодексу України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2, частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Водночас статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені статтею 1173 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, та особливим способом заподіяння шкоди: шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю цих органів при здійсненні ними своїх повноважень. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до приписів норм ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, названими спеціальними правовими нормами, якими врегульовано деліктну відповідальність органу державної влади та його посадових осіб передбачено, що для застосування відповідальності наявність їх вини не є обов'язковою, а протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Однак, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Зі змісту ст. 1173 ЦК України слідує, що відповідальність зазначених у цій статті органів настає у разі заподіянні шкоди при виконанні владно-адміністративних функцій, які полягають у незаконних діях, рішеннях, які є юридично обов'язковими для осіб яких вони стосуються, або у бездіяльності, якою є невжиття передбачених законодавчими актами заходів, внаслідок чого завдається шкода. Тобто, за даною нормою відповідальність зазначених суб'єктів настає лише при завданні шкоди у адміністративно-владних відносинах.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 серпня 2019 року у справі № 914/1771/18.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18 з якої вбачається, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (п.п. 5.9, 5.10.).
Отже, дії (бездіяльність) органів державної влади, в цьому випадку Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 ЦК України внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки.
Частиною першою, пунктом п'ятим частини другої статті 162 ГПК України визначено, у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги заподіянням шкоди неправомірними діями/бездіяльністю Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, які полягали у недотриманні останнім процедури відбору зразків для лабораторних досліджень, порушення відповідачем визначених законодавством строків повторного дослідження ВРХ у ПАП «Дзвін», а також поширенням у мережі Інтернет неправдивої інформації, внаслідок чого підприємству завдано матеріальних моральних збитків у заявленому розмірі.
Тобто фактично підставою заявлених вимог визначено обставини неправомірності: 1) неправомірність дій/бездіяльності працівників органу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, яка полягає у порушенні визначеної нормами чинного законодавства процедури забору матеріалу та лабораторного дослідження тварин, які належать ПАП «Дзвін» та 2) поширення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області недостовірної інформації, яка дискредитувала ділову репутацію ПАП "Дзвін" та завдала йому як матеріальної, так і моральної шкоди.
Приписами ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що до збитків відносяться: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи.
Згідно з приписами ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами (постанова Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 912/1470/17).
Як уже зазначалось судом, у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу Держпродспоживслужби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
З огляду на викладене суд вважає, що неправомірність дій (бездіяльність) Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, як складової відповідальності у вигляді стягнення шкоди, повинна бути доведена, тобто має підтверджуватись, відповідно до ст.ст. 73-74 ГПК України, належними та допустимими доказами, зокрема, відповідними рішеннями суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Натомість у матеріалах справи відсутні такі рішення, а провадження щодо визнання дій/бездіяльності відповідача протиправними позивачем не ініціювалось. Доказів зворотного позивачем не подано, а судом не здобуто (ухвалою суду про відкриття провадження у справі було запропоновано позивачу подати докази на підтвердження обставин оскарження дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області).
Отже, протиправність дій/бездіяльності відповідача в судовому порядку не доведена, що в свою чергу свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіянням шкоди позивачу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність усіх необхідних умов для притягнення названого органу державної влади до деліктної відповідальності у вигляді стягнення матеріальних збитків у розмірі 114 780 гривень та 50000 грн матеріальної шкоди,
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 15.04.2021 позивачем не подано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в підтвердження заявлених ним позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про відсутність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі з огляду, позаяк позивачем не доведено наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, встановлених ст. 1173 ЦК України (встановлену в судовому порядку протиправність дій Головного управління Держпродспоживслужби у Тернопільській області та причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діями та заподіяною шкодою), а відтак у задоволенні позовних вимог ПАП "Дзвін" про відшкодування 114 780 грн матеріальної шкоди та 50 000 моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складено 09.07.2020
Суддя Н.М. Бурда