08 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/271/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.
за позовом: Приватного підприємства “Фірма “Нафтоінвест” , вул. Шевченка, 115, м. Дунаївці, Хмельницька область, 32400
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес”, с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823
про стягнення 145 840, 33 грн. заборгованості
За участі представників сторін:
Позивача: не прибув.
Відповідача: не прибув.
Суть справи.
06.05.2021 Приватне підприємство “Фірма“Нафтоінвест” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 145 840, 33 грн. заборгованості
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставки нафтопродуктів за видатковою накладною № 11/391 від 27.11.2020 та товарно-транспортною накладною № Р11/391 від 27.11.2020 до договору поставки нафтопродуктів № 172 від 17.06.2020, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 145840, 33 грн., з яких: 137 299,50 грн. - основний борг; 1 691,77 грн. - 3% річних; 6 849,56 грн. - інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 07.05.2021 відкрито провадження у справі № 921/271/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.06.2021 з подальшим його неодноразовим відкладенням, востаннє на 08.07.2021.
В судове засідання, яке відбулося 03.06.2021, представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав.
02.06.2021 та 17.06.2021 представником відповідача подано клопотання б/н від 02.06.2021 (вх. № 4631 від 02.06.2021) та б/н від 16.06.2021 (вх.№5117 від 17.06.2021), скріплені електронним підписом заявника, до яких долучено докази часткової сплати заборгованості в розмірі 20000 грн (копії платіжних доручень № 1621 від 16.06.2021 та № 1469 від 02.06.2021).
Сторони явку повноважних представників в судове засідання 24.06.2021 не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення поштової кореспонденції адресатам №4602509849328 та №4602509849336 містяться у матеріалах справи).
Позивач явки свого уповноваженого представника в судове засідання, яке відбулося 08.07.2021, не забезпечив, однак 08.07.2021 через електронну скриньку суду ним подано клопотання б/н від 07.07.2021 про розгляд даної справи без участі його уповноваженого представника за наявними у ній матеріалами.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях та подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Протягом червня-грудня 2020 між Приватним підприємством "Фірмою “Нафтоінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" існували господарські відносини щодо поставки нафтопродуктів.
Так відповідачу було відпущено окремими партіями нафтопродукти в кількості 126741 літр на суму 2 393 994,45 грн., що підтверджується видатковими накладними: №6/211 від 18.06.2020 на суму 107375,25 грн, №7/37 від 06.07.2020 на суму 117584,70 грн, №7/152 від 13.07.2020 на суму 117584,70 грн, №7/383 від 30.07.2020 на суму 124977,75 грн., №8/111 від 10.08.2020 на суму 128868,60 грн, №8/220 від 17.08.2020 на суму 128146,20 грн, №8/329 від 26.08.2020 на суму 128164,40 грн, №9/42 від 04.09.2020 на суму 128146,20 грн, №9/162 від 14.09.2020 на суму 127442,10 грн, №9/261 від 21.09.2020 на суму 126738,00 грн, №9/396 від 28.09.2020 на суму 126738,00 грн, №10/44 від 06.10.2020 на суму 126033,90 грн, №10/169 від 15.10.2020 на суму 126385,95 грн, №10/266 від 22.10.2020 на суму 126738,00 грн, №10/425 від 30.10.2020 на суму 126403,90 грн, №11/115 від 09.11.2020 на суму 124977,75 грн, №11/256 від 19.11.2020 на суму 127090,05 грн, №11/391 від 27.11.2020 на суму 137299,50 грн.
Як стверджує позивач, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними виписками по банківському рахунку ПП Ф “Нафтоінвест”, що долучені до матеріалів справи.
Однак, партія дизельного палива в кількості 7041 л на загальну суму 137299,50 грн, що була отримана відповідачем за видатковою накладною №11/391 від 27 листопада 2020 та товарно-транспортною накладною №Р11/391 від 27.11.2020, станом на день заявлення позову ним не оплачена.
03 лютого 2021 року позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію за вих. №26 щодо сплати існуючої заборгованості в сумі 137299,50 грн, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3240001157347 адресат отримав 08.02.2021. В зазначеній претензії відповідачу був встановлений строк оплати до 20.02.2021, однак жодних перерахувань коштів для погашення існуючої заборгованості ТОВ «Агробізнес» не здійснило, відповіді на претензію не надало.
Матеріали справи свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення Приватного підприємства “Фірма “Нафтоінвест” до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробізнес” про стягнення 145 840, 33 грн. заборгованості в примусовому порядку, з яких: 137 299,50 грн. - основний борг; а також 1 691,77 грн. - 3% річних та 6 849,56 грн. - інфляційних збитків, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати ; форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлене обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала І роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар на суму 137299,50 грн, що була отримана відповідачем за видатковою накладною №11/391 від 27 листопада 2020 р., яка підписані та завірені печатками сторін без зауважень.
Таким чином слід дійти висновку, що між Приватним підприємством "Фірмою “Нафтоінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України (п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зі змісту ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Вищенаведені норми закону встановлюють обов'язок по виконанню зобов'язання щодо оплати товару з дня, наступного за днем передачі товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ").
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що у вищезгаданому первинному документі - копії видаткової накладної №11/391 від 27.11.2020, підписаної і скріпленої печатками обох сторін, зафіксовано факт передачі і прийняття товару, та не вказано строку його оплати, а відтак, обов'язок відповідача оплатити товар виник після його (товару) прийняття - 27.11.2020.
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день заявлення позову відповідачем не виконано зобов'язання по оплаті одержаного від позивача товару у розмірі 137299,50 грн.
Разом з тим, під час розгляду справи № 921/271/21 відповідачем надано суду докази часткової оплати суми заборгованості, що є предметом розгляду у даній справі, у розмірі 20 000 грн. в добровільному порядку, на підтвердження чого в матеріали справи подано копії платіжних доручень № 1621 від 16.06.2021 та № 1469 від 02.06.2021, в полі "призначення платежу" яких вказано :"за паливо дизельне згідно рахунку №1288 від 27.11.2020, у т.ч. ПДВ20% - 1666,67".
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, з огляду на факт проведення часткової оплати суми боргу, провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмета спору
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з ТОВ “Агробізнес” 117 299,50 грн основного боргу, як обґрунтовано заявлених та по суті не оспорених відповідачем.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Згідно із ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
При цьому сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, тоді ж як неустойка (зокрема, штраф) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 1691,77 - 3% річних за період з 01.12.2020 по 29.04.2021 та 6 849,56 грн інфляційних нарахувань за період з 01.12.2020 по 29.04.2021 судом перевірено та встановлено, що ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також відповідають фактичним встановленим судом обставинам господарських взаємовідносин позивача та відповідача. За час розгляду даної справи відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, як і доказів їхньої сплати, повністю або частково.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення 1691,77 - 3% річних за період з 01.12.2020 по 29.04.2021 та 6 849,56 грн інфляційних нарахувань за період з 01.12.2020 по 29.04.2021 підлягають до задоволення в повному обсязі як обґрунтовано заявлені.
Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Ст. 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 10000 грн до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії:
- укладеного між Адвокатським бюро "Антал" в особі керуючого бюро Анталом В.І. та ПП Ф "Нафтоінвест" Договору про надання правової допомоги №5 від 23.04.2021, за умовами якого адвокат зобов'язався надати Клієнту правову допомогу;
- Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №5 від 23.04.2021, якою узгоджено між сторонами правочину вартість послуг адвоката (розмір гонорару), що вдповдіно до п. 1 вказаної додаткової угоди становить 10 000 грн;
- акт №1 приймання - передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №5 від 23.04.2021, у якому сторонами засвідчили факт надання адвокатських послуг , а саме : перевірка, вивчення та аналіз доказів по справі, підготовка позовної заяви з розрахунком сум, які підлягають стягненню, всього на суму 10 000грн.;
- рахунку-фактури №ІNV-0001 від 23.04.2021 на суму 10 000 грн, виписаного адвокатським бюро ПП Ф "Нафтоінвест" із зазначенням: "правова допомога згідно договору №5 від 23.04.2021";
- платіжного доручення №683 від 28.04.2021 на суму 10 000 грн, яке свідчить про сплату ПП Ф "Нафтоінвест" на рахунок Адвокатського бюро "Антал" коштів за правову допомогу згідно Договору №5 від 23.04.2021 та рахунку-фактури №ІNV-0001 від 23.04.2021;
- ордеру на надання правової допомоги за Договором № 5 від 23.04.2021 №1012798 від 02.06.2021;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №780 від 12.07.2012.
Слід зазначити, що позовні матеріали підготовлені адвокатом належним чином. Зокрема, текст позовної заяви містить виклад обставин справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та детальний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, із зазначенням чітких періодів їх нарахування. До позовної заяви долучено усі необхідні для розгляду спору документи.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський суд вважає заявлену до стягнення ПП Ф "Нафтоінвест" суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 130, 191, 231, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, ст. 7 Закону України “Про судовий збір” суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, ідентифікаційний номер 30915832) на користь Приватного підприємства «Фірма «Нафтоінвест» (вул. Шевченка, 115, м. Дунаївці, Хмельницька область, 32400, ідентифікаційний номер 30795712) 117299 (сто сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн 50 коп. - основного боргу; 1 691 (одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн 77 коп. - 3% річних; 6849 (шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 56 коп. - інфляційних нарахувань, 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. В частині вимог про стягнення 20000 (двадцяти тисяч) грн 00 коп. основного боргу провадження у справі закрити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст рішення складений 09.07.2021.
Суддя Н.М. Бурда