Справа № 210/1950/19
Провадження № 2/210/80/21
іменем України
"01" липня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ніна Володимирівна про звернення стягнення на предмет іпотеки (в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку»), суд -
У квітні 2019 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ніна Володимирівна про звернення стягнення на предмет іпотеки (в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
В обґрунтування позову зазначив, що 04.05.2016 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-0AU/1621/2006, за яким позичальник отримала кредит у сумі 500000,00 доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 06.05.2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №PM-OAU/1581/2006, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. Предметом іпотеки за цим договором є окремо розташована п'ятиповерхова будівля гуртожитку літера А-5, загальною площею 3000,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, 15.09.2009 року, між ПАТ «ОТП Банк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої було викладено в новій редакції графік платежів, а також ФОП ОСОБА_2 отримала другий транш по кредитному договору у сумі 29509,88 дол. США.
12.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, в тому числі за кредитним договором №СМ-0AU/1621/2006 та договором іпотеки №PM-OAU/1581/2006.
В порушення умов кредитного договору та законодавства України, відповідач не здійснила погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених кредитним договором, у зв'язку з чим, 12.12.2014 року позивач по справі звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позов про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, рішенням якого позов було задоволено, але рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області, яке залишено без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішено, що вказаний спір повинен розглядатись в рамках господарського судочинства.
У травні 2016 року позивач по справі звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 , але, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_2 , Господарський суд провадження у справі закрив.
Спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є відповідач по справі - ОСОБА_1 .
Оскільки, зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки були порушені та входять до спадкової маси, а станом на дату пред'явлення позову виникла заборгованість у розмірі 309266,22 дол. США, тому позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні присутній не був, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечував.
В судове засідання, призначене на 01.07.2021 року, відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки та смс-повідомлення, причини неявки судду не повідомила.
Суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово не з'являлась в судові засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме направленням судових повісток, які остання отримувала особисто під підпис, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також смс-повідомленням.
Крім того, згідно довіреності від 19.02.2018 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на представлення її інтересів, які також неодноразово не з'являлися в судові засідання, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомляли. Разом з цим, вказана довіреність видана без права передоручення, строком на три роки, тобто строк дії довіреності закінчився 19.02.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких обставин, суд визнає, що відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явилась до суду без поважних причин.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Н.В., в судовому засіданні присутня не була, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, та без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступник підстав.
Судом встановлено, що 04.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-0AU/1621/2006, відповідно до якого АКБ «Райффайзенбанк Україна» надав позичальнику кредит у розмірі 500000,00 доларів США, а ФОП ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, зі сплатою процентів за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки 13% річних з кінцевою датою погашення 06.05.2013 року (Т.1 а.с. 83-86).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.05.2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №PM-OAU/1581/2006, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. Предметом іпотеки за цим договором є окремо розташована п'ятиповерхова будівля гуртожитку літера А-5, загальною площею 3000,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 75-77).
Факт отримання позичальником кредитних коштів підтверджується валютним меморіальним ордером № 1 від 05.05.2006 року (Т. 1 а.с. 87).
Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.
15.09.2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного кредитного договору, відповідно до якої було викладено в новій редакції графік платежів, а також ФОП ОСОБА_2 отримала другий транш по кредитному договору у сумі 29509,88 дол. США (Т. 1 а.с. 78-80, 82, 87).
12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги, зокрема і за кредитними договорами та договорами іпотеки, в тому числі за кредитним договором №СМ-0AU/1621/2006 та договором іпотеки №PM-OAU/1581/2006 (Т.1 а.с. 44-51, 73-74, 71, 72).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №СМ-0AU/1621/2006, станом на 18.03.2019 року, загальна сума заборгованості складає 309266,22 дол. США (Т. 1 а.с. 93-94).
У травні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, але, у зв'язку зі смертю, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП ОСОБА_2 , Господарський суд Дніпропетровської області, ухвалою від 31.10.2018 року, провадження у справі закрив (Т. 2 а.с. 1-6).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 роки, про що 26.07.2018 року складено відповідний актовий запис №620 (Т. 1 а.с. 107).
07.09.2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направила на адресу Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори претензію кредитора в якій просило повідомити про відкриття спадкової справи стосовно ОСОБА_2 та про коло спадкоємців ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 89), яку, в свою чергу, Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Н.В., направила на адресу ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 42).
Як слідує з матеріалів спадкової справи, копії якої витребовувались судом у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Н.В., з заявою про прийняття спадщини звернулась донька, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (Т. 2 а.с. 31), померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , отже остання є спадкоємцем померлої (Т. 2 а.с. 30).
Згідно вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 64 ЦПК України вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.
За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку». Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Такий порядок передбачено й ст.ст. 589, 590 ЦК України.
Умовами договору іпотеки від 04.05.2006 року №PM-OAU/1581/2006 передбачено право іпотекодержателя задовольнити із вартості Предмета іпотеки всі Фактичні Вимоги негайно після виникнення будь-якої із обставин, передбачених п.6.2 Договору іпотеки (Т. 1 а.с. 76 зворот).
Одним із способів задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного затвердження в іпотечному договору, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками (ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») є право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотеко держателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Окрім цього, у відповідності до частина 1 ст. 35 Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Вказаний порядок надсилання вимоги про усунення порушень умов Кредитного договору боржнику-відповідачу позивачем був дотриманий та на виконання вказаних вимог закону позивачем на адресу Третьої Криворізької держаної нотаріальної контори претензію кредитора в якій просило повідомити про відкриття спадкової справи стосовно ОСОБА_2 та про коло спадкоємців ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи претензією від 07.09.2018 року №132 (Т. 1 а.с. 89). Проте, вказані у претензії порушення відповідачем усунуто не було.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 1, ч. 2ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.
При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року(справа № 6-1080цс15).
Цей висновок повністю узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 35 Закону «Про іпотеку», якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог іпотекодавцем.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, банк самостійно визначає передбачений чинним законодавством України, у тому числі Законом України «Про іпотеку», а також Іпотечним договором, укладеним сторонами, спосіб захисту своїх прав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , після звернення позивача до суду, не вжила заходів до погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-0AU/1621/2006 від 04.05.2006 року, Додаткової угоди №1 від 15.09.2009 року до кредитного договору, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , до суду відповідач також не з'явилась, що свідчить про її байдуже ставлення до погашення заборгованості, тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача, щодо звернення стягнення на окремо розташовану п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літера А-5, загальною площею 3000,0 (три тисячі) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Судовий спосіб стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що суд у резолютивній частині рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу (Висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року № 6-1243цс16).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 29 травня 2019 року по справі №310/11024/15-ц - вважає, що за змістом припису ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у ч. 1 цієї статті процедура подання іпотеко держателем вимог про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 41-47 Закону України «Про іпотеку») незалежно від того які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки яке ототожнюється зі способом звернення стягнення. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦПК України має право вимагати застосування його судом.
На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг позичальника за основним зобов'язанням є значним, а також невиконання позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що оскільки відповідачем не виконано умови кредитного договору, порушені права позивача підлягають захисту, а тому слід звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів будівлі, а саме: окремо розташованої п'ятиповерхової будівлі гуртожитку літера А-5, загальною площею 3000,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № СМ-0AU/1621/2006 від 04.05.2006 року.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 13, 258, 259, 264, 265, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ніна Володимирівна про звернення стягнення на предмет іпотеки (в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку») задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №PM-OAU/1581/2006 від 04.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М., реєстровий №2249, а саме: окремо розташовану п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літера А-5, загальною площею 3000,0 (три тисячі) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № СМ-0AU/1621/2006 від 04.05.2006 року укладеного з Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» у розмірі 309266,22 доларів США (триста дев'ять тисяч двісті шістдесят шість доларів США двадцять два цента), яка складається із заборгованості за тілом кредиту, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Фізкультури, 28Д судові витрати в розмірі 125321 (сто двадцять п'ять тисяч триста двадцять одну) гривню 70 (сімдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. В. Хлистуненко