Справа № 210/2441/21
Провадження № 1-в/210/259/21
іменем України
"23" червня 2021 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
представника КВК-80 ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу 07.05.2021 року надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
В судовому засіданні засуджений підтримав своє клопотання, просив застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.
Захисник, також, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор вважав клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник КВК №80 заперечував щодо задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали особової справи засудженого, щоденник індивідуальної роботи засудженого, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання, призначене вироком Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області від 20.05.2015 року, за яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_5 . Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання та взяття під варту - 10 лютого 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.08.2015 року вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року залишено без змін.
11.02.2016 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області засудженому ОСОБА_5 зараховано в строк відбування покарання призначеного вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року, строк попереднього ув'язнення з 10 лютого 2015 року по 20 серпня 2015 року включно, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відтак, початок строк відбування покарання 10.02.2015 року, кінець строку - 30.07.2021 року.
Згідно оцінки ступеню виправлення засудженого станом на 10.03.2021 року, зазначеної в щоденнику індивідуальної роботи з засудженим, засуджений ОСОБА_5 не довів свого виправлення.
Згідно довідки про заохочення і стягнення ОСОБА_5 має 6 заохочень та 9 стягнень, які на даний час погашені.
З довідки про доходи встановлено, що засуджений ОСОБА_5 за період з 01.01.2020 року по 30.04.2021 року не працював.
Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а також дані про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.
Відповідно п.17 вказаної Постанови судам, при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
На підставі закону, умовно-дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Частиною 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Крім того, критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засуджених обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з досліджених матеріалів слідує, що за весь час відбуття покарання поведінка засудженого була пасивною, в 2015 році та 2017 році засуджений не бажав ставати на шлях виправлення за що на останнього було накладено стягнення, після того в 2018 році та в 2019 році з метою стимулювання його поведінки ОСОБА_5 отримував заохочення, проте в 2020 році на останнього було накладено два стягнення.
Суд враховує, що з часу відбування покарання у ОСОБА_5 відбувалися прояви як негативної так і позитивної поведінки. Втім, наявність стягнень і заохочень, які були накладені та застосовані до ОСОБА_5 протягом всього періоду відбування покарання, та останні стягнення застосовані протягом останнього передуючого року до звернення, доводять, що засуджений ОСОБА_5 не став на шлях виправлення, а тим більше виправився.
Крім того, судом взято до уваги, що ОСОБА_5 засуджений за особливо тяжкий злочин, перерахований строк відбування покарання за ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року за №842-УІІІ, який становить з 10.02.2015 року по 20.08.2015 року включно.
За вищенаведених обставин, оцінюючи їх в сукупності з даними про особу засудженого ОСОБА_5 , суд вважає, що обставини, які наведені вище, не дають можливим суду дійти однозначного висновку про те, що останній дійсно став на шлях виправлення і, таким чином, не встановлено достатніх підстав для застосування умовно-дострокового звільнення.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повний текст ухвали оголошено 25 червня 2021 року о 10 годині 10 хвилин.
Суддя: ОСОБА_1