Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"07" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/302/21
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер"
про встановлення земельного сервітуту
За участю представників сторін:
від позивача: Гуменюк І.П. (довіреність № б/н від 13.01.2021 року);
від відповідача: Чабан Д.Ф. (ордер серія КС № 859548 від 12.05.2021 року).
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" (далі - Відповідач) в якому просить встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно технічної документації) та визнати укладеним договір про встановлення земельного стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно технічної документації) у наступній редакції:
про встановлення земельного сервітуту
м. Здолбунів " " 20
СТОРОНА 1: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі за текстом - Землекористувач), в особі начальника підрозділу «Служба колії» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Спурзи Миколи Михайловича та в особі першого заступника начальника підрозділу «Служба колії» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Явного Ігоря Васильовича, які діють на підставі довіреності від 13.01.2021, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г.М., зареєстрованої в реєстрі за № 55, з одного боку, та
СТОРОНА 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь - Шифер» (далі за текстом - Сервітуарій) в особі директора Булавського Богдана Борисовича, який діє на підставі Статуту, з другого боку, надалі разом іменовані Сторони, а кожен окремо - Сторона, уклали цей договір про встановлення земельного сервітуту (надалі - Договір) про таке:
1. Предмет Договору
1.1. Землекористувач надає Сервітуарію невиключне право обмеженого користування частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Здолбунів Здолбунівського району Рівненської області, з метою експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії Сервітуарія.
1.2. Земельний сервітут встановлюється на земельну ділянку площею 0,5750 га відповідно до плану меж земельного сервітуту, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1).
1.3. Цільове призначення земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут: функціонування залізниці (землі залізничного транспорту).
Кадастровий номер земельної ділянки 5622610100:00:003:0034.
Правовстановлюючий документ на земельну ділянку: державний акт серія ЯЯ № 272684 від 03.08.2011 та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 56901390 від 07.04.2016.
2. Права та обов'язки сторін
2.1. Землекористувач має право:
2.1.1. Своєчасно отримувати від Сервітуарія щомісячну плату за користування земельною ділянкою у строки, визначені цим Договором.
2.1.2. Вільного доступу до земельної ділянки у будь - який час для здійснення контролю за користуванням цією земельною ділянкою.
2.1.3. Змінити розмір плати за користування земельною ділянкою у разі зміни відповідно розмірів земельного податку та в інших випадках, визначених цим Договором.
2.1.4. В односторонньому порядку розірвати цей Договір у випадку нецільового використання Сервітуарієм земельної ділянки, у випадку, якщо своїми діями Сервітуарій завдає Землекористувачу збитків, виявленого Землекористувачем погіршення стану земельної ділянки, в інших випадках визначених цим Договором та законодавством України.
2.1.5. Вимагати від Сервітуарія відшкодування завданих збитків будь - якому майну Землекористувача.
2.2. Землекористувач зобов'язаний:
2.2.1. Не перешкоджати Сервітуарію у праві обмеженого користування земельною ділянкою, на якій встановлено земельний сервітут.
2.2.2. Попередити Сервітуарія про права третіх осіб на земельну ділянку.
2.2.3. Зареєструвати податкову накладну у строки та в порядку визначеному законодавством України.
2.3. Сервітуарій має право:
2.3.1. Безперешкодно користуватися земельною ділянкою на умовах, визначених цим Договором в межах виду встановленого Договором сервітуту.
2.3.2. Знати про права третіх осіб на визначену Договором земельну ділянку.
2.3.3. Знати про інших осіб, хто отримав право користування зазначеною земельною ділянкою на умовах сервітуту.
2.4. Сервітуарій зобов'язаний:
2.4.1. Провести державну реєстрацію Договору Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України протягом 14 календарних днів після його підписання своїми силами та за власний рахунок, а також відповідні дії щодо реєстрації у випадку продовження строку дії Договору.
2.4.2. Розпочати користування земельною ділянкою після реєстрації Договору у встановленому законодавством порядку.
2.4.3. Використовувати земельну ділянку відповідно до виду встановленого цим Договором земельного сервітуту.
2.4.4. Забезпечити дотримання екологічної безпеки, виконання вимог земельного, екологічного та природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
2.4.5. Дотримуватись встановленого режиму використання земельної ділянки, не чинити дій, які можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану на території земельної ділянки.
2.4.6. Не передавати право користування земельною ділянкою іншим юридичним або фізичним особам.
2.4.7. Здійснювати відповідно до статті 162 Земельного кодексу України захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування.
2.4.8. Забезпечити знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель у відповідності до законодавства України.
2.4.9. Перед порушенням ґрунтового покриву земельної ділянки у зоні розміщення археологічних пам'яток забезпечувати письмове повідомлення органів охорони культурної спадщини про заплановані роботи і сприяти проведенню археологічних досліджень.
2.4.10. Своєчасно вносити плату за користування земельною ділянкою відповідно до розділу 3 цього Договору.
2.4.11. У належному стані повернути Землекористувачу земельну ділянку після закінчення строку дії Договору в порядку, визначеному Договором.
2.4.12. Відшкодувати Землекористувачу всі завдані збитки.
2.4.13. Звільнити земельну ділянку у строки, визначені цим Договором після закінчення строку дії Договору.
2.5. Сторони мають право:
Вносити в Договір зміни та доповнення. Зміни та доповнення оформлюються додатковими угодами за підписами уповноважених осіб Сторін та є невід'ємними частинами Договору.
3. Ціна договору та плата за користування земельною ділянкою
3.1. Сторони домовилися, що Сервітуарій сплачує плату за користування земельною ділянкою в розмірі 19 707 грн 78 коп. (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 78 копійок) на місяць, з урахуванням ГІДВ.
3.2. Оплата за користування земельною ділянкою, а саме 19 707 грн 78 коп. (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 78 копійок) з урахуванням ПДВ здійснюється шляхом перерахування Сервітуарієм коштів на поточний рахунок одержувача коштів: регіональна філія «Львівська залізниця» «Укрзалізниця», код СДРПОУ одержувача 40081195, банк одержувача АТ «Ощадбанк» ФЛОУ ТВБВ № 10013/03, м. Львів, МФО 325796 № рахунку НОМЕР_1 , код підрозділу для податкових накладних (_ 087_) до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, після державної реєстрації Договору або протягом трьох банківських днів з моменту виставлення Землекористувачем рахунку - фактури.
3.3. Ціна цього договору складається із суми всіх місячних платежів протягом строку дії цього Договору та складає 1 182 466 грн 80 коп. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят шість гривень 80 копійок), з урахуванням пдв - 20% - 197 077 грн 80 коп. (сто дев'яносто сім тисяч сімдесят сім гривень 80 копійок).
3.4. Землекористувач має право в односторонньому порядку на зміну розміру плати за користування земельною ділянкою у разі зміни таких ціноутворюючих факторів, як розмір податків і зборів, зростання індексу інфляції, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки або нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена), про що інформує Сервітуарія письмово до першого числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку не дотримання терміну попередження, зміна вартості користування сервітутом у поточному місяці не проводиться, а вступає в дію з наступного місяця.
3.5. У разі визнання Договору про встановлення земельного сервітуту недійсним, одержана Землекористувачем плата за земельний сервітут за фактичний строк дії земельного сервітуту не повертається.
3.6. Витрати на поліпшення стану земельної ділянки, проведені (здійснені) Сервітуарієм, відшкодуванню не підлягають.
4. Відповідальність Сторін
4.1. За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та цим Договором.
4.2. У разі порушення грошових зобов'язань за цим Договором Сервітуарій сплачує Землекористувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення.
4.3. У разі прострочення виконання Сервітуарієм грошового зобов'язання, на вимогу Землекористувача Сервітуарій зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
4.4. У разі порушення Сервітуарієм пункту 2.4.1 Договору Сервітуарій сплачує Землекористувачу штраф у розмірі місячної плати за користування земельною ділянкою.
4.5. У разі порушення Сервітуарієм пунктів 2.4.2 - 2.4.9 Договору Сервітуарій зобов'язаний відшкодувати Землекористувачу в повному обсязі всі застосовані до нього з зв'язку таким порушенням відповідними органами санкції (штрафи тощо) та сплатити на користь Землекористувача штраф у розмірі 20% від ціни Договору.
4.6. За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань Сервітуарій сплачує штраф у розмірі 10% від ціни Договору.
4.7. У випадку порушень умов цього Договору, що призвело до нанесення збитків, Сторона яка нанесла збитки відшкодовує Стороні, якій збитки нанесені, такі документально підтверджені збитки у повному обсязі.
4.8. Сплата господарських санкцій Сторонами не звільняє їх від виконання зобов'язань за цим Договором.
5. Вирішення спорів
5.1. У випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
5.2. У разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку в судах України відповідно до чинного законодавства України.
6. Строк дії Договору
6.1. Цей Договір набирає чинності з дати його державної реєстрації та діє п'ять років.
6.2. Дія Договору може бути продовжена за рішенням Сторін шляхом укладення Сторонами додаткової угоди до Договору.
Для ініціації продовження дії Договору Сервітуарій направляє на адресу Землекористувача звернення із обґрунтуванням про необхідність такої пролонгації не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору.
6.3. Цей Договір може бути достроково розірваний у будь-який час за ініціативою будь-якої із Сторін. Сторони цим погоджуються, що мають право у будь-який час з будь - яких причин за власного ініціативою розірвати Договір при умові повідомлення іншої Сторони у письмовій формі за місяць до дати розірвання Договору. При цьому Сервітуарій зобов'язаний за власний рахунок у місячний строк з дати закінчення строку дії Договору звільнити земельну ділянку від власного майна.
6.4. Дія Договору припиняється за умов і в порядку, передбачених Земельним кодексом України.
6.5. Невиконання Сервітуарієм пп. 2.4.2 - 2.4.10, 3.2, 3.4 є підставою для Землекористувача в односторонньому порядку, повідомивши письмово у строк визначений у пункті 6.3, розірвати Договір з Сервітуарієм.
6.6. Сторони погоджуються, що у разі, якщо будь-яке з положень цього Договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відображало початкові наміри Сторін щодо суті зазначеного положення.
6.7. Після закінчення строку дії цього Договору, його припинення або розірвання, Сервітуарій зобов'язаний у місячний термін повернути Землекористувачу земельну ділянку, на яку був встановлений земельний сервітут, у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він її одержав.
7. Обставини непереборної сили
7.1. Жодна зі Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором у разі настання обставин непереборної сили, надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, у разі дії або бездіяльність державних органів та її представників, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, антитерористична операція, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством.
7.2. Сторони у п'ятиденний строк повинні сповістити одна одну про початок дії вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим Торгово-промисловою палатою України.
7.3. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону права посилання на них.
7.4. Наявність обставин непереборної сили продовжує строк виконання зобов'язань за Договором на строк, протягом якого діяли вищевказані обставини.
7.5. Якщо період дії Обставин непереборної сили перевищить 30 (тридцять) календарних днів, кожна зі Сторін має право розірвати Договір, повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання Стороною такого повідомлення.
8. Інші умови Договору
8.1. Земельний сервітут - право користування земельною ділянкою є невиключним та не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватись будь-яким способом Сервітуарієм іншим фізичним чи юридичним особам.
8.2. Цей Договір складено в трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу - по одному примірнику для Сторін та один примірник для органу державної реєстрації.
8.3. Земельний сервітут не позбавляє Землекористувача прав володіння, користування земельною ділянкою.
8.4. Сторони домовились, що зміст цього Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам за відсутністю на це попередньої письмової згоди іншої Сторони за Договором.
8.5. Питання, не врегульовані цим Договором, вирішуються згідно з чинним законодавством України.
8.6. Невід'ємною частиною договору є План меж земельного сервітуту.
9. Реквізити сторін
СТОРОНА 1
АТ «Укрзалізниця»
03150, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ
ЄДРПОУ 40075815
регіональна філія «Львівська залізниця»
79007, вул. Гоголя, 1, м. Львів
ІВАN: НОМЕР_1
в АТ «Ощадбанк» ФЛОУ ТВБВ № 10013/03, м. Львів,
ЄДРПОУ 40081195, МФО 325796
Код підрозділу для податкових накладних (_087_)
Начальник підрозділу «Служба колії» регіональної філії
«Львівська залізниця»
АТ «Укрзалізниця»
____________ М.М. Спурза
Перший заступник начальника підрозділу «Служба колії»
регіональної філії «Львівська залізниця'АТ «Укрзалізниця»
___________ І.В. Явний
СТОРОНА 2
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Шифер»
35700, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1
ЄДРПОУ 31729043, НОМЕР_2
в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313
Директор Товариства з обмеженою
відповідальністю «Волинь Шифер»
___________ Б.Б. Булавський
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № Л/ПЧ-7/002 про встановлення земельного сервітуту, предметом даного договору є земельний сервітут, який встановлюється стосовно земельної ділянки площею 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою. 14.11.2020р. за зверненням представника позивача, приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу здійснено реєстрацію припинення земельного сервітуту, згідно договору № Л/ПЧ-7/002. Позивач зазначає, що оскільки правовідносини відповідно до Договору припинилися, під'їзні колії знаходяться у смузі відведення залізниці без укладеного договору, а відповідно і без здійснення оплати. 10.03.2021 р. позивачем направлено 3 проекти договорів про встановлення земельного сервітуту. 04.04.2021 року позивачем отримано від відповідача лист щодо результату розгляду пропозиції укласти договір, в якому не заперечує проти укладання договору про встановлення земельного сервітуту, однак вважає неприйнятим, визначені позивачем умови договору, які покладені в основу проекту, а саме вважає необґрунтованою ціну договору. Позивач вважає, що відповідач своїми діями позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність позивача та відповідача (адже колії відповідача розташовані на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у позивача), відмова відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
14.05.2021 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти доводів та вимог позовної заяви у повному обсязі. посилаючись на те, що позивач зазначив здійснення реєстрації про припинення 14.11.2020 року договору, проте, на думку відповідача, додатковою угодою від 21.05.2018 року до договору сервітут сторони фактично продовжили дію договору на невизначений строк, підтвердивши при цьому свої зобов'язання за ним. Отже, відповідач зазначає, що станом на дату звернення позивача до нотаріуса та вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій - договір про встановлення земельного сервітуту був чинним. Відповідач у відзиві вказує про те, що в листі, Відповідач не відмовляв Позивачу в укладенні договору, проте вказав на обставини, які перешкоджають вирішенню питання про укладення нового договору, а саме: відсутність обґрунтування плати за встановлення сервітуту; наявність скарги на рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою; відсутність можливості експлуатувати залізничну колію, яка знаходиться на земельній ділянці. Відповідач стверджує, що зважаючи на чинність Договору сервітуту № Л/ПЧ-7/002 від 31.01.2014 р. та чинність додаткових угод, укладених до цього Договору, відсутність відмови Товариства на укладення нового договору та враховуючи наявність скарги на дії приватного нотаріуса щодо державної реєстрації припинення Договору сервітуту - звернення Позивача до суду із вимогами про встановлення нового сервітуту є передчасним. Крім того, на думку відповідача, право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою, до власника (постійного користувача) такої ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, особою яка має право вимагати встановлення сервітуту в даному випадку є лише Відповідач. Відтак і застосування такого способу захисту як: встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки та визнання договору сервітуту укладеним - може бути використаний лише для захисту прав особи, заінтересованої в користуванні чужою земельною ділянкою для власних потреб, а не землекористувача такої ділянки, яким є Позивач. Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, так як право вимоги встановлення земельного сервітуту у даному випадку належить ТОВ «Волинь-Шифер» та не використав як постійний користувач земельної ділянки всі передбачені законом способи захисту права такого користування.
25.05.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній не погоджується із доводами викладеним у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Позивач зазначає, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про продовження договірних відносин передбачені договором № Л/ПЧ-7/002, а також просив встановити плату за земельний сервітут таку ж, яка передбачена діючим договором. Відповідачу було надіслано проекти договорів та повідомлено, що укладання договорів про встановлення земельних сервітутів зі сторонніми землекористувачами на землях залізничного транспорту регламентується Порядком укладання договорів про встановлення земельних сервітутів, однак відповідач проекти договорів не підписав. Крім того, позивач вказує про те, що порушення права позивача полягає у неодноразовій відмові відповідача від укладення договору особистого земельного сервітуту, такими своїми діями відповідач позбавляє позивача правової визначеності (встановлення чітких прав та обов'язків сторін), і враховуючи юридичну нерозривну взаємопов'язаність позивача та відповідача (адже колії відповідача розташована на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування у позивача) одо користування відповідачем належним йому майном (колією), відмова відповідача визначити взаємні права та обов'язки шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту - і є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
31.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив АТ «Укрзалізниця» відповідно до якого вважає позивача надуманим, не підтвердженим належними доказами, такими, що не ґрунтуються на положеннях цивільного та земельного законодавства України. При цьому посилається на те, що позивачем не наведено належного обґрунтування обраного розміру плати за користування земельним сервітутом (12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) виходячи із ціноутворюючих факторів (розмір земельного податку, нормативна грошова оцінка). Відповідач зазначає, що саме по собі проведення державної реєстрації припинення договору сервітуту з порушенням встановленого порядку та всупереч умовам цього договору не є достатньою правовою підставою для визнання такого договору припиненим. Відповідач стверджує, що позивачем не доведено належними доказами факти розірвання чинного договору сервітуту та відмови відповідача від укладення нового договору сервітуту, так само як і не наведено економічного обґрунтування пропонованої позивачем плати за встановлення нового договору сервітуту.
01.06.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову в якій останній просить суд встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно технічної документації), строком на п'ять років, оплата сервітуту - 19707,78 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 78 копійок) в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії ТОВ "Волинь - Шифер" з моменту набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою господарського суду від 16.06.2021 року вказана заява прийнята судом.
11.06.2021 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі в яких зазначено про те, що умови договору не містять пунктів щодо автоматичної та безстрокової пролонгації договору сервітуту, відповідачем не доведено незаконності дій позивача та державного реєстратора, не надано доказів які стверджували б про продовження договірних відносин, таким чином, позивач вважає, що відповідач ухиляється від укладення договору та внесення належної оплати за земельну ділянку. Крім того, позивач у вказаних поясненнях вказує про те, що сторони не досягли згоди щодо укладання договору земельного сервітуту, тому позивач і звернувся до суду для встановлення такого сервітуту за рішенням суду.
14.06.2021 року до господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з врахуванням заяви про зміну предмету позову відповідно до яких вказує про відсутність у позивача будь - якого порушеного права, оскільки відповідно до норм діючого законодавства, судовому захисту підлягає лише порушене право особи, що жодним чином не доведене позивачем у справі.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "26" травня 2021 р.
Ухвалою суду від 24.05.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено, вирішено судове засідання у справі призначене на "26" травня 2021 р. об 10:00 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
В судовому засіданні 26.05.2021 року оголошено перерву до 16.06.2021 року.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено, вирішено судове засідання у справі призначене на "16" червня 2021 р. об 10:00 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 918/302/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "07" липня 2021 р.
Ухвалою суду від 30.06.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено, вирішено судове засідання у справі призначене на "07" липня 2021 р. об 15:00 год. провести в режимі відеоконференції та проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (www.court.gov.ua).
Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2021 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив та додаткових пояснень.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.07.2021 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, з урахуванням заперечення на відповідь на відзив та письмових пояснень.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 272684 Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки площею 12,1169 га, яка розташована на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області. Кадастровий номер земельної ділянки 56 226 101 00:00:003:0034.
06.12.2012 р. між ДП ТГО «Львівська залізниця (сторона ) та ТОВ «Волинь - Шифер» (сторона 2) укладено Договір № Л/ПЧ-7/002 про встановлення земельного сервітуту (далі - Договір) за умовами якого, земельний сервітут встановлюється стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області, згідно технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки (згідно договору про встановлення земельного сервітуту) в сервітутне (обмежене) користування ТОВ «Волинь-Шифер» на території Здолбунівської міської ради, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 2) (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору за цим Договором сторона 1 надає стороні 2, право земельного сервітуту на земельну ділянку згідно з пунктами 1.1. та 2.2. цього Договору на постійній основі. Сторони цим погодились, що обсяг сервітутних прав сторони 2 включає право на:
реконструкцію, проїзд, експлуатацію, обслуговування, ремонт під'їзної залізничної колії
ТОВ «Волинь-Шифер», а також право входу і виходу в будь-який час, по, вздовж, упоперек
та над землями під сервітутом.
Сторони домовляються, що сторона 2 платить стороні 1 плату за користування сервітутом у грошовій формі в розмірі - 758,25 грн, (в місяць - сімсот п'ятдесят вісім грн. двадцять п'ять коп.), в тому числі ПДВ - 126,38 грн (сто двадцять шість грн тридцять вісім коп.) щомісячно згідно розрахунку плати за земельний сервітут (додаток №1). Оплата в розмірі 100 % вартості плати за користування земельним сервітутом здійснюється шляхом перерахування стороною 2 коштів на поточний рахунок сторони 1 на підставі акту виконаних робіт згідно з виставленим рахунком щомісячно до 15 числа місяця наступним за розрахунковим. Сторона 1 має право на зміну вартості користування сервітутом у разі зміни таких ціноутворюючих факторів, як розмір податків і зборів, мінімальної зарплати, індексу інформації, про що інформує сторону 2 письмово (п. 3.1. - п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору цей Договір набирає чинності від дати державної реєстрації цього Договору у територіальних органах Держземагенства за місцем знаходження земельної ділянки (надалі - «Дата набрання чинності») та діє на строк, дії договору на експлуатацію під'їзної залізничної колії.
Відповідно до п. 8.1. - п. 8.3. Договору цей договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст. 102 Земельного кодексу України. Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується в судовому порядку. Сторони мають право внести зміни до цього Договору в будь-який час за умови, що такі зміни буде вчинено у письмовій формі за підписами обох Сторін.
Згідно витягу від 31.01.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 15.11.2013 р. здійснено державну реєстрацію, підстава виникнення іншого речового права - договір про встановлення земельного сервітуту, виданий 06.12.2012 р.
Додатковою угодою від 19.04.2017 р. до Договору про встановлення земельного сервітуту від 31.01.2014 р. № Л/ПЧ-7/002, зареєстрованого в Реєстраційній службі Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області, а саме, п. 2 - п. 4. якої сторони погодили:
« 2. У тексті Договору повне найменування Державне територіально - об'єднання «Львівська залізниця» та скорочене найменування ДТГО «Львівська залізниця», замінити відповідно на повне найменування публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та скорочене найменування ПАТ «Укрзалізниця».
3. Розділ Договору «Плата за користування сервітутом та порядок розрахунків» викласти у наступній редакції: Сторони домовились, що Сторона 2 платить Стороні 1 плату за користування сервітутом згідно щорічного протоколу договірної ціни». «Оплата в розмірі 100% річної плати за користування земельним сервітутом, а саме в розмірі - 4195,73 грн. (чотири тисячі сто дев'яносто п'ять грн. 73 коп.) в тому числі ПДВ - 699,29 грн. (шістсот дев'яносто дев'ять грн. 29 коп.) за місяць здійснюється шляхом перерахування Сервітуарієм коштів на поточний рахунок землекористувача до 15 числа місяця за розрахунковим після державної реєстрації. Плата за сервітут 100 % перераховується на розрахунковий рахунок Землекористувача. Одержувач коштів підрозділ «Рівненська дистанція колії», регіональна філія «Львівська залізниця», ПАТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ одержувача 40081195 філія 087, банк одержувача РОУ АТ «ОЩАДБАНК» МФО 333368, р/р НОМЕР_3 .
4. Пункт Договору «Набрання чинності договором, Строк дії договору» викласти у наступній редакції: "Цей договір діє з 19 квітня 2017 року по 19 квітня 2018 року включно".»
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 19.04.2017 р. сторонами досягнуто погодження договірної ціни до Договору про встановлення земельного сервітуту від 31 січня 2014 року № Л/ПЧ-7/002, на площу 0,5750 га. Договірна ціна складає 50348,76 грн, у тому числі 20% ПДВ 8391, 46 грн.
Додатковою угодою від 21.05.2018 р. до Договору № Л/ПЧ-7/002 від 31.01.2014 р. про встановлення земельного сервітуту, сторони, на підставі пункту 8.3 Договору № Л/ПЧ-7/002 від 31 січня 2014 року, уклали цю додаткову угоду про наступне:
« 2. Розділ Договору «Плата за користування сервітутом та порядок розрахунків» викласти у наступній редакції: Плата за сервітут 100 % перераховується на поточний рахунок Землекористувача. Одержувач коштів Виробничий підрозділ «Рівненська дистанція колії», регіональна філія «Львівська залізниця», ПАТ «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ одержувача 40081195, банк одержувача ЛФ АТ «ОЩАДБАНК», МФО 325796, п/р НОМЕР_4 .
3. Всі інші умови додаткової угоди до договору № Л/ПЧ-7/002 від 31 січня 2014 року залишаються без змін і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
4. Ця додатков угода набирає чинності з дати державної реєстрації, а в частині розрахунків з 1 квітня 2018 року».
Тобто, з урахуванням всіх додаткових угод, укладених між сторонами, Договір про встановлення земельного сервітуту від 31.01.2014 р. № Л/ПЧ-7/002 припинив свою дію 19.04.2018 року у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.
Враховуючи, що земельний сервітут встановлений Договором про встановлення земельного сервітуту від 31.01.2014 р. № Л/ПЧ-7/002 припинив свою і відповідач ухиляється від укладення нового договору, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно технічної документації), строком на п'ять років, оплата сервітуту - 19707,78 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 78 копійок) в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії ТОВ "Волинь - Шифер" за рішенням суду.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свободчи інтересів. а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Статтею 99 ЗК України встановлено види права земельного сервітуту.
Згідно з ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 5 вищевказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 ЗК України).
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. У разі встановлення земельного сервітуту для спорудження лінійного об'єкта енергетичної інфраструктури, іншого об'єкта законом або договором про встановлення земельного сервітуту може бути встановлена умова щодо переходу права земельного сервітуту до нового власника такого об'єкта при переході права власності на нього. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах (ст. 403 ЦК України).
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ч. 3 та ч. 4 ст. 101 ЗК України).
Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Згідно з ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
За змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦК України та частини першої статті 100 ЗК України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи. Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.
Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.32. - п. 2.34. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» .
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, неефективним та таким, що не відповідає його змісту та системі права. При цьому суд виходить з того, що з урахуванням ст. 4 ГПК україни та ст. 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Згідно положень, визначених главою 32 ЦК України, право вимоги про встановлення сервітуту належить особі, яка має намір користуватись чужою земельною ділянкою, до власника (постійного користувача) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут. В даному випадку до суду звернувся власник земельної ділянки (особа які земельна ділянка належить на праві постійного користування) з позовом про встановлення земельного сервітуту для відповідача у справі, при цьому останній заперечує проти встановлення такого сервітуту. Тобто позивачем фактично заявлено позов в інтересах іншої особи, права та інтереси якої останній не уповноважений захищати.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь - Шифер" про встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки площею - 0,5750 га, кадастровий номер: 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно технічної документації), строком на п'ять років, оплата сервітуту - 19707,78 грн (дев'ятнадцять тисяч сімсот сім гривень 78 копійок) в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної залізничної колії ТОВ "Волинь - Шифер".
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн покладаються на позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09 липня 2021 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк