"09" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1267/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1267/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112)
до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871)
про стягнення 12 620,01грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Український папір” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про стягнення 12 620,01грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №56 від 15.12.2020р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2021р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1267/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
17.06.2020р. за вх. №16477/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач вказує, що в грудні місяці 2020 року органами Державної казначейської Служби України в Одеській області на підставі виконавчих проваджень було накладено арешт на рахунок Головного управління. В зв'язку з заблокуванням єдиного рахунку, який фінансується виключно державою, у Головного управління була відсутня можливість у встановлений договором строк здійснити оплату по предмету договору.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
15.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (Постачальник) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Покупець) був укладений договір поставки товару №56, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві товар (Папір А4), зазначений у Специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору).
Найменування та кількість товару визначається у Специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, загальна сума цього договору складає 11 997грн., у т.ч. ПДВ 1 999,50грн.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється Покупцем за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвестор», код за державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:30190000-7 - Офісне устаткування та приладдя різне, на підставі наданої Постачальником видаткової накладної.
Оплата здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі підписаної видаткової накладної, протягом 3 (трьох) банківських днів (п.4.2 договору).
Згідно п.5.1 договору Строк поставки (передачі) товару складає 3 (три) робочих з моменту підписання Сторонами цього договору. Поставка (передача) товару здійснюється шляхом оформлення видаткової накладної, за юридичною адресою Покупця, що є підставою для Покупця здійснити розрахунок за цим договором (п.5.2 договору).
Пунктом 6.1 договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором, а Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару (п.6.2 Договору).
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, а саме 18.12.2020р. поставив відповідачу товар на суму 11 997грн., що підтверджується видатковою накладною №КІ-02008075 від 18.12.2020р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Проте відповідач, свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, в наслідок чого в нього утворилась заборгованість в сумі 11 997грн.
Як зазначає позивач, 18.02.2021р. надіслав на адресу відповідача претензію №2-18.02.2021р. з вимогою погасити заборгованість за договором протягом семі днів з моменту отримання претензії.
16.03.2021р. за №28-15-0.5-1823/2-21 відповідач надав відповідь на претензію , в якій визнач факт наявності заборгованості за договором №56 від 15.12.2020р. в розмірі 11 997грн. та зобов'язався її погасити протягом березня-квітня 2021р.
Проте, як зазначає позивач відповідна заборгованість сплачена не була.
Також, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 131,13грн. та інфляційні витрати в розмірі 491,88грн.
Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю “Український папір” звернулось з відповідним позовом до господарського суду Одеської області за захистом порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (Постачальник) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Покупець) був укладений договір поставки товару №56, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві товар (Папір А4), зазначений у Специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі підписаної видаткової накладної, протягом 3 (трьох) банківських днів (п.4.2 договору).
Судом встановлено, що позивачем зобов'язання за договором №56 від 15.12.2020р. щодо поставки товару були викликані належним чином, поставлено відповідачу товар на суму 11 997грн., що підтверджується видатковою накладною №КІ-02008075 від 18.12.2020р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України)
В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 11 997грн. При цьому, відповідачем встановлені судом обставини належним чином не спростовано.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у відповіді на претензію позивача , відповідач визнав факт наявності заборгованості в розмірі 11 997грн. та зобов'язався її погасити у період березень-квітень 2021р..
Більш того в додатковій угоді №1 від 14.06.2021р. сторонами було зафіксовано факт наявності у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заборгованості за договором в розмірі 11 997грн.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 11 997грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 131,13грн. та інфляційних витрат в розмірі 491,88грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 131,13грн. та інфляційних витрат в сумі 491,88грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області трьох відсотків річних в сумі 131,77грн. та інфляційних витрат в сумі 491,88грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що арешт рахунку, не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №56 від 15.12.2020р. та звільнення його від відповідальності за його невиконання.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) основний борг в сумі 11 997 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім)грн., інфляційні витрати в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна)грн. 88коп., 3% річних в розмірі 131 (сто тридцять одна)грн. 13коп. та судовий збір 2 102 (дві тисячі сто дві)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 09 липня 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна