номер провадження справи 24/16/21
19.04.2021 Справа № 908/64/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/64/21
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 38983006)
про стягнення 702635,03 грн.
за участю представників:
від позивача: Пясецький Д.В., адвокат, довіреність № 14-15 від 15.01.2021 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв'язку "EASYCON")
від відповідача: Кравченко Г.О., довіреність № 89 від 29.12.2020
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення пені в сумі 230011,37 грн., трьох процентів річних в сумі 19167,61 грн., штрафу 7% в сумі 453456,05 грн., за договором № 004/18-ПР-6/833 постачання природного газу від 19.12.2017.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 16.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/64/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/16/21. Підготовче судове засідання призначено на 15.02.2021.
15.02.2021 на адресу суду від ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” надійшов відзив від 12.02.2020 № 25-16/276, в якому останній звернув увагу суду, що договірні відносини існували між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на підставі Договору № 004/18-ПР-6/833 на постачання природного газу від 19.12.2017. Згідно відомостей з ЄДРЮО,ФОПтаГФ відсутня інформація, щодо перейнаменування ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Просить суд відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Ухвалою суду від 15.02.2021 відкладено підготовче засідання на 15.03.2021.
24.02.2021 на адресу суду від АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшла відповідь на відзив за № 39/5-1369-21 від 17.02.2021, в якій останній вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» від 20.03.2019 № 54 та розмішена на офіційному сайті Верховної Ради України, в розділі «Законодавство». А отже, такий документ є публічнодоступним та загальновідомим, тому не потребує доказуванню, в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України. Також зазначає, що відповідно до розділу 13 Договору, код ЄДРПОУ Постачальника зазначений 20077720, що також є кодом позивача у справі.
01.03.2021 від ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (від 26.02.2021 № 25-16/365), в яких відповідач звернув увагу суду, що позовна заява підписана представником позивача Литвином П.В., а відповідь на відзив Пясецьким Д., проте ані в додатках до відповіді на відзив, ні в описі вкладення у цінний лист не зазначено довіреності на представника, яка підтверджує його повноваження. Таким чином, представником Позивача не підтверджено належними та допустимими доказами його повноваження.
Ухвалою суду від 15.03.2021оголошено перерву в судовому засіданні до 19.04.2021.
19.04.2021 відповідачем подано клопотання від 19.04.2021 № 25-16/622 про зменшення неустойки, в якій просить суд врахувати такі обставини, як: за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗТМК" за 2020 рік збиток від операційної діяльності склав 559 114 257 грн. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ "ЗТМК" не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість ТОВ "ЗТМК" сягає 2 408 413 тис. грн. Ситуація ускладнюється й тим, що дебіторська заборгованість, яка обліковується на ТОВ "ЗТМК" загалом складає 284 329 тис. грн., а сума ПДВ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "ЗТМК" становить 77 456 004 грн. На сьогоднішній день вкрай гостро постає питання про подальше функціонування великого промислового підприємства з державною часткою статутного капіталу п'ятдесят один відсоток, що є одним з основних бюджетоутворюючих підприємств Запорізької області. Обмеженість фінансових ресурсів комбінату ускладнює роботу щодо підтримки у належному працездатному стані безперервного, екологічно-небезпечного виробництва. Єдиним джерелом фінансування для ТОВ «ЗТМК» є операційна діяльність підприємства. Світова економічна криза, що виникла в результаті впровадження заходів щодо протидії розповсюдження вірусу СОVID-19, негативно вплинула і на ринок титанової продукції. В свою чергу, це вкрай негативно вплинуло на світовий титановий ринок та спричинило різке зниження попиту на титан. Як наслідок відбулося критичне зниження реалізації готової продукції ТОВ «ЗТМК» - титану губчастого собівартість якого, наразі, складає 8,646 тис. дол. США/тон (240,369 тис. грн/тон). Вказане свідчить про те, що збиткова діяльність створює додаткове навантаження на можливості подальшого фінансування діяльності підприємства. Крім того, сплата в повній мірі пені у сумі - 230011,37 грн. та 7% штрафу - 453456,05 грн., ще більше ускладнить роботу щодо підтримки у належному працездатному стані безперервного, екологічно-небезпечного виробництва на ТОВ "ЗТМК". Також, просить суд врахувати, станом на момент розгляду справи заборгованість ТОВ "ЗТМК" за договором постачання природного газу № 004/18-ПР-6/833 від 19.12.2017 - відсутня. З огляду на вищевикладене, просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити на 90 % неустойку (штраф, пеню) у сумі 683 467,42 грн.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 19.04.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 004/18-ПР-6/833 постачання природного газу від 19.12.2017 щодо оплати за переданий газ, яка здійснена несвоєчасно. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені складає 230011,37 грн за загальний період з 15.01.2019 по 19.02.2019, розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 19167,61 грн. за період з 15.01.2019 по 19.02.2019 та 453456,05 грн. штрафу. У зв'язку з чим, просить суд позов задовольнити.
Відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та клопотання про зменшення неустойки.
В засіданні 19.04.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
19.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (споживач), укладений договір № 004/18-ПР-6/833 постачання природного газу (з додатковими угодами до нього), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передавти у власність споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ н умовах цього Договору.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 ”Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Вказана постанова набрала чинності 20.03.2019.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 8370,00 тис. куб. метрів.
Згідно п. 3.4 договору, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання - передачі.
У пункти 6.1. договору сторони погодили, оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором (п. 7.2.).
У пункті 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України і цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач, у період січень 2018 - грудень 2018, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 66 722 636,58 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та штрафу, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 230011,37 грн за загальний період з 15.01.2019 по 19.02.2019, 3% річних від основного боргу - 19167,61 грн. за період з 15.01.2019 по 19.02.2019 та 453456,05 грн. штрафу.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами 1, 4, 7 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
З матеріалів справи вбачається, що оплата за договором проводилася відповідачем несвоєчасно, тобто не у строки, встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
За приписами ст. ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, розмір пені складає 230011,37 грн., розмір нарахованого штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % відсотків від суми простроченого платежу, складає 453 456,05 грн.
Вимоги про стягнення пені у розмірі 230011,37 грн. за спірний період та штрафу в сумі 453456,05 грн. заявлено обґрунтовано, оскільки це не суперечить умовам договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних в сумі 39332,27 грн виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.
В процесі розгляду справи відповідачем з посиланням на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України було заявлено клопотання про зменшення неустойки на 90 %.
Розглянувши вказане клопотання та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить складний фінансовий стан підприємства, соціальну значимість підприємства. Разом з тим в обґрунтування клопотання про зменшення неустойки відповідач посилається на відсутність основного боргу за Договором.
Зменшення розміру неустойки на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
В свою чергу, нарахована позивачем неустойки базується на умовах договору постачання природного газу № 004/18-ПР-6/833 від 19.12.2017, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача.
Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені, штрафу. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
До того ж, НАК “Нафтогаз України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан та інтереси обох сторін, невиконання відповідачем основного зобов'язання, а також те, що ТОВ “ЗТМК” не довів суду в установленому чинним ГПК України порядку того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання ТОВ “ЗТМК” про зменшення неустойки.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог.
Відповідач не спростував висновків суду та доводів позивача, доказів оплати заявленої до стягнення суми не надав.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 10539,53 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 38983006) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) - 230011 (двісті тридцять тисяч одинадцять) грн 37 коп. пені, 19167 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 61 коп. 3% річних, 453456 (чотириста п'ятдесят три тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн 05 коп. штрафу та 10539 (десять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн 53 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.07.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян