номер провадження справи 15/73/21
29.06.2021 Справа № 908/1169/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Атомтеплоенерго”, 65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, буд. 14
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133
про стягнення коштів
без виклику (повідомлення) представників учасників процесу
суть спору
27.04.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Атомтеплоенерго”, м. Одеса до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, Запорізька область, м. Енергодар про стягнення заборгованості за договором поставки № 127(1)20УК/53-121-01-20-09253 від 14.04.2020 в сумі 879 122,54 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 830 346,00 грн, 3% річних в розмірі 8722,20 грн, інфляційні втрати в розмірі 40 054,34 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу без участі сторін, у порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021, справу № 908/1169/21 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/1169/21. Присвоєно справі номер провадження 15/73/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві № 72 від 20.04.2021. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 127(1)20УК/53-121-01-20-09253 від 14.04.2020, щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 830 346,00 грн. Також позивач нарахував 40 054,34 грн втрат від інфляції та 8722,20 грн 3% річних. Посилаючись на приписи ст. ст. 11, 16, 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 218, 222, 265 Господарського кодексу України позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2021 у справі № 908/1169/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 31.05.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 14.06.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 29.06.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України подано суду відзив на позовну заяву за № 28-23/12944 від 28.05.2021, в якому зазначив, що при здійсненні поставок, товар не супроводжувався податковою накладною, оформленою та зареєстрованою в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. Твердження позивача про те, що «зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання податкової накладної, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і ПДВ, оскільки згідно з ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, і входить до ціни товару» та «дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення строку виконання господарських зобов'язань» є помилковим. Також зауважив, що на електронні адреси відповідача податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, не надходили; товар при здійсненні поставок не супроводжувався податковою накладною, оформленою та зареєстрованою в ЄРПН. Вважає, що позивачем не доведено наявність прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 531 696,00 грн з 01.09.2020, на суму 770 046,00 грн з 09.12.2020, на суму 60 300,00 грн з 04.02.2021. Крім того, зазначив, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення трьох процентів річних. На його думку, позивачем не вірно визначено період прострочення, оскільки 01.09.2020, 09.12.2020, 04.02.2021 не є днями прострочення виконання зобов'язання з оплати; в розрахунок враховано день сплати заборгованості - 18.02.2021. Перевіривши розрахунок, відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховані інфляційні витрати за серпень 2020 за видатковою накладною № 9 від 04.05.2020, за грудень 2020 за видатковою накладною № 22 від 11.08.2020, за лютий 2021 за видатковою накладною № 30 від 07.10.2020. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 Господарського процесуального кодексу України подана відповідь на відзив на позовну заяву № 137 від 16.06.2021, в якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач обґрунтовує свою праву позицію щодо несплати решти заборгованості по договору, виключно одним твердженням: строк сплати ПДВ за договором не настав. Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
02.07.2021 відповідачем на адресу суду надіслано заперечення на відповідь на відзив № 28-23/15608 від 29.06.2021. Просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 31.05.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.06.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд установив наступне.
14.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю “Атомтеплоенерго” (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (відповідач, покупець) укладений договір поставки № 127(1)20УК/53-121-01-20-09253 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і сплатити за товар. Загальна вартість товару складає 1 362 042,00 грн з ПДВ (п. 3.1. договору).
Згідно з п. 1.2 договору, строк поставки товару: розділ 1. п. 1.1., поз 1-8 - квітень - травень 2020 року; розділ 1. п. 1.1., поз 9-11 - вересень - жовтень 2020 року.
Пунктом 3.2 договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюєть ся шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з дати поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Поста чальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадах та порядку.
Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад № 4). Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом».
Згідно з п. 4.3. договору Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними докумен тами: а) видаткова накладна (3 прим.); б) паспорт (формуляр/етикетка) або сертифікат (копія) або інструкція з експлуатації або інший документ на товар; в) рахунок-фактура; г) податкова накладна.
Відповідно до п. 12.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладання.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 1 362 042,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 9 від 04.05.2020 на суму 531 696,00 грн (податкова накладна № 2 від 04.05.2020), № 22 від 11.08.2020 на суму 770 046,00 грн (податкова накладна № 3 від 11.08.2020), № 30 від 07.10.2020 на суму 60 300,00 грн (податкова накладна № 1 від 07.10.2020).
Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.
Відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару виконано частково у сумі 531 696,00 грн.
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 9.2. договору передбачений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами.
19.03.2021 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати заборгованості № 50, яку відповідача залишив без відповіді, заборгованість не сплатив.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, як то встановлено в п. 3.2 договору, не виконав, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за фактично прийнятий природний газ, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача виконані неналежним чином. Надано докази оплати за товар за видатковою накладною № 9 від 04.05.2020 на суму 531 696,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2848 від 18.02.2021.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки № 127(1)20УК/53-121-01-20-09253 від 14.04.2020 відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 830 346,00 грн задовольняються.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8722,20 грн за період з 01.09.2020 по 19.04.2021 та суму інфляційних втрат в розмірі 40 054,34 грн за період грудень 2020 року - березень 2021 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
В мотивувальній частині позову наведено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за трьома накладними, а саме: № 9 від 04.05.2020 на суму 531 696,00 грн; № 22 від 11.08.2020 на суму 770 046,00 грн; № 30 від 07.10.2020 на суму 60 300,00 грн.
Тоді як в прохальній частині позову заявлено до стягнення розмір 3% річних у сумі 8722,20 грн, яка складається з нарахованих 3% річних за накладною № 22 від 11.08.2020 у розмірі 8350,49 грн та 3 % річних за накладною № 30 від 07.10.2020 у розмірі 371,71 грн.
Така ж ситуація і щодо заявлених до стягнення інфляційних нарахувань.
В прохальній частині позову заявлено до стягнення розмір інфляційних нарахувань у сумі 40 054,34 грн, яка складається з інфляційних нарахувань за накладною № 22 від 11.08.2020 у розмірі 38 415,99 грн та інфляційних нарахувань за накладною № 30 від 07.10.2020 у розмірі 1638,35 грн.
Таким чином, обставини, які стали підставою для подання позову стосуються 3-х накладних, а фактично заявлена до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування за двома накладними №№ 22, 30.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі позовних вимог.
Таким чином, вимоги щодо стягнення 32 697,83 грн (інфляційні витрати) + 7458,31 грн (3% річних) = 40 156,14 грн за видатковою накладною № 9 від 04.05.2020, судом не розглядалися.
При перевірці наведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд виходив з даних наведених лише за видатковими накладними №№ 22, 30, заборгованість за якими заявлена до стягнення.
- за видатковою накладною № 22 від 11.08.2020 на суму 641 705,00 грн, крім того ПДВ - 128 341,00 грн, разом - 770 046,00 грн та складають 38 415,99 грн (інфляційні втрати) + 8350,49 грн (3% річних);
- за видатковою накладною № 30 від 07.10.2020 на суму 50 250,00 грн, крім того ПДВ - 10 050,00 грн, разом - 60 300,00 грн та складають 1638,35 грн (інфляційні втрати) + 371,71 грн (3% річних).
Як свідчать видаткові накладні, товар за видатковою накладною № 22 від 11.08.2020 фактично отримано відповідачем 14.08.2020, за видатковою накладною № 30 від 07.10.2020 товар фактично отримано 12.10.2020, про що свідчать дати та підписи проставлені на видаткових накладних уповноваженим представником відповідача за довіреністю від 13.08.2020 № 3/185 та від 09.10.2020 № 3/212, відповідно.
Враховуючи дати фактичного отримання товару, граничним строком оплати за видатковою накладною № 22 буде 14.12.2020, оскільки 120 день припадає на суботу, який є вихідним днем, а перший за ним робочий день 14.12.2020, прострочення оплати товару починається з 15.12.2020. Щодо видаткової накладної № 30 граничним строком оплати буде 09.02.2021, прострочення оплати товару починається з 10.02.2021.
Посилання відповідача на врахування в розрахунку дня сплати заборгованості - 18.02.2021 суд вважає безпідставним, оскільки доказів оплати коштів за наведеними накладними 18.02.2021 не надано.
Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості, судом задовольняються вимоги в частині 8313,76 грн.
- 7971,78 грн за видатковою накладною № 22 від 11.08.2020 за період з 15.02.2020 по 19.04.2021;
- 341,95 грн за видатковою накладною № 30 від 07.10.2020 за період з 10.02.2020 по 19.04.2021.
У решті заявлених до стягнення 3% річних в розмірі у розмірі 408,44 грн, суд відмовляє, як безпідставно заявлені до стягнення.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період грудень 2020 року - березень 2021 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, визнав вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 40 054,34 грн обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просив суд зазначити в рішенні за цим позовом про нарахування 3% річних до моменту виконання такого рішення відповідачем із вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З огляду на це суд ухвалив вказати в судовому рішенні, що нарахування 3% річних на суму основного боргу 830 346,00 грн здійснюється до моменту виконання судового рішення відповідачем за таким розрахунком: Сума 3% річних = С х 3 х Д/365 /100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
Позицію відповідача щодо того, що несплата заборгованості по договору, у зв'язку з тим, що строк сплати ПДВ за договором не настав, суд вважає безпідставною.
На виконання умов договору Постачальник здійснив поставку товару. Претензій з боку відповідача не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі.
Так у п. 3.2 договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або частково постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Як визначено у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Вказані вимоги податкового кодексу та умови договору, які регламентують реєстрацію податкової накладної, були виконані позивачем, що підтверджуються документами наявними в матеріалах справи та відсутністю будь-яких претензій відповідача.
На виконання умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства, позивач було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати Покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атомтеплоенерго” (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 43015083) основний борг у розмірі 830 346,00 грн (вісімсот тридцять тисяч триста сорок шість гривень 00 коп.), 3% річних у розмірі 8313,76 грн (вісім тисяч триста тринадцять гривень 76 коп.), інфляційні втрати в розмірі 40 054,34 (сорок тисяч п'ятдесят чотири гривні 34 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код юридичної особи 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атомтеплоенерго” (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 43015083) витрати зі сплати судового збору в сумі 13 180,71 грн (тринадцять тисяч сто вісімдесят гривень 71 коп.). Видати наказ.
Здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу 830 346,00 грн до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д/365 /100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення.
У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 408,44 грн, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 08 липня 2021 року.
Суддя І. С. Горохов