іменем України
05.07.2021 Справа № 910/4963/21
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Куц Д.Ф.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Ріелексперт".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Монтажсталь".
Про стягнення 10075,37 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Приватне акціонерне товариство "Ріелексперт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Монтажсталь" (далі - відповідач) про стягнення 10075,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем умов Договору найму (оренди) нежитлових приміщень №67/О/19М від 11.10.2019, в частині здійснення своєчасних оплат за вказаним договором, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, а також нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Ріелексперт" передано на розгляд до Господарського суду Донецької області за виключною підсудністю.
Ухвалою суду від 05.05.2021 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
11.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Ріелексперт" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Монтажсталь"" (далі - орендар) укладено договір №67/0/19М (далі - договір), згідно з п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування - у найм (оренду) нежитлові приміщення в придатному для використання стані (а.с.5-7).
Відповідно до п.п.1.3 договору, майно, яке передається в найм розташоване за адресою Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 89, знаходиться на балансі орендодавця і є його власністю (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 20877252), нежитлове приміщення в корпусі №3 на 6 поверсі площею 33,1 кв.м.
Згідно з п.1.4 договору, орендна плата встановлюється за ставкою 100,20 грн за один квадратний метр орендованої площі в місяць з урахуванням ПДВ. Крім орендної плати орендар додатково щомісяця відшкодовує орендодавцю понесені ним витрати: 1) по комунальним платежам - в розмірах, зазначених в рахунках орендодавця; 2) витрати з охорони в сумі 500 грн на місяць з урахуванням ПДВ; 3) витрати по споживанню газу згідно з рахунку газопостачальної організації, з урахуванням ПДВ, як відшкодовуються пропорційно до орендованої площі…
Згідно з п.п.7.1, 7.2, 7.3 договору, орендна плата нараховується з моменту підписання акта приймання-передачі нежитлових приміщень в найм (оренду), згідно з п.1.3 цього договору, за ставкою орендної плати, встановленої п.1.5 договору. Орендна плата відшкодування витрат по комунальним платежам нараховуються щомісяця останнім днем місяця. Орендну плату та відшкодування витрат по комунальним платежам орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, сплачує у відповідності з актами приймання виконаних послуг у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця за минулий місяць оренди не пізніше десяти днів від дати виписки рахунку. Орендна плата є договірною.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками. Строк найму (оренди) за цим договором починає перебіг з моменту передачі відповідного майна (нежитлових приміщень) в найм (оренду) за актом приймання-передачі і триває по 31.10.2020 включно (п.11.2 договору).
Згідно з додатковою угодою від 31.03.2020 про внесення змін до договору найму (оренди), сторони виклали п.11.2 договору в наступній редакції: "… Останнім днем дії договору найму (оренди) №67/О/19М від 11.10.2019 є 31.03.2020…" (а.с.9).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення в корпусі №3 на 6 поверсі площею 33,1 кв.м., яке знаходиться за адресою Донецька область, м.Маріуполь, вул.Миколаївська, 89, що підтверджується актом приймання-передачі майна в найм (оренду) до договору №67/О/19М від 11.10.2019 (а.с.8).
Позивачем були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), зокрема акт №ОУ-0000503 від 29.02.2020 та акт №ОУ-0000756 від 31.03.2020, на загальну суму 8470,72 грн (а.с.12-13).
Акт від 29.02.2020 підписаний та скріплений печаткою відповідача, про наявність претензій не зазначено.
Акт від 31.03.2020 відповідачем не підписаний.
В той же час, сторонами підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі майна з найму (оренди) до договору найму (оренди) №67/О/19М, за змістом якого відповідач 31.03.2020 повернув з строкового платного користування, а позивач прийняв нежитлові приміщення, які були предметом договору оренди.
У вказаному акті сторонами засвідчено, що орендоване майно повернуто в задовільному стані, відповідно до умов договору оренди від 11.10.2019.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт користування відповідачем орендованим майном до 31.03.2020, а відтак у відповідача виник обов'язок з оплати орендної плати та відшкодування понесених позивачем витрат, погоджених сторонами в п.1.4. договору.
25.11.2020 позивач направив відповідачу претензію №80 про сплату заборгованості у розмірі 8470,72 грн (а.с.18).
Відповідь на претензію не надано.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за договором найму (оренди) нежитлових приміщень від 11.10.2019 не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 8470,72 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 8470,72 грн до суду не надано, а отже вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 655,91 грн.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.4 договору, за несвоєчасну сплату орендної плати, а також інших платежів орендар, відповідно до ст.625 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних з простроченої суми, а також пеню у розмірі 5% від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд вважає, що для визначення розміру пені має бути застосована подвійна облікова ставка НБУ.
Перевіривши заявлений позивачем період нарахування пені на заборгованість, суд дійшов висновку, що такі періоди позивачем визначені вірно, а саме:
- з 11.03.2020 по 11.09.2020 (заборгованість 4369,85 грн);
- з 11.04.2020 по 11.10.2020 (заборгованість 4100,87 грн).
Здійснивши самостійно розрахунок пені, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 611,97 грн.
Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 262,61 грн та інфляційні втрати в сумі 686,13 грн.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованими вимоги на суму 252,19 грн та 602,76 грн відповідно.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
В И Р I Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство "Монтажсталь" (03179, м.Київ, просп. Перемоги, б.131, прим.3, ідентифікаційний код юридичної особи - 42884999) на користь Приватного акціонерного товариства "Ріелексперт" (79035, м.Львів, вул.Бузкова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи - 01553327) заборгованість у розмірі 8470 (вісім тисяч чотириста сімдесят) грн 72 коп., пеню у розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн 97 коп., 3 % річних у розмірі 252 (двісті п'ятдесят дві) грн 19 коп., інфляційні втрати у розмірі 602 (шістсот дві) грн 76 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн 97 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.07.2021.
Суддя О.В. Говорун