пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 липня 2021 року Справа № 903/335/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/335/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрола», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД», с. Звиняче, Горохівського району, Волинської області
про стягнення 50 400,78 грн. штрафу,
за участю представників:
від позивача: Мукоїда Л.В. - адвокат (дов. №20/05/21 від 20.05.2021),
від відповідача: н/з,
12.05.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №601-0505 від 05.05.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрола», в якій товариство просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» 50 400,78 грн. штрафу за порушення умов договору поставки №ДКП-34/010420 від 01.04.2020 щодо строку поставки товару.
Ухвалою суду від 14.05.2021 поставлено прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрити провадження у справі; розгляд справи призначити на 02.06.2021; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
В судове засідання 02.06.2021 представники сторін не з'явилися.
02.06.2021 відповідач подав до суду клопотання б/н від 01.06.2021, в якому просив відкласти розгляд справи та не розглядати справу за відсутності представника ТзОВ “Агро Фонд”. На обгрунтування клопотання відповідач посилався на те, що директор товариства перебуває з 02.06.2021 по 05.06.2021 у службовому відрядженні у м. Київ, правовими знаннями відповідач не володіє, а тому має намір укласти договір про надання правової допомоги з професійним адвокатом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бартая проти Грузії" (заява №10978/06) відмова суду перенести засідання за клопотанням адвоката та розгляд справи без захисника є порушенням ст. 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З метою забезпечення відповідачу права на захист шляхом належного представництва інтересів у суді, клопотання відповідача було задоволено та відкладено розгляд справи на 16.06.2021.
09.06.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрола” №637-0706 від 07.06.2021, в якому представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
Ухвалою суду від 10.06.2021 клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрола” про участь у судовому засіданні 16.06.2021 по справі №903/335/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON було задоволено.
15.06.2021 від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 15.06.2021 про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача просив поновити ТзОВ “Агро Фонд” процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, розгляд справи відкласти. На обгрунтування клопотання посилався на те, що 15.06.2021 між ТзОВ “Агро Фонд” та адвокатським об'єднанням «Редзель і партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги відповідачу.
В судовому засіданні 16.06.2021 представник позивача заперечила проти відкладення розгляду справи, зазначила, що у відповідача було достатньо часу для укладення договору про надання правничої допомоги та підготовки відзиву на позов.
Клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.05.2021 суд пропонував сторонам, зокрема, відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 20.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039484395 (а.с. 25).
Тобто, відповідач повинен був подати відзив на позов до 04.06.2021 включно.
Крім цього, за клопотанням відповідача ухвалою суду від 02.06.2021 розгляд справи було відкладено на 16.06.2021.
Відтак, відповідач мав достатньо процесуального часу для реалізації своїх процесуальних прав, укладення договору про надання правничої допомоги, подачі відзиву на позов.
Відповідач не обгрунтував неможливості подачі відзиву у встановлений судом строк, не навів поважних причин, які об'єктивно перешкоджали йому подати відзив на позов у встановлений строк.
В судовому засіданні 16.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
В судовому засіданні 16.06.2021 було оголошено перерву до 16.06.2021 до 15 год.
На підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.06.2021 було оголошено перерву до 07.07.2021.
22.06.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрола” №650-1706 від 17.06.2021, в якому представник позивача просив суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
Ухвалою суду від 23.06.2021 клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрола” про участь у судовому засіданні 07.07.2021 по справі №903/335/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку EASYCON було задоволено.
25.06.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення б/н і дати, у яких він фактично викладає заперечення проти позову і заявляє клопотання по зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження від 14.05.2021 суд пропонував сторонам, зокрема, відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.05.2021 відповідач отримав 20.05.2021.
Враховуючи п. 4.2. ухвали суду, відповідач повинен був подати відзив на позов до 04.06.2021 включно.
Проте, відповідач у встановлений судом строк не подав ні відзиву, ні пояснень на позов, не обгрунтував неможливості їх подачі у встановлений судом строк, не навів поважних причин, які об'єктивно перешкоджали йому подати відзив чи пояснення на позов у встановлений строк.
З метою забезпечення відповідачу права на захист суд задовольнив клопотання відповідача та ухвалою суду від 02.06.2021 відкладав розгляд справи на 16.06.2021. Проте, відповідач і після цього не подав відзиву на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
За таких обставин, коли відповідач не подав пояснень на позов в зазначений строк, не подав клопотання про поновлення процесуального строку на його подачу, враховуючи те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд на підставі ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду письмові пояснення представника відповідача, які надіслані до суду 25.06.2021.
Крім цього, письмові пояснення б/н і дати представника відповідача, які надійшли до суду 25.06.2021, не підписані представником відповідача.
В судове засідання 07.07.2021 представник відповідача не з'явився. Про судовий розгляд відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039486940.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, судом 07.07.2021 було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.
01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрола» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» як постачальником було укладено договір поставки № ДКП-34/010420, згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010 за наступною адресою: 73036, Україна, м. Херсон, вул. Перекопська, 169.
Строк поставки товару до 04.05.2020 року включно (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін.
У відповідності до п. 3.6. договору кількість товару, що постачається автомобільним транспортом, визначається на автомобільних вагах в місці поставки в порядку визначення ваги насипних вантажів. Кількість прийнятого (поставленого) товару за кожним транспортним засобом зазначається вантажоодержувачем у відповідній товарно-транспортній накладній. На підставі даних по кількості товару, прийнятого за добу, вантажоодержувачем формується реєстр товару, поставленого автомобільним транспортом.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, зазначені у п. 3.2. договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця сплатити останньому штраф в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 259 ЦК України сторони домовилися про те, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов'язань за цим договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років, починаючи з першого дня прострочення.
На виконання умов договору поставки № ДКП-34/010420 від 01.04.2020 відповідач передав позивачу товар на загальну суму 4 015 428,51 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 1206 від 10.05.2020 на суму 643 171,44 грн., № 1207 від 11.05.2020 на суму 460 183,60 грн., №1216 від 12.05.2020 на суму 323 839,72 грн., № 1239 від 14.05.2020 на суму 116 011,90 грн., №1266 від 17.05.2020 на суму 346 379,70 грн., №1270 від 18.05.2020 на суму 491 371,57 грн., №1306 від 20.05.2020 на суму 557 611,51 грн., №1309 від 21.05.2020 на суму 117 759,90 грн., №1338 від 22.05.2020 на суму 959 099,17 грн., які приєднані до позовної заяви (а.с. 8-12).
Як пояснювала в судовому засіданні представник позивача, саме за цими поставками відповідач порушив строки поставки, узгоджені п. 3.2. договору.
Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками товариств, відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є належними доказами на підтвердження факту передачі та прийняття товару.
Аналіз змісту умов договору щодо строків поставки, дослідження видаткових накладних дозволяють дійти висновку про те, що відповідач порушив строки поставки товару, узгоджені в п. 3.2. договору.
31.03.2021 позивач направив відповідачу претензію №498-3103 з вимогою оплатити суму штрафу. Відповідач претензію отримав 03.04.2021 (а.с. 13-14), проте відповіді на претензію не надав, штраф не оплатив.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 50 400,78 грн. штрафу, нараховуючи його за порушення строку поставки товару окремо за кожною видатковою накладною.
Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
При цьому пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у пункті 73 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, розмір погодженої сторонами у п. 5.2 договору штрафної санкції, обчисленої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, відповідає поняттю "пеня". Зазначення неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов'язання (сплати коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.
Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов'язання).
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
Укладаючи договір, кожна із сторін взяла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач не виконав обов'язку щодо своєчасної поставки товару у встановлений договором строк, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та не спростований відповідачем.
Окрім цього, судом враховано, що п. 5.2. договору, яким передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення поставки товару, не оспорюється відповідачем, а тому на підставі ст. 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
З огляду на викладене, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 50 400,78 грн. штрафу підлягає до задоволення.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД» (45725, Волинська область, Горохівський район, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17, код ЄДРПОУ 39137820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрола» (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 118, офіс 409, код ЄДРПОУ 42151363) 50 400 грн. 78 коп. штрафу, 2270 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 09.07.2021.
Суддя І. О. Якушева