проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" липня 2021 р. Справа № 917/39/21
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
відповідача - Байва О.В., довіреність №1123 від 02.06.2021 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Литвин П.В.(вх. №1109П/1-18)
на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 року у справі №917/39/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.), повний текст якого складено 10.03.2021 року
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради, м. Миргород, Полтавська область
про стягнення 467 840,29 грн. заборгованості
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 року у справі №917/39/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 169 501,35 грн. пені, 74 863,86 грн. 3% річних, 53 973,72 грн. інфляційних втрат та 7 017,60 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвокат Литвин П.В. з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 року у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 169 501,37 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 169 501,37 грн. задовольнити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке.
При зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін та дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх правових позицій щодо наявності чи відсутності збитків.
Господарський суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши, при цьому, вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України, ст. ст. 525, 526, 551, 599 та ст. 625 ЦК України.
Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин, виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, споживачів, держави.
Посилання відповідача на відсутність своєчасної оплати послуг теплопостачання з боку населення не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідно до п.1.2 договору, природний газ, що постачається за договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до скороченого консолідованого проміжного звіту про сукупні доходи за 9 місяців, що закінчилися 30.09.2020 року, чистий прибуток АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 17 034 млн. грн., сукупний прибуток АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 17 293 млн. грн. (станом на 30.06.2020 року - чистий прибуток становив 11 514 млн. грн., сукупний прибуток становив - 12 610 млн. грн.).
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 30.08.2021 року.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 року апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Литвин П.В. на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 року у справі залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
30.04.2021 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№5048), з доказами сплати судового збору, яку долучено до матеріалів справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Склярук О.І., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 року клопотання представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Литвин П.В. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Литвин П.В. на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 року у справі; відповідачу встановлено строк до 17.05.2021 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2020 року у справі зупинено; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2021 року призначено справу до розгляду на "07" липня 2021 року об 11:30 год; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
18.05.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5673), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за отриманий природний газ, а отже вина відповідача у простроченні платежів за отриманий природний газ відсутня, що в свою чергу, свідчить про відсутність складу правопорушення та позбавляє права позивача застосовувати штрафні санкції; у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ.
09.06.2021 року на адресу суду від представника відповідача - Байви О.В. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх.№6653), в якій останній просить залучити його у справу в якості представника відповідача та надати доступ до електронної справи в підсистемі “Електронний суд”, яке долучено до матеріалів справи.
Дані про представника відповідача було внесено до підсистемі “Електронний суд” відповідальними працівниками відділу документального забезпечення та контролю суду.
Разом з тим, положеннями чинного ГПК України не передбачено окремої процесуальної дії щодо залучення особи в якості представника учасника справи.
18.06.2021 року на адресу суду, електронною поштою від Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якій останній просив забезпечити проведення судового засідання, що призначене на 07.07.2021 року на 11:30 год. у режимі відеоконференції; доручити проведення відеоконференції Миргородському міськрайонному суду Полтавської області (вх.№7058), яку долучено до матеріалів справи.
Листом Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року повідомлено КП "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради про те, що згідно з затвердженим графіком відпусток на 2021 рік, суддя-доповідач Терещенко О.І. перебуває у відпустці по 06.07.2021 включно та керуючись п. 5.4. Рішення зборів суддів №3 від 15.02.2019 року, вказана заява буде передана судді-доповідачу після виходу її з відпустки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 року задоволено клопотання Комунального підприємства "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи, яке відбудеться "07" липня 2021 року об 11:30 год. у залі судового засідання №115, в режимі відеоконференції; длоручено Миргородському міськрайонному суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі, розгляд якої відбудеться 07.07.2021 року об 11:30 год.; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
У судовому засіданні 07.07.2021 року представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Представник позивача у судове засідання 07.07.2021 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 14.05.2021 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 25.05.2021 року №6102254107823, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 14.05.2021 року - 21.05.2021 року.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду від 14.05.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
03.10.2018 року між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Миргородтеплоенерго” (споживач) укладено договір №5248/18-БО-24 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору (п.1.1 договору).
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2. договору).
Згідно п.3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У відповідності до п.3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
У п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахунку від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).
За змістом п. 10.3. договору, строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Додатковими угодами № 1 від 23.10.2018 року, №2 від 27.10.2018 року до договору сторони встановлювали обсяг природного газу, що постачається, змінено пункти 3.8-3.9. розділу 3, та п. 12.1 . договору.
Так, в Додатковій угоді № 3 від 05.11.2018 року до договору внесено зміни в п.6.3. договору щодо порядку та умов проведення розрахунків, а саме: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, вставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.
В Додатковій угоді № 4 від 29.11.2018 року до договору сторони виклали розділи 1-12 договору в наступній редакції: п. 1.1. - постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах договору; п. 1.2. - природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; п. 3.8. - приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; п. 5.1. - остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу; п. 5.3. - оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору; з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений і постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором; шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника; п.7.2. - у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунку від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; п.9.3.- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
В Додатковій угоді № 5 від 20.03.2019 року до договору сторони встановили строки застосування пунктів договору та визначили об'єми постачання природного газу.
Додатковою угодою № 6 від 29.03.2019 року до договору сторони внесли зміни щодо назви постачальника - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Додатковою угодою №7 від 25.04.2019 року до договору сторони встановили обсяг природного газу, що постачається, змінивши пункт 4.2. розділу 4, та п. 11.1. договору.
В Додаткових угодах № 8 від 20.05.2019 року та № 9 від 21.05.2019 року до договору сторони узгодили об'єми постачання природного газу, ціну газу, виклали 9.3. договору в наступній редакції: "сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років", а також встановили строк дії договору в частині постачання газу - до 30.09.2019 року включно.
Додатковою угодою № 10 від 27.06.2019 року сторони внесли зміни до п. 4.2. договору.
Додатковими угодами № 11 від 25.07.2019 року, № 12 від 22.08.2019 року, № 13 від 12.09.2019 року до договору сторони внесли доповнення до розділу 4 "Ціна природного газу" договору.
Рішенням 52 сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 17 від 21 лютого 2020 року “Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Миргорода цілісного майнового комплексу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” та затвердження Статуту в новій редакції” було вирішено: прийняти зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області у комунальну власність територіальної громади міста Миргорода цілісний майновий комплекс Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Миргородтеплоенерго” з активами, пасивами та штатною чисельністю працюючих та вважати Миргородську міську раду засновником даного підприємства; перейменувати Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Миргородтеплоенерго” на Комунальне підприємство “Миргородтеплоенерго” Миргородської міської ради.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 11 635 471,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Позивач посилається на те, що в порушення умов договору відповідачем проведено оплату вартості спожитого газу з порушенням строків, встановлених в договорі, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду першої інстанції, в якому останній просив стягнути з відповідача 467 840,29 грн. заборгованості, у тому числі: 339 002,71 грн. пені, 74 863,86 грн. 3% річних та 53 973,72 грн. інфляційних втрат.
10.03.2021 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за договором щодо здійснення ним поставки товару (природного газу), втім відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 ЦК України оплатив отриманий природний газ з порушенням строків встановлених договором.
За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що вимоги позивача в цій частині, відповідно до ст. 625 ЦК України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 973,72 грн. інфляційних втрат та 74 863,86 грн. 3% річних є обґрунтованими.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди №4 сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Вказані положення договору узгоджуються з положеннями ст. ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, де, зокрема, вказано на те, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 ЦК України є правомірними.
Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року у справі № 903/918/19, де, вказано на таке.
“Визначений Порядком №217 алгоритм розподілу коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних нарахувань.”
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями ст. ст. 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, не залежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії.
Відповідач у силу ст. 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
У п. 5.3. договору сторони погодили обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 5.1. договору.
Отже, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що відповідач не обмежений в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання.
Щодо вимоги відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення розміру штрафних санкцій до 90% на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарським судом першої інстанції вірно враховано статус відповідача, який використовує природний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, ступінь виконання боржником зобов'язань за договором.
Також, місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, де, між іншим, вказано на те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Посилання апелянта на те, що господарський суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши, при цьому, вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України, ст. ст. 525, 526, 551, 599 та ст. 625 ЦК України, не приймаються, з огляду на таке.
Так, за матеріалами справи, відповідач є підприємством комунальної форми власності і основними напрямками діяльності відповідача є забезпечення належної експлуатації об'єктів теплового господарства, надійного і якісного теплопостачання житлового фонду, будівель та споруд соціально - культурного, виробничого та іншого призначення, одержання прибутку від виробництва, транспортування, постачання та послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам, що знаходяться у сфері діяльності підприємства.
Відповідач посилається на відсутність основної заборгованості за договором; особливий порядок оплати за послуги з розподілу природного газу; неможливість самостійного впливу відповідача на проведення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ; невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах та несвоєчасність надання таких субвенцій; несвоєчасну оплату споживачами заборгованості за теплопостачання, а також зубожіння населення; підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому стані, на підтвердження чого відповідачем надано копії балансів (звітів про фінансовий стан) ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" на 31.12.2018 року, на 31.12.2019 року та на 30.09.2020 року.
Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №914/833/19, де, між іншим вказано на таке.
“Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог і заперечень, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суди встановили, що КП "Бориславтеплоенерго" використовує природний газ для виробництва теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене невідповідністю затверджених тарифів на виробництво теплової енергії фактичним витратам на послуги теплопостачання, та значною заборгованістю споживачів за спожиті послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено копії відповідних довідок про стан розрахунків за послуги теплопостачання станом на 01.01.2020 року.”
А отже, виходячи з майнових інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору та беручи до уваги, що основний борг за спірний період відповідачем погашено, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 50% - 169 501,35 грн.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 169 501,35 грн. пені, 74 863,86 грн. 3% річних та 53 973,72 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та їх задовольнив.
Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвоката Литвин П.В. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2021 року у справі №917/39/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.07.2021 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя В.С. Хачатрян