проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" липня 2021 р. Справа № 905/1450/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Газін В.А., особисто (явка та повноваження перевірені уповноваженою особою ст. судовим розпорядником Приморського районного суду м.Маріуполя - Пономаренком І.Г.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича, АДРЕСА_1 ), на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 (повний текст рішення складено 04.02.2021, головуюча суддя Сковородіна О.М., судді Говорун О.В., Аксьонова К.І.) у справі № 905/1450/19
за позовом Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область,
до Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича, смт. Старий Крим, м. Маріуполь, Донецька область,
про повернення земельної ділянки загальною площею 0,01156 га, яка знаходиться на перетині вулиць Пилипа Орлика та 9 Авіадивізії в Жовтневому районі міста Маріуполя,
У серпні 2019 року Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича про повернення земельної ділянки загальною площею 0,01156 га, яка знаходиться на перетині вулиць Пилипа Орлика та 9 Авіадивізії в Жовтневому районі міста Маріуполя.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича повернути територіальній громаді міста Маріуполя в особі Маріупольської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,01156 га, яка знаходиться на перетині АДРЕСА_2 .
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:
- Фізичною особою-підприємцем Газіним Вітаєм Анатолійовичем не доведено правомірності підстав для користування спірною земельною ділянкою, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення відповідача до Маріупольської міської ради щодо продовження строку дії договору на земельну ділянку площею 0,01156га, а також доказів прийняття позивачем як органом місцевого самоврядування рішення про продовження строку дії договору тимчасового користування земельної ділянки від 18.02.1998 №49/18;
- бездіяльність відповідача щодо виконання умов договору оренди (який на його думку не є припиненим) фактично нівелює мету діяльності позивача як учасника господарських відносин, органу місцевого самоврядування, порушує баланс інтересів сторін та не відповідає засадам добросовісності, справедливості, розумності;
- та обставина, що звільнення земельної ділянки неможливе без пошкодження цілісності конструкції фундаменту, комунікацій, підведених до конструкції, не створює для відповідача виникнення права на земельну ділянку, і спричинено діями самого відповідача, який впродовж тривалого строку не здійснив будівництво об'єктів, передбачених умовами договору про право на тимчасове користування земельною ділянкою від 05.06.1998.
Відповідач, Фізична особа-підприємець Газін Віталій Анатолійович, із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Газін Віталій Анатолійович посилався на наступне:
- позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки повернення земельної ділянки у зв'язку із припиненням строку дії договору тимчасового користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 свідчить про договірний характер правовідносин, та, як наслідок, пропуск Маріупольською міською радою строк позовної давності для звернення із відповідним позовом;
- відповідач здійснював дії, спрямовані на продовження строку дії договору тимчасового користування землею ( у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998, а також має діючі дозвільні документи на проведення будівництва об'єкту нерухомості, розміщеного на спірній земельній ділянці, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог органу місцевого самоврядування та правомірність користування відповідачем спірною земельною ділянкою;
- оскільки Маріупольською міською радою не проведено державної реєстрації майнових прав на спірну земельну ділянку, вказана земельна ділянка не є об'єктом цивільних прав, що свідчить про відсутність предмету спору;
- наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки на розгляді господарського суду Донецької області перебувала справа №36/223пн між тими ж сторонами і про той самий предмет, в якій судом вже була надана оцінка правовідносинам щодо права користування спірною земельною ділянкою, які виникли між відповідачем та Маріупольською міською радою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2021 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 у справі №905/1450/19 поновлено Фізичній особі-підприємцю Газіну Віталію Анатолійовичу пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2021 у справі №922/1543/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі № 905/1450/19 та призначено справу до розгляду на 15.04.2021 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань №117; встановлено строк до 12.04.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи; зупинено дію рішення від 25.01.2021 у справі №905/1450/19.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у цій справі задоволено клопотання відповідача, Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича, в особі представника Лисова Володимира Леонідовича, про його участь в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2021 о 12год 00хв, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів особи.
06.04.2021 від Маріупольської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своєї правової позиції Маріупольська міська рада зазначала наступне:
- доводи апелянта про наявність тотожних позовів (справи №36/223пн та №905/1450/19) є необґрунтованими, оскільки зазначені справи виникли з різних правових підстав, мають різний предмет, підстави і вимоги спору;
- місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що бездіяльність відповідача у вигляді тривалого незавершення будівництва, невнесення плати за землю до бюджету територіальної громади м.Маріуполь, неотримання дозвільних документів для продовження будівництва фактично нівелює мету діяльності Маріупольської міської ради як суб'єкта господарської діяльності та органу місцевого самоврядування;
- доводи відповідача про відсутність порушених прав Маріупольської міської ради є необґрунтованими, оскільки Земельним кодексом України визначено, що у комунальній власності перебувають землі у межах населених пунктів, крім приватної і приватної власності;
15.04.2021 засобами електронної пошти до Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича надійшла заява, в якій відповідач просить перенести судове засідання, призначене на 15.04.2021 о 12год 00хв у справі №905/1450/19 на іншу дату, посилаючись на знаходження представника відповідача на самоізоляції та неможливістю забезпечити участь скаржника.
16.04.2021 від ФОП Газіна В.А. до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява, що за своїм змістом є поясненнями зі справи, до якої відповідачем додано хронологію подій щодо користування спірною земельною ділянкою.
20.04.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити Донецький апеляційний суд (м.Маріуполь).
У зв'язку з відпусткою судді Радіонової О.О. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.04.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.
21.04.2021 відповідачем засобами електронної пошти направлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої представник ФОП Газіна В.О. просив доручити Приморському районному суду м.Маріуполя.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №905/1450/19 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про участь в судовому засіданні 18.05.2021 об 11:30 у справі №905/1450/19 у режимі відеоконференції, у зв'язку із відсутністю технічної можливості бронювання залу відеоконференцзв'язку у Донецькому апеляційному суді.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №905/1450/19 задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.05.2021 об 11год 30хв у цій справі, проведення якої доручено Приморському районному суду м. Маріуполя.
11.05.2021 відповідачем подано клопотання, в якому ФОП Газін В.О. повторно просив долучити до матеріалів справи подану раніше заяву, яка за своїм змістом є поясненням по справі.
У зв'язку з відпусткою судді Черноти Л.Ф. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.05.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Зубченко І.В, Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі №905/1450/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.06.2021 об 11:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; задоволено клопотання апелянта про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Приморському районному суду м. Маріуполя за адресою: пр. Будівельників, 52а, м.Маріуполь, Донецька обл, 87525, забезпечити проведення відеоконференції у справі № 905/1450/19.
01.06.2021 ФОП Газіним В.А. подано до Східного апеляційного господарського суду заяву, яка за своїм змістом є додатковими поясненнями відповідача щодо доводів апеляційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді Зубченко І.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.06.2021 для розгляду справи №905/1450/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі №905/1450/19 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.07.2021 о 10:00 год; задоволено клопотання апелянта про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/1450/19 в режимі відеоконференції; доручено Приморському районному суду м. Маріуполя забезпечити проведення відеоконференції у справі № 905/1450/19.
У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, поясненнях та заявах сторін доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.06.1998 на підставі рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради 49/18 №18.02.1998 “Про надання приватному підприємцю Газіну В.А. земельної ділянки на перехресті вулиць Урицького та 9-ої Авіадивізії в Жовтневому районі міста” між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем Газіним В.А. був укладений договір на право тимчасового користування землею (у тому числі оренди), зареєстрований за №653, за умовами якого Маріупольська міська рада (власник землі) надає, а приватний підприємець Газін В. А. (землекористувач) приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,01156 га.
За умовами вказаного договору:
- земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років для будівництва магазину по продажу товарів змішаного асортименту, аптеки або перукарні ( п. 1.2 цього договору);
- плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в сумі 325,30грн за рік (п 2.1 цього договору);
- землекористувач має право господарювати на землі, після закінчення строку тимчасового використання звернутися у міську раду народних депутатів з клопотанням про продовження строку користування (п.3.2 цього договору).
Форма договору про право на користування землею (у тому числі на правах оренди), укладеного між сторонами, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 №197 «Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)» за умов чинності Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII.
01.01.2002 набрала чинності нова редакція Земельного кодексу України, норми розділу III «Права на землю» якого не виокремлюють право тимчасового користування землею, однак виокремлює право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, яке набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, та право оренди земельних ділянок можуть, якого можуть набувати, у тому числі, громадяни та юридичні особи України.
Отже, за своєю правовою природою договір тимчасового користування землею, укладений між Маріупольською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А., є договором оренди земельної ділянки, тобто угодою сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння й користування земельну ділянку для господарського використання на визначений договором термін.
Вказаний договір був зареєстрований у книзі записів договорів на право користування землею 05.06.1998 за №653 Маріупольською міською радою народних депутатів Донецької області.
Земельна ділянка, надана за договором про право на тимчасове користування землею (у тому числі оренди) від 05.06.1998, відповідно до вимог чинного земельного законодавства на момент укладення договору, має визначені межі та площу, про що свідчить план тимчасового землекористування, виданого Приватному підприємцю Газіну В.А.
17.04.2007, тобто зі спливом майже 9 років з моменту укладення договору про право на тимчасове користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998, Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт №83, виданий у відповідності до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої від 20.10.2005, зі строком дії до 01.05.2008.
24.05.2007 Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. отримано погодження виконання робіт заінтересованим організаціями на відкриття ордеру на виконання земельних робіт.
09.07.2007 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради видано Фізичній особі-підприємцю Газіну В.А. ордер №578 на виконання земельних робіт та тимчасове пошкодження наявного благоустрою на території м. Маріуполя із визначеним строком дозволу на виконання земельних робіт, а саме - з 16.07.2007 до 01.05.2008. У графі «ордер продовжений до» відомості про продовження строку дії ордеру від 09.07.2007 №578 відсутні.
22.11.2007, тобто у межах строку дії договору про право на користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998, відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив довідвести та продовжити оренду земельної ділянки загальною площею 0,01745 га, тобто визначив площу земельної ділянки такою, що відміна від визначеної умовами договору про право на тимчасове користування землі (у тому числі оренди) від 05.06.1998.
13.03.2008 листом виконавчого комітету Маріупольської міської ради відповідача повідомлено про те, що при розгляді в установленому порядку матеріалів проекту рішення на постійно діючих депутатських комісіях міської ради питання було знято з порядку денного для доопрацювання.
Станом на 05.06.2008, тобто на дату завершення строку дії договору про право на користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 05.06.1998 земельна ділянка Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. до земель територіальної громади м. Маріуполя не поверталась, а визначений за договором про право на тимчасове користування землею ( у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 об'єкт нерухомості, а саме - магазин з продажу товарів змішаного асортименту, аптека та перукарня, землекористувачем не побудований.
Доказів звернень відповідача до органу місцевого самоврядування про поновлення строку дії договору про право на тимчасове право на користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 або оскаржень дій (бездіяльності) Маріупольської міської ради щодо прийняття рішень про поновлення або відмови у поновленні строку дії вказаного договору про право на тимчасове користування землею (у тому числі на правах оренди) Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. до матеріалів справи не надано.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013 у справі №36/223пн за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до Фізичної особи-підприємця Газіна В.А. про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщено колтован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_3 та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями - задоволено; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Газіна В.А. звільнити самовільнозайняну земельну ділянку, на якій розміщено колтован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по АДРЕСА_3 та привести її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Газіна В.А. про зобов'язання Маріупольської міської ради розглянути наданий фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. пакет документів для продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 05.06.1998 зареєстрований за №653 з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладення такого договору - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду в цій частині мотивоване тим, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права управління землями публічної власності.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 у справі №36/223пн скасовано рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2019 у справі №36/223пн в частині задоволених позовних вимог Маріупольської міської ради та прийнято в цій нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення - залишено без змін.
Доказів звернення Фізичної особи-підприємця Газіна В.А. після завершення провадження у справі №36/223пн, тобто з 2013 року, до Маріупольської міської ради із заявою про поновлення строку дії договору про право на користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 матеріали справи не містять.
12.07.2019 головними спеціалістами відділу контролю за використанням активами Маріупольської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,01156 га, що була передана фізичній-особі підприємцю Газіну В.А.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що земельна ділянка використовується відповідачем під розміщення котловану, фундаменту, будівельних матеріалів, про що складений відповідний акт виїзного обстеження від 12.07.2019.
Фізичною особою-підприємцем факт використання спірної земельної ділянки не заперечується, акт виїзного обстеження від 12.07.2019 Маріупольської міської ради не оскаржувався.
Доказів здійснення сплати за фактичне користування земельною ділянкою матеріали справи не містять.
Враховуючи, що надана відповідачу у тимчасове користування земельна ділянка загальною площею 0,01156 га після закінчення строку дії договору тимчасового користування землею (у тому числі оренди) від 05.06.1998 Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. позивачу не повернута, Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду із позовом про повернення земельної ділянки.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Нормами статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
У розумінні норм статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у такому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Положеннями статті 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, у тому числі можливість власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Вимога про повернення земельної ділянки спрямована на усунення перешкод, пов'язаних з реалізацією права власності та/або користування землею, а формулювання такої вимоги є правом позивача відповідно до статті 14 ГПК України та не суперечать статті 391 ЦК України.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2021 у справі №909/50/20.
Повернення земельної ділянки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні не лише законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання використання землі, яка належить територіальній громаді, а також забезпечення можливості раціонального використання земель для їх забудови та покращення інфраструктури міста.
Зважаючи на встановлені істотні обставини справи та обґрунтування позову Маріупольською міською радою, що у сукупності свідчить про наявність порушення прав територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування на земельні ділянки комунальної власності, вимога про повернення спірної земельної ділянки фактично спрямована на усунення перешкод в реалізації її власником своїх прав та може бути заявлена упродовж усього періоду триваючого правопорушення.
Та обставина, що звільнення земельної ділянки неможливе без пошкодження цілісності конструкції фундаменту, комунікацій підведених до конструкції, про що свідчить експертний висновок від 12.08.2020 №8/1-с, зроблений за заявою ОСОБА_1 , враховуючи відсутність розміщеного на спірній ділянці створеного у законодавчо-встановленому порядку об'єкту нерухомого майна, не створює для відповідача виникнення права на земельну ділянку, а у розумінні положень частин 2, 3 статті 331 ЦК України свідчить про наявність права відповідача на будівельні матеріали об'єкту незавершеного будівництва.
З огляду на встановлені обставини справи, судова колегія зазначає, що повернення земельної ділянки територіальної громади відповідає легітимній меті захисту прав законного власника, відповідає пропорційності втручання у право мирного володіння майном та захисту загальних інтересів контролю за використанням земельних ділянок публічної власності.
Втручання держави у право власності особи на майно є виправданим, оскільки воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.
Положеннями статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Відповідно до умов п. 3.2 договору тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 05.06.1998 землекористувач має право після закінчення строку тимчасового використання звернутися у міську Раду народних депутатів з клопотанням про продовження строку користування.
Отже, як законом, так і умовами договору тимчасового користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 відповідач був наділений правом вчиняти дії з метою продовження строку дії договору з метою користування земельною ділянкою, належної до земель власності територіальної громади міста Маріуполя у випадку виникнення наміру продовження користування земельною ділянкою.
Поряд із зазначеним, у розумінні чинних станом на дату завершення строку дії договору про право на тимчасове користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», поновлення договору оренди землі не передбачало порядку автоматичного поновлення, а лише визначало право орендаря на поновлення договору.
Відповідно до п.34 ст. 26, п.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (станом на 05.06.2008, тобто на дату закінчення строку дії договору про право на тимчасове користування земельною ділянкою від 05.06.1998) питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.
Сторонами спору не заперечується, що Маріупольською міською радою, власником земельних ділянок комунальної форми власності м. Маріуполя, як органом місцевого самоврядування, що діє від імені територіальної громади м.Маріуполя, рішення про продовження строку дії договору, виділення додаткової площі земельної ділянки або про відмову у винесенні таких рішень не приймалось, а доказів оскарження у судовому порядку дій (бездіяльності) позивача матеріали справи також не містять.
Таким чином, відповідачем не доведений факт продовження строку дії договору про право на користування землею (у тому числі на праві оренди) від 05.06.1998 після закінчення визначеного у ньому строку дії (до 05.06.2008), а також за результатами звернення із зустрічними позовними вимогами про поновлення строку дії цього договору у межах розгляду справи №36/223пн та на момент розгляду даного спору у судовому порядку.
Посилання Фізичної особи-підприємця Газіна В.А. на чинність дозволу на виконання будівельних робіт від 17.04.2007 №83 і незавершеного з 2007 року будівництва, що, на переконання відповідача, у розумінні частини 8 прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», свідчить про продовження строку дії дозвільних документів до закінчення виконання будівельних робіт і, як наслідок, правомірних підстав для користування земельною ділянкою, судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Так, Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 за №945/5166 (який діяв на момент видачі Фізичній особі-підприємцю Газіну В.А. дозволу на проведення будівництва і до закінчення визначеному у ньому строку дії) визначено порядок надання дозволу на проведення будівництва та умови продовження його строку дії.
Відповідно до п.3.12 вказаного положення дозвіл видається на весь термін будівництва об'єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року. Термін дії дозволу на виконання підготовчих робіт установлюється інспекціями держархбудконтролю, у залежності від часу, необхідного для їх виконання (згідно з календарним планом). Після закінчення терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен завчасно подовжити його в інспекції держархбудконтролю.
Імперативна норма пункту 3.12 вказаного Положення про порядок дозволу на виконання будівельних робіт, не передбачала автоматичного поновлення дозволу на будівництво, а встановлювала обов'язок подовжити строк дії дозвільного акту у встановленому порядку.
Вказаний Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 №945/5166, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 19.01.2010 №13, тобто до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Частина 3 статті 5 ЦК України передбачає, що до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.
Для цього зазначена норма вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.
Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
Враховуючи, що дія дозволу на виконання робіт від 17.04.2007 №83, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Маріуполя підприємцю Газіну В.А строком до 01.05.2008, не була продовжена у відповідності до положень Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 №945/5166, який діяв до 19.01.2010, доводи апелянта про чинність вказаного дозволу відповідно до приписів перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в обґрунтування правових підстав для користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору про право тимчасового користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 не є доведеними.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у розумінні умов договору про право на користування землею (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998, укладеного між сторонами спору на 10 років, на землекористувача був покладений обов'язок щодо забезпечення використання землі відповідно до її цільового призначення і умов її надання, а саме - використання земельної ділянки для будівництва магазину по продажу товарів змішаного асортименту, аптеки та перукарні.
З наведеного вбачається, що передання земельної ділянки в тимчасове користування пов'язувалось з намірами позивача як органу місцевого самоврядування, що діє в інтересах територіальної громади, отримати в межах міста суспільний об'єкт інфраструктури, орендну плату за користування земельною ділянкою, чим кореспондується право органу місцевого самоврядування звернутися до суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав та інтересів.
Разом з тим, відповідачем не доведено і матеріалами справи не підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Газіним В.А. впродовж тривалого періоду користування спірною земельною ділянкою здійснювалась сплата обов'язкових платежів за користування землею, а також завершення будівництва об'єкта нерухомості за визначеним договором цільовим призначенням.
Згідно ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 ЗК України.
Вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює чотири випадки, у яких право землекористування припиняється автоматично, та містить посилання на можливість припинення права землекористування зокрема у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Отже, відповідними положеннями законодавства передбачено автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Відповідна правова позиція щодо застосування положень ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України саме до орендних правовідносин, викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 у справі №910/5963/17.
Враховуючи, що після закінчення строку дії договору тимчасового права користування земельної ділянки (у тому числі на правах оренди) від 05.06.1998 орендарем земельна ділянка орендодавцю повернута не була, доказів продовження строку дії вказаного договору та інших правових підстав для користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять та відповідачем не доведені, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог таким, що прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні усіх обставин справи.
У відповідності до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Зазначений принцип, хоч і не містить нормативного визначення, однак розуміється в контексті необхідності врахування всіх обставин справи в їх сукупності з точки зору дотримання сторонами при виконання своїх договірних зобов'язань принципів добросовісності, належного виконання зобов'язань, прагнення до утвердження власного та суспільного блага.
Доводи апелянта про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на розглянутий господарським судом Донецької області спір у межах справи №36/223 за позовом Маріупольської міської ради до Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розміщено котлован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285 га із земель житлової та громадської забудови підпорядкованих Маріупольській міській раді по вул. Урицького, 98, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки предмет спору у справі №905/1450/19 та у справі №36/223пн є різним, спір виник щодо різних земельних ділянок, має різні правові підстави та нормативне обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Газіна Віталія Анатолійовича на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2021 у справі №905/1450/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.07.2021
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Л.Ф. Чернота