проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" липня 2021 р. Справа № 917/41/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Чернота Л.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
представники сторін у судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№1470 П/3), та апеляційну скаргу відповідача, Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” (вх. №1472 П/3), на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 (повний текст рішення складений 02.04.2021, суддя Пушко І.І.)
у справі №917/41/21
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні”, м. Горішні Плавні, Полтавська область,
про стягнення 741 639,70грн,
У січні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” про стягнення 741 639,70 грн, з яких: 521 252,16грн пеня, 134 172,08 грн - 3% річні, 62741,02 грн - інфляційні втрати, 23 474,44 грн - збитки.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 260 626,08грн пеня, 134 172,08грн 3% річні, 62 741,02 грн інфляційні втрати, 23 474,44грн збитки та витрати зі сплати судового збору. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідно до умов договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23, а також перевіривши розрахунок позивача, обґрунтованими та правомірними є вимоги позивача про стягнення з Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пені у сумі 260 626,08 грн, 3% річних у сумі 134 172,08 грн, інфляційних втрат у сумі 62741,02 грн, збитків у сумі 23 474,44 грн;
- з огляду на соціальну спрямованість діяльності відповідача по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми боргу і розмір нарахованої і пред'явленої до стягнення пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором постачання природного газу, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
Відповідач, Комунальне виробниче підприємство “Теплоенерго” м. Горішні Плавні”, із рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 в частині стягнення збитків у розмірі 23 474,44грн скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Комунальне виробниче підприємство «Теплоенерго» м. Горішні Плівні» посилалось на наступне:
- незважаючи на визначений договором порядок визначення обсягу збитків у випадку відхилення від фактично замовленої кількості природного газу, останні за будь-яких обставин підлягають доведенню у розумінні положень статей 22 ЦК України, ст. ст. 224-225 ГК України;
- Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.09.2015 №2495 змінено порядок нарахування збитків у випадку відхилень фактичного споживання природного газу від підтвердженого обсягу;
- місцевим господарським судом не було взято до уваги порушення прав та інтересів відповідача, оскільки не зважаючи на недопустимість нав'язування вимоги «бери або плати», що вже було предметом розгляду Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольм 22.12.2017 та 28,02.2018, позивач здійснює нарахування збитків споживачу.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.05.2021 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №917/41/21 відкрито провадження у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м.Горішні Плавні” (вх. №1472 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21; призначено справу до розгляду на 01.06.2021 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань №117; встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням місцевого господарського суду також не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. 1470 П/3), в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 скасувати у частині відмови у стягнення неустойки у сумі 260 626,08грн та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити у повному обсязі. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення отримано ним 07.04.2021, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску строку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначало наступне:
- судом першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст. 233 Господарського кодексу України, не враховано майнових інтересів позивача, оскільки несвоєчасність оплати контрагентів позивача перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів;;
- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов'язанням, а скрутне матеріальне становище відповідача та постачання природного газу бюджетним організаціям не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №917/41/21 апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (5 864,09грн).
З метою усунення недоліків 28.05.2021 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли докази усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - платіжне доручення від 24.05.2021 №0000018270 на суму 5 864,09грн.
У зв'язку з відпусткою судді Зубченко І.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.05.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №917/41/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.07.2021 о 12год 00хв.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №917/41/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі № 917/41/21; об'єднано в одне провадження апеляційні скарги позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та відповідача, Комунального виробничого підприємства «Теплоенерго м.Горішні Плавні» на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі № 917/41/21 для їх спільного розгляду; призначено справу до розгляду на 06.07.2021 12год 00хв у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено строк до для надання суду відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі; заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги позивача, Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.
Сторони правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористались, інших заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надійшло.
У судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи буди належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, судова колегія, враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним виробничим підприємством «Теплоенерго» укладений договір постачання природного газу №5272/18-БО-23, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 цього договору).
Згідно з умовами п. п. 1.2, 1.3 вказаного договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Відповідно до п.2.1 цього договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 орієнтовним обсягом до 83 тис. куб. м.
Сторони вносили зміни в п. 2.1 договору щодо обсягів природного газу, визначали, що постачальник передає природний газ споживачу:
- з 01.10.2018 по 26.10.2018 орієнтовним обсягом до 207 тис. куб. м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.10.2018 № 1 (т.1, а.с. 30);
- з 01.10.2018 по 31.10.2018 орієнтовним обсягом до 250 тис. куб. м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.10.2018 № 2, (т.1, а.с. 31);
- з 01.11.2018 по 30.11.2018 орієнтовним обсягом до 340 тис. куб. м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2018 № 3 (т.1, а.с. 32);
- з 01.10.2018 по 30.04.2019 орієнтовним обсягом 2440 тис. куб. м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 29.11.2018 № 4 (т.1, а.с. 34);
- з 01.10.2018 по 30.04.2019 орієнтовним обсягом 2263,957 тис. куб. м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6 (т.1, а.с. 44).
За умовами додаткової угоди від 22.04.2019 № 8 до договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 сторони домовились, що замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу на квітень 2019 року становить 176,287 тис. куб. м (т.1, а.с. 46).
Відповідно до умов п. 3.7 договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу.
Згідно з п. 3.8 цього договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 цього договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
За змістом п.5.2 даного договору ціна за 1000куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 9488,64грн.
Сторони договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 вносили зміни у п.5.2 цього договору, за умовами якого з 01.11.2018 ціна за 1000куб.м газу за цим договором становить 7 482,61грн (в редакції додаткової угоди від 01.11.2018 та в редакції п.4.2 додаткової угоди від 28.11.2018 №4);
На виконання умов договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 16 364 696,93 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 2 158 374,40грн, від 31.12.2018 на суму 4 880 443,88грн, від 31.01.2018 на суму 2 843 766,70грн, від 28.02.2019 на суму 3 076 977,26грн, від 31.03.2018 на суму 2 209 981,97грн, від 30.04.2019 на суму 1 195 152,72грн (т. 1, а.с. 47-52).
Згідно з умовами п.п. 6.1, 6.3 (п.п. 2) договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23, п. 5.1, 5.3 (п.п. 2) цього договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 №4, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 (п. 5.1 додаткової угоди) цього договору.
За умовами п. 7.1 договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до умов п. 7.2 вказаного договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За умовами п. 9.3 договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди від 28.11.2018№ 4 строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в частині здійснення оплати за отриманий природний газ виконав у повному обсязі в сумі 16 364 696,93 грн, однак з порушенням строків, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.
Крім того, відповідно до п. 3.13 договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 договору.
Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" направлено Комунальному виробничому підприємству “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” акти-претензії від 16.05.2019 на суму 233 415,23 грн за березень 2019 року та від 11.06.2019 на суму 43 377,06 грн за квітень 2019 року, у зв'язку з тим, що фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період.
Комунальне виробниче підприємство “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” претензії від 27.05.2019 та від 21.06.2019 залишило без задоволення з підстав здійснення позивачем нарахувань відшкодування із порушенням законодавства та умов договору, запропонував зробити перерахунок та повторно їх направити на адресу КВП “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” для розгляду.
Позивач здійснив перерахунок та направив на адресу відповідача листи від 15.11.2019 щодо перерахунку по актам-претензіям, відповідно до яких сума збитків, яка підлягає відшкодуванню за березень 2019 становить 19824,31 грн, за квітень - 3650,13 грн.
Комунальне виробниче підприємство “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” отримало зазначені листи 25.11.2019, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповіді не надало, збитки в сумі 23 474,44 грн за порушення договірної величини споживання газу у березні 2019 року на суму 19 824,31 грн та у квітні 2019 року на суму 3 650,13 грн не відшкодувало.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі умов договору та із посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України заявило до стягнення з відповідача 521 252,16 грн пені за період з 27.12.2018 по 26.02.2020; 3% річних у сумі 134 172,08грн, нарахованих за період з 27.12.2018 по 26.02.2020; інфляційних втрат за період з лютого 2019 по лютий 2020 року у сумі 62 741,02 грн; збитки у розмірі 23 474,44 грн, з яких за порушення договірної величини споживання газу у березні 2019 року на суму 19 824,31 грн та у квітні 2019 року на суму 3 650,13грн.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення своїх зобов'язання за договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, з порушенням встановленого строку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Перевіривши правильність розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам договору, укладеного між сторонами спору.
Разом з тим, судова колегія враховує наступне.
Комунальне виробниче підприємство “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” 16.02.2021 подало до місцевого господарського суду відзив, в якому, посилаючись на соціальну спрямованість господарської діяльності підприємства, скрутний матеріальний стан та відсутність основної заборгованості, просило зменшити розмір пені на 90%.
До відзиву відповідачем додано довідку підприємства про стан заборгованості установ державного бюджету перед Комунальним виробничим підприємством “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” за опалювальний сезон у період з 05.11.2018 по 25.10.2019.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція також міститься у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 13.05.2020 у справі № 912/2386/19.
Враховуючи вищенаведене, а також зміст принципу дотримання балансу інтересів сторін, беручи до уваги те, що природний газ, що постачається за договором від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 використовується відповідачем як непобутовим споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору, значний розмір нарахованої до стягнення пені, а також враховуючи відсутність непогашеної заборгованості за основним зобов'язанням, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 260 626,08грн.
Зменшення суми пені на 50 % від заявленої в позові, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Щодо доводів апеляційної відповідача про безпідставність нарахування позивачем суми збитків у зв'язку з перевищенням граничного обсягу (+/-5%) відхилення спожитого природного газу, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу VI та пунктом 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 встановлений обов'язок споживача контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та обов'язок споживача відшкодовувати постачальнику збитки, які останній поніс внаслідок споживання природного газу споживачем поза договірними величинами.
За змістом пункту 1 вказаних правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" 07.10.2019 прийнято постанову № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесені зміни до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 № 1382/27827.
Зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: "крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
За змістом п.3.13 договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. Договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору.
Якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1 цього договору).
Сторони договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 у пункті 5.7 договору в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 дійшли згоди, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 Договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензїї.
Розділом 6 до договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 сторонами погоджено, що відповідно до п 6.2.8 договору відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
Відповідно до пп.6.3.4 вказаного розділу договору постачальник має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Зазначені пункти договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4 , що почали діяти з 01.12.2018, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496 (із змінами).
Отже, реалізуючи свою свободу договору сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, передбачили підстави та порядок нарахування збитків позивачем.
Пунктом 10 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 встановлений обов'язок споживача контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та обов'язок споживача відшкодовувати постачальнику збитки, понесені останнім внаслідок споживання природного газу споживачем поза договірними величинами.
Відповідно до п.2.1 договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди від 20.03.2019 № 6 замовлений обсяг природного газу у березні 2019 року складає 382,000 тис.куб.м.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачання природного газу від 04.10.2018 №5272/18-БО-23 в редакції додаткової угоди № 8 від 22.04.2019 замовлений обсяг споживачем природного газу у квітні 2019 року складає 176,287 тис.куб.м.
Разом з тим, відповідно до актів приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 та від 30.04.2019 у березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі 295,349 тис.куб.м, у квітні 2019 року - в обсязі 159,724 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 86,651 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору, що становить відхилення в обсязі 22,68%, та у квітні 2019 спожив природний газ в обсязі меншому ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору на 16,563 тис.куб.м, що становить відхилення на 9,40%.
Відповідно, у спірний період, тобто станом на березень-квітень 2019 року, діяла редакція Правил постачання природного газу, якою передбачалося право постачальника на стягнення збитків зі споживачів у випадку відхилення на 5% погоджених обсягів споживання природного газу.
За результатом виявлених відхилень позивачем направлено відповідачу акти-претензії від 16.05.2019 за березень 2019 на суму 19 824,31 грн та за квітень 2019 на суму 3 650,13 грн, які Комунальним виробничим підприємством “Теплоенерго” залишені без реагування та не сплачені.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом є відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Положеннями ч. 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Приписами статті 3 ЦК України визначено однією із засад цивільного законодавства свободу договору.
Вказаній нормі кореспондують норми частини першої статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідачем не надано доказів визнання недійсними відповідних положень п.п. 6.2, 6.3 договору або внесення змін до них в установленому порядку.
Перевіривши правильність розрахунку суми збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір нарахування відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Правилам постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, та умовам договору, укладеного між сторонами спору.
Таким чином, доводи скаржників в апеляційних скаргах спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства “Теплоенерго” м. Горішні Плавні” на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі №917/41/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.07.2021
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Л.Ф. Чернота