Постанова від 07.07.2021 по справі 918/1131/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Справа № 918/1131/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 р. у справі № 918/1131/20 (суддя Заголдна Я.В., повний текст рішення складено 05.05.2021 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в особі ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн

за участю представників:

позивача - Титечко О.П.;

відповідача - ОСОБА_2 ; Януль В.С.;

ВСТАНОВИВ:

Титечко Ю.Т., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн

Позовні вимоги з посиланням на положення ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 22, 92, 1166 ЦК України, ст. ст. 89, 142, 224, 225, 321 ГК України, ст. ст. 4, 5, 12, 19, 20, 27, 29, ч. 7 ст. 30, 54, 55, 161-164 ГПК України обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 ,будучи генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" (правонаступником якого є ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") заподіяв товариству збитки (у формі упущеної вигоди), оскільки під час виконання своїх повноважень достроково 01.12.2015 року припинив право оренди 52 земельними ділянками за ТОВ "Ім. Шевченка" та оформив з 02.12.2015 року право оренди на ці ж 52 земельні ділянки за ФГ "Ім.Шевченка", керівником якого також був відповідач. В результаті вказаних умисних протиправних (неправомірних) дій відповідач завдав для ТОВ "Ім. Шевченка" збитки у формі упущеної вигоди, оскільки позбавив останнє можливості продовжувати діяльність згідно статуту із обробітку землі та одержання доходів із використання 122,2446 га площі орендованих земель, які могли б бути отримані в 2016-2019 роках внаслідок очікуваного приросту в майні.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 р. у справі № 918/1131/20 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив відсутність у діях відповідача порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову та як наслідок не застосував строк позовної давності при вирішенні даного спору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Титечко Ю.Т., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, помилково не взяв до уваги посилання позивача на приписи підпунктів "м" та "с" пункту 7.1.2 статуту ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО". Висновки суду першої інстанції є передчасними та помилковими, не відповідають дійсному їх трактуванню, а вузьке тлумачення судом першої інстанції обов'язків генерального директора є недопустимим та в трактуванні суду вказаних положень статуту допускає пряме зловживання та перевищення посадовою особою своїх повноважень.

Апелянт посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 вказуючи про те, що при вирішенні даного спору суду першої інстанції належало робити висновки виходячи з розуміння поняття "протиправної" або "неправомірної" поведінки як умови відповідальності, при якому протиправною (неправомірною) вважається не лише та поведінка, яка порушує пряму вимогу закону чи статуту товариства, а й поведінка, яка свідчить про нерозумність чи недобросовісність у діяннях посадової особи, або про те, що вона діяла не в інтересах товариства, а у власних. Обов'язок керівника проявляти належне піклування про справи компанії означає, що керівник компанії повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

На думку скаржники висновки суду першої інстанції є передчасними та такими, що здійснені без врахування висновків, відображених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 910/20261/19, а також в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/21493/17 та висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020 р. у справі № 905/1347/19.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання позивача на приписи ст. 92 ЦК України та відхилив твердження позивача про те, що дії ОСОБА_2 із розірвання договорів оренди землі були протиправними та полягали в усвідомленому неналежному, нерозумному та недобросовісному виконанні службових (посадових) обов'язків всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка" без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю та за рахунок прийняття очевидно марнотратних та збиткових для товариства рішень, зловживаючи повноваженнями, тобто умисне - оскільки договори про розірвання договорів оренди землі укладені за взаємною згодою сторін, про що зафіксовано у відповідних договорах.

Суд першої інстанції, маючи в розпорядженні всього 8 заяв свідків, безпідставно та помилково зробив висновок про те, що всі договори про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.12.2015 р. стосовно 52 земельних ділянок були розірвані з ініціативи орендодавців на підставі їх, як вказували свідки письмових заяв. Вказане є виключно суб'єктивним припущенням, що не підтверджено жодним доказом. В рамках предмету спору основоположним питанням для з'ясування та дослідження є поведінка та дії саме ОСОБА_2 як генерального директора, а не обставини від кого була проявлена ініціатива та дії орендодавців. Тим більше ці ж семеро свідків підтвердили, що суттєвих підстав для розірвання договорів оренди не було, Заперечень з приводу виконання умов договорів, сплати орендної плати, тощо у свідків-власників земельних ділянок не було. Відтак є очевидним, що ОСОБА_2 діяв не в інтересах ТОВ "Ім. Шевченка", а з власного зацікавленістю як голова та власник ФГ "Ім. Шевченка" на користь якого були переоформлені договори.

Суд першої інстанції протиправно не взяв до уваги шкоду, яка визначена у висновку експерта у вигляді неодержаних доходів ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" у періоді 2016-2019 роки у розмірі 4 954 604, 30 грн, з підстави того, що у діях ОСОБА_2 , який підписував договори про розірвання договорів оренди землі від імені ТОВ "Ім. Шевченка" як генеральний директор нібито відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 26.05.2021 р. № 918/1131/20/3322/21, Північно-західним апеляційним господарським судом було витребувано матеріали справи № 918/1131/20 з Господарського суду Рівненської області.

01.06.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 918/1131/20.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 р. (враховуючи ухвалу суду від 14.06.2021 р. про виправлення описки) було відкрито апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 30.06.2021 р. об 15:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.06.2021 р. № 01-04/364 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Мельника О.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 р. розгляд справи відкладено на 07.07.2021 р. об 11:30 год.

ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що земельні ділянки, які були предметами договорів про розірвання оренди землі від 01.12.2015 року, не перебували у власності ТОВ "Ім. Шевченка", а тому підпункт "м" пункту 7.1.2 статуту не підлягає до застосування, позаяк вказане положення статуту стосується виключно випадків, коли об'єкти нерухомості, які відчужуються, перебувають у власності самого товариства. ТОВ "Ім. Шевченка" за договорами оренди землі перебував у статусі орендаря, а не орендодавця. Апелянт безпідставно ототожнює прийняття рішення про відчуження об'єктів нерухомості, яке належить до виключної компетенції загальних зборів учасників, із підписанням генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" договорів про розірвання договорів оренди землі від 01.12.2015 року. За таких обставин, господарський суд цілком правильно дійшов висновку, що жоден із договорів про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.12.2015 року не потребував затвердження загальними зборами учасників, оскільки сума кожного з них окремо не перевищувала ліміт, встановлений підпунктом "п" пункту 7.1.2 статуту. Відповідно не встановлено перевищення відповідачем, як генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" своїх повноважень під час підписання 01.12.2015 року договорів про розірвання договорів оренди.

Суд першої інстанції цілком правильно прийшов до висновку, що положення статуту щодо обмеження повноважень генерального директора щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20 000 грн стосуються правомочностей ТОВ "Ім. Шевченка" тільки як власника нерухомого майна або будь-яких інших засобів.

Відповідач зазначає, що кожен із договорів оренди був розірваний за взаємною згодою сторін, підстава для розірвання договору п. 12.3. договору оренди землі, згідно якого дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Законність розірвання договорів оренди стверджена рішенням Здолбунівського районного суду від 24.11.2016 року в справі № 562/1257/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Ім. Шевченка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Посилання скаржника на ст. 92 ЦК України, постанови Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/21493/17, від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17, від 09.09.2020 року у справі № 905/1347/19, відповідач вважає безпідставними, оскільки вказані норми права та судова практика не мають безпосереднього відношення до справи, що розглядається, а обставини у справах, розглянутих Верховним Судом та даною справою різні.

Відповідач зазначає, що із заяв та показань свідків, допитаних в судовому засіданні ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ) чітко і однозначно вбачається, що ініціатива в розірванні договорів походила від орендодавців-власників земельних ділянок. Посилання апелянта про недостатність таких показань є безпідставним, оскільки показаннями свідків встановлено, що всі договори були розірвання по ініціативі орендодавців. Ця обставина позивачем належними доказами не спростована.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що ФГ "Ім. Шевченка" (про протиправне заволодіння земельними ділянками в інтересах котрого стверджує апелянт) після розірвання договорів оренди земельними ділянками фактично не користувалося. Будь-яких доходів не отримувало. Фактично цими ділянками користувався та отримував дохід позивач ТОВ "ЮТ АГРО ЗЕРНО". Фермерське господарство "Ім. Шевченка" було визнане банкрутом згідно постанови Господарського суду Рівненської області від 28.07.2017 р. у справі № 918/335/16. Незаконність та безпідставність позовних вимог полягає (окрім всього іншого) також в тому, що позивач просить стягнути збитки в формі упущеної вигоди за ті земельні ділянки, по яких договори оренди хоча й формально розірвані, однак він продовжував фактично користуватися цими ділянками в 2016-2018 роках, зібрав врожай, отримав прибуток. Збитків йому фактично не завдано і завдано бути не могло. Вказані обставини стверджуються рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року ухвалено рішення суду скасувати, в позові відмовити. Однак на той час рішення суду було виконане. Позивач зібрав і розпорядився врожаєм.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" надіслав до суду відповідь відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в даному судовому спорі не є предметом розгляду та вирішення питання чинності або не чинності договорів про дострокове розірвання договорів оренди. Більше того, позивач не посилається як на підстави свого позову на обставини чинності або нечинності самих договорів про розірвання договорів оренди. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора товариства, був зобов'язаний діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Посилання відповідача на обставини, які були встановлені рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.11.2016 року у справі № 562/1257/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки предмети позовів у даних справах різні, і у справі № 562/1257/16-ц не досліджувалися дії відповідача, не були зроблені висновки та не надана оцінка його діям на предмет відповідності, в тому числі положенням ст. 89 ГК України та ст. 92 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, на які позивач посилається в позовній заяві.

З даних підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача також на обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 р. у справі №918/625/17, оскільки вказане рішення було скасоване постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 р. Крім того, відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції з підстав та аргументів, які містяться в скасованому рішенні Господарського суд Рівненської області від 18.09.2017 р. у справі № 918/625/17, а тому його аргументи є безпідставними та не можуть братися судом апеляційної інстанції до уваги.

ОСОБА_2 надіслав до суду заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, в яких зазначає, що до 2014 року договори оренди земельних ділянок були укладені між орендодавцями та ФГ "Ім. Шевченка". За пропозицією ОСОБА_1 (фактичного власника ТОВ "Ім. Шевченка") ці договори були розірвані та укладені з ТОВ "Ім. Шевченка". В подальшому, протягом 2 половини 2015 року орендодавці висловлювали відповідачу незадоволення співпрацею з ТОВ "Ім. Шевченка", фактичним власником якого був ОСОБА_1 та висловили вимогу про поновлення договорів оренди з ФГ "Ім. Шевченка". В зв'язку з цим за наполяганням орендодавців було розірвано договори оренди з ТОВ "Ім. Шевченка" та укладено (фактично поновлено) з ФГ "Ім. Шевченка". Однак, ФГ "Ім. Шевченка" земельними ділянками фактично не користувалося, так як договори оренди між орендодавцями та ФГ "Ім. Шевченка" були розірвані по підроблених документах та укладено договори також по підроблених документах з ТОВ "Книга Сіті" (підставною фірмою ТОВ "Ім. Шевченка (ТОВ "ЮТ АГРО ЗЕРНО")). Фактично ж земельними ділянками в 2016-2018 роках ТОВ "ЮТ АГРО ЗЕРНО" продовжувало користуватися, збирало врожай, отримало дохід.

Незаконність та безпідставність позовних вимог полягає також в тому, що позивач просить стягнути збитки в формі упущеної вигоди за ті земельні ділянки, по яких договори оренди хоча й формально розірвані, однак він продовжував фактично користуватися цими ділянками в 2016-2018 роках, зібрав врожай, отримав прибуток. Збитків йому фактично не завдано і завдано бути не могло.

Відповідач, відповідно до вимог ч. 2 ст.74 ГПК України просить зобов'язати позивача надати докази фактичного користування (не користування) земельними ділянками, щодо яких заявлено позов, збору врожаю, отримання доходів. У випадку ненадання таких доказів просить вважати вказану відповідачем обставину встановленою.

Представники позивача в судових засіданнях 30.06.2021 р. та 07.07.2021 р. підтримали доводи апеляційної скарги, просять суд задоволити її вимоги, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач та його представник в судових засіданнях 30.06.2021 р. та 07.07.2021 р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається із змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 38809507), затвердженого протоколом № 01/14 від 23.04.2014 року загальних зборів учасників ТОВ "Ім. Шевченка" та зареєстрованого державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області 12.06.2014 року (далі - статут ТОВ "Ім. Шевченка") Товариство створене шляхом об'єднання засновниками власних матеріальних цінностей та грошових вкладів з метою одержання прибутку та здійснення підприємницької діяльності, реалізації економічних інтересів засновників та працівників Товариства, а також створене з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення, товарах народного споживання, роботах і послугах.

Предметом діяльності товариства є (п. 2.2 статуту) серед іншого є, зокрема, розведення великої рогатої худоби молочних порід; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних; оптова та роздрібна торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування, виробництво, заготівля, переробка, фасування, реалізація сільськогосподарських культур.

Пункт 7.1.2 статуту передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належать питання, зокрема:

- "м" прийняття рішення про відчуження об'єктів нерухомості сума яких перевищує 10 млн. грн, що є у власності товариства та визначення умов їх відчуження;

- "п" затвердження будь-яких правочинів, сума яких перевищує 10 млн. гривень;

- "с" у випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду виконавчого директора товариства погодження (визначення умов) правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20000 гривень, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20000 гривень.

Відповідно до п. 8.2. статуту генеральний директор, зокрема:

- затверджує поточні плани діяльності товариства і заходи, необхідні для вирішення його завдань;

- забезпечує виконання поточних і перспективних планів, управляє виробництвом;

- розпоряджається майном, грошовими коштами в межах, визначених статутом;

- представляє товариство у відносинах з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, приватними та посадовими особами з усіх питань діяльності Товариства як на території України, так і за кордоном;

- приймає рішення з усіх питань діяльності товариства, що відносяться до його компетенції;

- самостійно вчиняє від імені товариства будь-які правочини з урахуванням обмежень, передбачених п. 7.1.2. цього статуту та забезпечує їх виконання. Правочини, які вчинені без погодження загальних зборів учасників Товариства відповідно до положень підпункту 7.1.2. статут можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку. Вчинення правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20 000 грн, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20 000 грн потребує обов'язкової попередньої письмової згоди виконавчого директора товариства. У випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду у товаристві, перераховані правочини підлягають попередньому погодженню загальними зборами учасників товариства. Перераховані правочини, які вчинені без попередньої згоди виконавчого директора (загальних зборів учасників товариства) можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку;

- здійснює інші дії, спрямовані на досягнення цілей товариства в межах його повноважень.

Згідно п. п. 8.1., 8.2. статуту, виконавчим органом є генеральний директор, який підзвітний загальним зборам учасників і відповідає за діяльність товариства та покладені на нього обов'язки. Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства за виключенням тих, які належать до компетенції загальних зборів учасників. Генеральний директор має право без доручення діяти від імені товариства.

Згідно зі статутом ТОВ "Ім. Шевченка" засновниками і учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу ТОВ "Ім. Шевченка" № 1 від 22.07.2013 року "Про вступ на посаду Генерального директора", керуючись нормою п. 8.1. статуту ТОВ "Ім. Шевченка", протоколом №01/13 Установчих зборів засновників "ТОВ "Ім. Шевченка" від 22.07.2013 року, ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків Генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" з 15.08.2013 року.

Відповідно до статуту ФГ "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 23520585), затвердженого рішенням засновника ФГ "Ім. Шевченка" № 15 від 13.06.2016 року, зареєстрованого розпорядженням голови Здолбунівської райдержадміністрації № 137 від 17.03.1998 року засновником ФГ "Ім. Шевченка" є ОСОБА_2 , який є його головою.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 298743 від 13.06.2012 року ОСОБА_2 є керівником ФГ "Ім. Шевченка".

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01.06.2016 року) (т. 1, а. с. 61- 142) була проведена державна реєстрація 52-х договорів оренди землі, укладених між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) та фізичними особами (орендодавцями) стосовно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби тощо) та переданих за відповідними актами приймання-передачі земельної ділянки в оренду за кадастровими номерами: 5622682800:00:002:0024, 5622682800:00:005:0024, 5622682800:00:006:0125, 5622682800:00:007:0043, 5622682800:00:007:0033, 5622682800:00:007:0028, 5622682800:00:002:0487, 5622682800:00:005:0028, 5622682800:00:002:0037, 5622682800:00:007:0027, 5622682800:00:007:0019, 5622682800:00:007:0018, 5622682800:00:004:0148, 5622682800:00:006:0026, 5622682800:00:006:0035, 5622682800:00:002:0121, 5622682800:00:003:0018, 5622682800:00:002:0138, 5622682800:00:002:0137, 562.2682800:00:004:0147, 5622682800:00:001:0046, 5622682800:00:004:0149, 5622682800:00:001:0045, 5622682800:00:002:0156, 5622082800:00:002:0154, 5622682800:00:002:0155, 5622682800:00:002:0153, 5622682800:00:002:0146, 5622682800:0С:004:0009, 5622682800:00:004:0074, 5622682800:00:006:0110, 5622682800:00:006:0162, 5622682800:00:004:0075, 5622682800:00:006:0322, 562.2682800:00:002:0122, 5622682800:00:001:0037, 5622682800:00:001:0047, 5622682800:00:001:0048, 5622682800:00:002:0139, 5622682800:00:001:0027, 5622682800:00:001:0058, 5622682800:00:003:0056, 5622682800:00:003:0055, 5622682800:00:002:0014, 5622682800:00:006:0347, 5622682800:00:006:0115, 5622682800:00:006:0339, 5622682800:00:002:0136, 5622682800:00:006:0156, 5622682800:00:003:0092, 5622682800:00:001:0028, 5622682800:00:006:0154 (т. 1, а. с 178 - 249, т. 2, а. с. 1- 33).

01.12.2015 року між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) в особі генерального директора Атаманюка В.Д. та фізичними особами (орендодавцями) були укладені договори про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін на підставі п. 12.03. договору оренди землі, за якими як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01.06.2016 року) (т. 1, а. с. 61-142) була проведена державна реєстрація.

02.12.2015 року між "ФГ ім. Шевченка" в особі голови Атаманюка В.Д. та фізичними особами (орендодавцями) укладено договори оренди землі та акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду (та проведена їх державна реєстрація як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2016 року (том 1, а. с. 143 - 177) за якими орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, а саме з громадянами:

- ОСОБА_7 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0024 площею 2,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 23.08.2014 року;

- ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0024 площею 2,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.12.2013 року та зареєстровано 27.12.2013 року;

- ОСОБА_9 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0125 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03,2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_10 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0043 площею 2,6 га 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 05.10.2015 року та зареєстровано 31 10.2015 року;

- ОСОБА_11 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0033 площею 1,97 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.02.2014 року та зареєстровано 29.05.2014 року;

- ОСОБА_5 щодо земельної ділянки кадастровим номер 5622682800:00:007:0028 площею 3,0784 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 14.10.2014 року та зареєстровано 18.03.2015 року;

- ОСОБА_12 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0487 площею 1,2533 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 15.01.2015 року;

- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0028 площею 2,49 га вартістю 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 02.03.2015 року та зареєстровано 10.11.2015 року;

- ОСОБА_15 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0037 площею 2,8494 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_16 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0027 площею 3,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.12.2013 року та зареєстровано 28 12 2013 року;

- ОСОБА_17 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0019 площею 2,19 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04.04.2014 року та зареєстровано 17.03.2015 року;

- ОСОБА_18 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0018 площею 2,16 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.09.2014 року;

- ОСОБА_19 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0148 площею 1,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.02 2014 року та зареєстровано 03.05.2014 року;

- ОСОБА_20 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0026 площею 1,75 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 03.2014 року та зареєстровано 27.08.2014 року;

- ОСОБА_3 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0035 площею 3,34 га 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 03.09.2014 року;

- ОСОБА_21 , ОСОБА_21 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0121 площею 2,6601 га вартістю 70718,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 02.03.2015 року та зареєстровано 10.11.2015 року;

- ОСОБА_22 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0018 площею 1,46 га вартістю 70748.20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 21 10.2014 року;

- ОСОБА_23 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0138 площею 2,5 вартістю 707 48,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_23 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0137 площею 2,41 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_24 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:004:0147 площею 2,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_25 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0046 площею 2,43 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_26 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0149 площею 1,06 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 30.04.2014 року;

- ОСОБА_27 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0045 площею 1,58 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 26.09.2014 року;

- ОСОБА_28 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0156 площею 3,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 26.09.2014 року;

- ОСОБА_29 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622082800:00:002:0154 площею 2,8 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_30 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0155 площею 3,28 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03 2014 року та зареєстровано 22 10.2014 року;

- ОСОБА_28 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0153 площею 2,53 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_31 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0146 площею 3,15 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04 2014 року та зареєстровано 26.08.2014 року;

- ОСОБА_32 , ОСОБА_33 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:0С:004:0009 площею 2,3534 га вартістю 80453,80 грн., попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 27.02.2015 року та зареєстровано 22.06.2015 року;

- ОСОБА_34 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0074 площею 3,03 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 16.12.2014 року;

- ОСОБА_35 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:01 10 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_36 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0162 площею 2,2 га вартістю 94330,33 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 22.09.2014 року;

- ОСОБА_37 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0075 площею 2,78 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_38 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0322 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 24.11.2014 року;

- ОСОБА_39 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:002:0122 площею 2,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.01.2014 року та зареєстровано 14.08.2014 року;

- ОСОБА_4 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0037 площею 1,56 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року зареєстровано 29.07.2014 року;

- ОСОБА_40 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0047 площею 2,26 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 27.08.2014 року;

- ОСОБА_41 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0048 площею 5,72 га вартістю 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 14.08.2014 року;

- ОСОБА_42 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0139 площею 2,55 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо opeнди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 16.01.2015 року;

- ОСОБА_43 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0027 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_44 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0058 площею 3,46 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04 2014 року та зареєстровано 06.08.2014 року;

- ОСОБА_45 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0056 площею 1,67 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03 2014 року та зареєстровано 10.06.2014 року;

- ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0055 площею 2,1 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03 2014 року та зареєстровано 10.06.2014 року;

- ОСОБА_46 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0014 площею 2,85 вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04.04.2014 року та зареєстровано 20.01,2015 року;

- ОСОБА_47 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0347 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 26 09.2014 року;

- ОСОБА_48 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0115 площею 1,64 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 09.08.2014 року;

- ОСОБА_49 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0339 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 02.04.2014 року та зареєстровано 24.11.2014 року;

- ОСОБА_50 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0136 площею 2,22 га вартістю 7.0748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_51 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0156 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.09 2014 року;

- ОСОБА_52 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0092 площею 1,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_53 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0028 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_54 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0154 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.05.2014 року.

Згідно з п. 12.3. договорів оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі від 24.11.2016 р. № 562/1257/16-ц позов ОСОБА_2 до ТОВ "Ім.Шевченка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка"; стягнуто із ТОВ "Ім.Шевченка" на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7808 грн; стягнуто з ТОВ "Ім. Шевченка" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книга Сіті", в якому просило визнати за ним право власності на врожай 2017 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17 позов задоволено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року було скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року в справі 918/625/17, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В матеріалах справи містяться заяви свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_2 , в яких вони вказують про те, що пропозиція (ініціатива) розірвання договорів оренди землі від 01.12.2015 року виходила від орендодавців, а саме - фізичних осіб власників земельних ділянок за їх заявами.

Також у справі наявний висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.11.2020 року № 22/2020, що наданий судовим експертом ОСОБА_55 , з якого вбачається, що неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи у період 2016-2019 років внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га складають 4 954 604, 30 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків, завданих йому посадовою особою - колишнім Генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") ОСОБА_2 .

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 15 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

На позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків, що підтверджується наданими суду матеріалами бухгалтерської та фінансової звітності.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" є новим найменуванням ТОВ "Ім. Шевченка" відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ім."Шевченка", що вбачається з протоколу № 3 від 27.06.2016 року. На підтвердження статусу учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" Титечком Ю.Т. надано витяг із ЄДР, з якого вбачається, що його частка у статутному капіталі товариства становить 99, 61 %.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 підтвердив у встановленому порядку статус учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" та наявність у нього права діяти в інтересах даного товариства.

Предметом доказування у даній справі є наявність складу правопорушення у діях посадової особи - колишнього Генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") ОСОБА_2 , що призвело до заподіяння товариству збитків у вигляді упущеної вигоди.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у постанові від 04.12.2018 р. у справі №910/21493/17, спір у якій також пов'язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд здійснив тлумачення положень статті 92 ЦК України, зазначивши таке.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

У постанові від 22.10.2019 р. у справі № 911/2129/17 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

З огляду на викладене, суд вказує, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" був зобов'язаний діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

При цьому колегія суддів зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно виходити із поняття "протиправної" або "неправомірної" поведінки як умови відповідальності, при якому протиправною (неправомірною) вважається не лише та поведінка, яка порушує пряму вимогу закону чи статуту товариства, а й поведінка, яка свідчить про нерозумність чи недобросовісність у діяннях посадової особи, або про те, що вона діяла не в інтересах товариства, а у власних. Обов'язок керівника проявляти належне піклування про справи товариства означає, що керівник повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки земельні ділянки, які були предметом договорів про розірвання оренди землі від 01.12.2015 року, не перебували у власності ТОВ "Ім. Шевченка", відтак підпункт "м" пункту 7.1.2 статуту у даній справі не застосовується, позаяк дане положення статуту стосується випадків, коли об'єкти нерухомості, які відчужуються, перебувають у власності самого товариства. При цьому суд врахував, що акт відчуження як перехід прав власності від однієї особи до іншої в правовому аспекті проводиться за волевиявленням власника майна, а ТОВ "Ім. Шевченка" за договорами оренди землі перебував у статусі орендаря, а не орендодавця.

Тобто суд першої інстанції зазначив, що орендовані земельні ділянки не є майном, власником якого є ТОВ "Ім. Шевченка", а відтак і право розпорядження ним не залежить виключно від волі позивача. А відтак за відсутності доказів примусу чи впливу відповідача на волевиявлення орендодавців, дії відповідача щодо дострокового розірвання договорів оренди землі, орендарем якої було ТОВ "Ім. Шевченка", не можуть бути неправомірними, а розірвання договорів оренди землі відповідає вимогам земельного законодавства, жоден із правочинів про розірвання договорів оренди недійсним не визнаний.

Однак, колегія суддів зазначає, що такі висновки суду першої інстанції є передчасними та такі, що здійснені без врахування висновків, відображених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі № 910/20261/19, а також в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 910/21493/17.

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 р. у справі №910/20261/19, що також відображено у висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020 р. у справі № 905/1347/19 майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов'язки (стаття 190 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 139 ГК України майном визнано сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Отже, право користування земельними ділянками, що отримане ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") на підставі договорів оренди землі з власниками цих ділянок, є приналежним позивачеві майном на той проміжок часу, на який договори є діючими.

А відтак, суд першої інстанції, помилково не взяв до уваги посилання позивача на приписи підпунктів "м" та "с" пункту 7.1.2 статуту та допустив помилкове їх тлумачення.

Так, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції допустив помилкове тлумачення підпункту "м" пункту 7.1.2 статуту у питанні, що об'єкти нерухомості, які відчужуються стосуються саме об'єктів, які перебувають у власності самого товариства. Підпункт "м" пункту 7.1.2 статуту не містить посилання на те, що такі об'єкти повинні перебувати саме у власності самого товариства. При цьому право володіння та користування земельними ділянками, що отримане позивачем на підставі договорів оренди з власниками цих ділянок, є приналежним позивачеві майном на той проміжок часу, на який договори оренди є діючими, тобто до закінчення передбаченого договором строку дії. Вказане майно має вартісне визначення, використовується в діяльності позивача, відображається в його балансі та інших формах бухгалтерського обліку.

Також суд першої інстанції допустив помилкове тлумачення підпункт "с" пункту 7.1.2 статуту у питанні того, що положення статуту щодо обмеження повноважень генерального директора щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20 000 грн, - стосуються правомочностей TOB "Ім. Шевченка", як власника нерухомого майна або будь-яких інших засобів.

Підпункт "с" пункту 7.1.2 статуту не містить посилання на те, що вказане стосується правомочностей TOB "Ім. Шевченка" як власника нерухомого майна або будь-яких інших засобів. При цьому у всіх договорах оренди щодо 52 земельних ділянок, які достроково вибули з володіння та користування TOB "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") міститься пункт з умовами про нормативну грошову оцінку кожної земельної ділянки, яка, в свою чергу, у всіх договорах щодо всіх земельних ділянок перевищує балансові показники вартості в розмірі 20 000,00 грн., та в середньому становить 70 748 грн на кожну земельну ділянку, що відображено в бухгалтерській звітності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що не підлягають застосуванню підпункти "м" та "с" пункту 7.1.2 статуту TOB "Ім. Шевченка" є помилковими, оскільки вказані положення статуту стосуються випадків, в тому числі й щодо майна (майнових прав та об'єктів), які є у власності товариства і належать товариству на праві володіння та користування, що є невід'ємними складовими права власності.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписання ОСОБА_2 , як генеральним директором TOB "Ім. Шевченка" договорів про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок підлягало обов'язковому погодженню загальними зборами учасників товариства. Однак, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дострокове розірвання ОСОБА_2 , як генеральним директором TOB "Ім. Шевченка" договорів оренди з подальшим на наступний день їх переоформленням на ФГ "Ім. Шевченка", керівником та засновком якого був відповідач свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 як керівника ТОВ "Ім. Шевченка".

При цьому, колегія суддів вказує, що відповідач не заперечує факту розірвання договорів оренди земельних ділянок від імені ТОВ "Ім. Шевченка" та подальше укладення договорів оренди з ФГ "Ім. Шевченка" по суті в своїх інтересах, не спростовує аргументи позивача щодо загальної площі земельних ділянок, які вибули з користування позивача. Загалом позиція відповідача зводиться до висновку, що він як директор ТОВ "Ім. Шевченка" діяв в межах повноважень, визначених статутом позивача.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання позивача на приписи ст. 92 ЦК України та відхилив його твердження про те, що дії ОСОБА_2 із розірвання договорів оренди землі були протиправними та полягали в усвідомленому неналежному та недобросовісному виконанні службових (посадових) обов'язків, всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка" без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю та за рахунок прийняття очевидно марнотратних та збиткових для товариства рішень.

Посилання суду першої інстанції на обставини того, що розірвання договорів оренди землі відповідає вимогам земельного законодавства, жоден із правочинів про розірвання договорів оренди недійсним не визнаний, висновки про те, що сторони договорів оренди землі дійшли взаємної згоди про розірвання таких договорів не спростовує той факт, що достроковим розірванням договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_2 , як генеральний директор ТОВ "Ім. Шевченка" діяв умисно, недобросовісно та всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка", що визначено в п. 2.1 статуту, з метою одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді отримання за ФГ "Ім. Шевченка" юридичного права (володіння та користування) земельними ділянками, отримання прибутку, де він виступав як голова господарства та його засновник.

Досліджуючи питання правомірності дій відповідача, суд першої інстанції взяв до уваги надані заяви свідків гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_2 № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, в яких вказано, що пропозиція (ініціатива) розірвання договорів оренди землі від 01.12.2015 року виходила від орендодавців, а саме - фізичних осіб власників земельних ділянок за їх заявами, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав вважати поведінку ОСОБА_2 щодо підписання договорів про розірвання договорів оренди землі від 15.01.2015 року протиправною, неналежною або такою, що полягає в недобросовісному виконанні службових (посадових) обов'язків всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка".

Однак, колегія суддів, досліджуючи питання порядку подання заяв свідків, враховує, що статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у ст. 86 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Стаття 88 ГПК України передбачає, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Стаття 80 ГПК України визначає порядок подання доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 статті 80 ГПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин (ч. 5, 6 статті 80 ГПК України.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1131/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 13.01.2021 року, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 12.01.2021 року.

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст. 165, 178 ГПК України, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Відповідач 05.01.2021 року отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.12.2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301311164849.

Таким чином, 21.01.2021 року закінчилися процесуальні строки на подання відповідачем будь-яких доказів у справі № 918/1131/20.

15.03.2021 року до Господарського суду Рівненської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання від 12.03.2021 року про долучення до матеріалів справи заяв свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Бондаренко О.В.

В свою чергу, Господарський суд Рівненської області, дослідивши дотримання відповідачем вимог ГПК України при поданні доказів (заяв свідків), дійшов висновку про необхідність повернення клопотання ОСОБА_2 від 12.03.2021 року з доданими до нього, що стверджується ухвалою суду від 17.03.2021 р., оскільки при поданні до суду оригіналів заяв свідків, котрі є доказами в розумінні вимог ГПК України, стороні відповідача необхідно було направити вказане клопотання з копіями доказів позивачу у справі - ОСОБА_1 на його адресу, та надати господарському суду документи, що підтверджують надіслання (надання) клопотання і доданих до нього доказів.

22.03.2021 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Бондаренко О.В. з клопотання про поновлення строку на подання доказів у зв'язку із тим, що заяви свідків були посвідчені нотаріально лише 10.03.2021 року.

Суд першої інстанції, в ухвалі від 29.03.2021 р. встановив, що заяви свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 не були подані у строк до 21.01.2021 року з поважних причин, - адже посвідчені приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Бондаренко О.В. 10.03.2021 року, тому визнав причини пропуску відповідачем процесуального строку на подання доказів поважними та поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів.

Однак, колегія суддів вважає, що відповідач подав до суду першої інстанції заяви свідків з порушенням приписів ГПК України.

Подаючи до суду першої інстанції заяви свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, відповідач обґрунтовує не можливість їх подання у строк, встановлений ГПК України тим, що заяви свідків були посвідчені нотаріально лише 10.03.2021 року.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає посилання відповідача, як підставу для поновлення строку на подання доказів на те, що заяви свідків були посвідчені нотаріально лише 10.03.2021 року такими, що не можуть визнатися судом об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення відповідача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення останнім процесуальної дії. Відповідач не обґрунтував неможливість подання зав свідків у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

А відтак, оскільки заяви свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 були подані з порушенням процесуального строку, тому вони не підлягають прийняттю до розгляду судом.

Окрім того, враховуючи предмет та підстави даного позову, колегія суддів вважає, що на підставі показань свідків, наведених у заявах № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199, не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Так, в питанні надання оцінки протиправності, неналежності поведінки ОСОБА_2 , що полягає в недобросовісному виконанні службових (посадових) обов'язків всупереч інтересам та основній меті діяльності ТОВ "Ім. Шевченка" не може ґрунтуватися виключно на поясненнях свідків про те, що таке розірвання відбулося нібито з їх ініціативи. В рамках предмету спору основоположним питанням для з'ясування та дослідження є поведінка та дії саме ОСОБА_2 , як генерального директора, а не обставини від кого була проявлена ініціатива та дії орендодавців.

Щодо розміру заявлених до стягнення збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт повинен попереджатися про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Відтак, особа набуває права та несе обов'язки експерта після попередження про відповідальність і тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

В матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.11.2020 року № 22/2020, що підготовлений судовим експертом Гершманом Ю.В. На вирішення експертизи було поставлене питання: Чи підтверджується документально неодержання ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходів у період 2016-2019 роки внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га?

Експерт, дослідивши надані позивачем документи, дійшов висновку, що неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи у період 2016-2019 років внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га складають 4 954 604, 30 грн., зокрема:

- у 2016 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 464 179,63 грн;

- у 2017 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 589 867,91 грн;

- у 2018 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 292 229,62 грн;

- у 2019 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 608 327,14 грн.

В даному висновку вказано, що він підготовлений для подання до Господарського суду Рівненської області у справі за позовом ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" до ОСОБА_2 про стягнення збитків. Проведений на замовлення позивача висновок експертизи складено експертом ОСОБА_55 , якого було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта за ст. 384 України, що узгоджується з вимогами частин 1, 5 ст. 101 ГПК України. Даний експерт має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст за спеціальністю "Бехгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності", має право займатися експертною діяльністю, що стверджується свідоцтвом № 769 від 31.05.2013 року, яке дійсне до 07.06.2022 року та має стаж експертної роботи з 1996 року.

З урахуванням положень вище наведених процесуальних норм, колегія суддів вважає висновок експертизи від 23.11.2020 року № 22/2020 належним доказом у даній справі, з огляду на те, що на підставі даного висновку можна встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі. При цьому суд вказує, що відповідач даний висновок не заперечує.

При цьому, посилання відповідача на обставини, які були встановлені в рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.11.2016 р. у справі № 562/1257/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки предмети позову в даних справах різні, і у справі № 562/1257/16-ц не досліджувалися та не надавалась правова оцінка діям відповідача на предмет відповідності положенням ст. 89 ГК України та ст. 92 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, на які позивач посилається в позовній заяві.

Також суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17, яким було задоволено позов ТОВ "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книга Сіті" про визнання за ним права власності на врожай сої 2017 року, яка була вирощена на земельних ділянках по яких договори оренди ОСОБА_2 були розірвані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 р. у справі №918/625/17 скасоване постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 р.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_40 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_56 , ОСОБА_47 , ОСОБА_49 , ОСОБА_57 , ОСОБА_24 , ОСОБА_58 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_59 , ОСОБА_52 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , ОСОБА_60 зверталися в Господарський суд Рівненської області з заявою про поворот виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 року вказану заяву залишено без руху та зобов'язано заявників подати суду доказ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.02.20 року у справі № 918/625/17 заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року та додані документи, повернуто заявникам без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що у встановлений судом строк заявники не усунули недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19.05.2020 р., та не надали суду доказ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 р. у справі № 918/625/17 ухвалу суду було змінено, виключивши з її мотивувальної частини висновок щодо права третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - заявників на звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження доводів відповідача, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17 виконане, а ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" зібрало і розпорядилося врожаєм сої за 2017 рік на земельних ділянках, які зазначено у вказано рішенні суду, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність таких доводів відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують те, що суму, стягнуту за рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17 списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Також колегія суддів вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження доводів відповідача щодо фактичного користування ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в період 2018, 2019 років земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані. Відповідач не довів суду вказаних обставин, не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України. А відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в період 2018, 2019 років фактичного користувалося земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані.

В свою чергу, в даному випадку, позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначає, що в період з 2016 по 2019 роки фактичного не користувався земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані. Разом з тим, відповідач такі доводи позивача заперечує та вказує, що позивач даними земельними ділянка у зазначений період користувався, збирав врожай та отримував дохід.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що саме на відповідача покладається обов'язок з доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України. В свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

А відтак, суд вважає безпідставним посилання відповідача ч. 2 ст.74 ГПК України та прохання зобов'язати позивача надати докази фактичного користування (не користування) земельними ділянками, щодо яких заявлено позов, збору врожаю, отримання доходів.

Посилання відповідача на те, що ФГ "Ім. Шевченка" було визнане банкрутом згідно постанови Господарського суду Рівненської області від 28.07.2017 р. у справі № 918/335/16 не спростовує того, що достроковим розірванням договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_2 , як генеральний директор ТОВ "Ім. Шевченка" завдав збитків товариству, діяв умисно, не добросовісно, всупереч інтересам ТОВ "Ім. Шевченка".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" до ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн за період з 2016-2019 роки підтвердженні належними та допустимими доказами, підставні та обґрунтовані.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.

Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) ст. 257 ЦК України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Отже, у разі, якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, природи вимог позивача, початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Колегія суддів вказує, що згідно зі статутом ТОВ "Ім. Шевченка" засновниками і учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На підтвердження статусу учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" Титечком Ю.Т. надано витяг із ЄДР, з якого вбачається, що його частка у статутному капіталі товариства становить 99, 61 %.

Матеріалами стверджується, що 01.12.2015 року між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) в особі генерального директора Атаманюка В.Д. та фізичними особами (орендодавцями) були укладені договори про розірвання договору оренди землі і, за якими як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 61-142) була проведена державна реєстрація.

З огляду на викладене, колегія суддів, приймаючи до уваги можливість та обов'язок позивача (його учасника) знати про стан своїх майнових прав, дійшла висновку, з врахуванням положень статті 261 ГПК України, про те, що позивач довідався (міг довідатись) про порушення свого права, та про особу яка його порушила під час укладення 01.12.2015 року договорів про розірвання договорів оренди землі.

В свою чергу, як встановлено апеляційним судом, позивач просить стягнути з відповідача неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи (збитки) у період 2016-2019 років внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га, що складають 4 954 604, 30 грн. Так, згідно висновку експертизи від 23.11.2020 року №22/2020, у 2016 році неодержані позивачем доходи складають 464 179,63 грн; у 2017 році - 1 589 867,91 грн; у 2018 році - 1 292 229,62 грн; у 2019 році - 1 608 327,14 грн.

Враховуючи те, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 02.12.2015 року, а позов у даній справі подано 03.12.2020 року, тобто частково поза межами вказаного строку, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем, колегія суддів, встановивши обґрунтованість заявлених позивачем вимог, дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 900 556, 76 грн - збитків (упущеної вигоди) за період 2018, 2019 років, в решті позовних вимог (за період 2016, 2017 роки) слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

При цьому суд вказує, що позивачем у даній справі не доведено обставин, які з об'єктивних, незалежних від нього причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а також не доведено обставин зупинення або переривання перебігу позовної давності.

Посилання позивача на те, що на даний час земельні ділянками позивачу не повернуті, шкода не відшкодована, що свідчить про "триваючи правопорушення", а відтак позивач може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що "триваюче правопорушення" - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

Однак, колегія суддів вказує, що предметом даного позову не є вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, а предметом позову у справі № 918/1131/20 є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди), тобто, в даному випадку, відсутні підстави вважати, що має місце "триваюче правопорушення", а тому до даних позовних вимог має застосовуватися загальний строк позовної давності в три роки у відповідності до ст. 257 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн, з прийняття нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 2 900 556, 76 грн - збитків (упущеної вигоди).

Судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної скарги та витрати за проведення судової економічної експертизи покладаються на відповідача пропорційно(позов задоволено на 58,42%) розміру задоволених позовних вимог згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 р. у справі № 918/1131/20 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 р. у справі № 918/1131/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Шкільна, 10А) 2 900 556, 76 грн - збитків (упущеної вигоди), 43 417,19 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 46 736 грн витрат за проведення судової економічної експертизи.

Врешті рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 р. у справі №918/1131/20 - залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (Рівненська обл., Здолбунівський р-н., с. Копиткове, вул. Шкільна, 10А) 65 125, 80 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Рівненської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 09 липня 2021р

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.