вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2021 р. Справа№ 910/2363/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Абсолют"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 (повний текст складено 28.01.2021)
у справі №910/2363/18 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Приватного підприємства "Абсолют"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвел"
про розірвання договору та стягнення збитків
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Тухальська Н.С., адвокат, посв. №9304/10 від 31.07.2020;
- відповідача Тарскіна К.О., адвокат, посв. №3603 від 04.08.2020;
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У лютому 2018 Приватне підприємство "Абсолют" (далі - ПП «Абсолют») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайвел" (далі - ТОВ «Скайвел»), у якій просить розірвати договір №03/РП від 10.12.2015 та стягнути з ТОВ «Скайвел» 489000,00 грн збитків.
В обґрунтування заявлених вимог ПП «Абсолют» посилається на невиконання ТОВ «Скайвел» зобов'язань за договором №03/РП про виконання робіт з розроблення програмного забезпечення від 10.12.2015.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що оскільки права вимоги щодо розірвання договору №03/РП від 10.12.2015 та стягнення збитків, які є предметом спору у даній справі, за договором про відступлення права вимоги №01-09-16 від 01.09.2016 позивачу (ПП «Абсолют») не передавалися та станом на момент укладення договору не існували, позовні вимоги ПП "Абсолют" про розірвання договору №03/РП від 10.12.2015 та стягнення з відповідача 489000,00 грн. збитків є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також господарський суд першої інстанції наголосив, що норми частини 2 статті 188 ГК України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки ПП «Абсолют» просить розірвати договір (укладений між ПАТ «Ліко-Капітал» та ТОВ «Скайвел»), стороною якого він не є. Крім того, позивач у своїй позовній заяві та під час розгляду справи по суті жодним чином не обґрунтував як саме спірний договір, стороною якого він не є, порушує його права (охоронюваний законом інтерес).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ПП «Абсолют» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 та увалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ПП «Абсолют» посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема ПП «Абсолют» вважає, що після укладення договору про відступлення права вимоги як новий кредитор набуло усіх прав первісного кредитора за основним договором, в т.ч. - право розірвати основний договір та вимагати збитки за цим договором на підставі статті 849 ЦК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Абсолют" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/2363/18 залишено без руху.
29.03.2021 від Приватного підприємства "Абсолют", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з квитанцією від 22.03.2021 №19344 про доплату судового збору у розмірі 2643,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Абсолют" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/2363/18; розгляд справи призначено на 26.04.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкладено розгляд справи №910/2363/18 на 26.05.2021.
У судовому засіданні 26.05.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 02.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ПП "Абсолют" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/2363/18. Відкладено розгляд справи №910/2363/18 на 07.07.2021.
Позиції учасників справи.
21.04.2021 від ТОВ "Скайвел" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 07.07.2021 присутній представник позивача (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
В, свою чергу, присутній представник відповідача заперечував проти її задоволення, просив оскаржуване судове рішення залишити в силі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені судом апеляційної інстанції та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
10.12.2015 Публічним акціонерним товариством "Ліко-Капітал'' та ТОВ «Скайвел» уклали договір № 03/РІІ про виконання робіт з розробки програмного забезпечення (далі - договір), за умов п. 1.1. якого виконавець (відповідач) за завданням замовника зобов'язується виконати роботи з розроблення програмного забезпечення, а замовник прийняти та оплатити виконавцю виконану роботу.
Перелік робіт по цьому договору включає:
- розроблення технічного завдання та документації на програмне забезпечення;
- прототипування UX і розробка дизайну;
- програмування back-end & front-end;
- розробка Android мобільного додатку;
- розробка iOS мобільного додатку.
Згідно з п. 1.2. договору перелік виконуваних робіт, а також строки виконання визначаються на основі специфікації, умови та положення якої узгоджуються сторонами до початку виконання робіт за цим договором. Специфікація підписується повноважними представниками сторін у тому ж порядку, що й Договір, і є його не від'ємною частиною.
Загальна вартість робіт на дату підписання договору складає 687 539,00 грн, що в еквіваленті складає 29 906 доларів США (п. 2.1. договору).
Умовами п. 2.2. договору сторони погодили, що ПАТ «Ліко-Капітал» здійснює оплату за роботи по цьому договору в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Скайвел» на підставі виставленого рахунку-фактури в такому порядку:
- протягом п'яти банківських днів після підписання договору у сумі, що складає 229 000,00 грн;
- протягом п'яти банківських днів після розробки програмного продукту, а саме: прототипування UX і розробка концепції дизайну та програмування back-end & front-end, у сумі, що складає 229 000,00 грн;
- протягом п'яти банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт у сумі, що складає 229 000,00 грн.
За умов п. 3.3. договору з метою підтвердження факту виконання робіт виконавцем сторони складають відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з виконавцем.
Згідно з п. 4.1.6 договору виконавець зобов'язаний на вимогу замовника інформувати про поточний стан виконання робіт у терміни та способом, встановлені замовником (по телефону, факсу, за допомогою електронної пошти тощо).
У відповідності з п. 4.2.1 договору замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу в розмірі та порядку, відповідно до цього договору.
За умов п. 4.2.3 замовник зобов'язаний надати виконавцю всю необхідну інформацію для виконання робіт за цим договором.
Строк цього договору починає свій перебіг з моменту підписання договору та закінчується після 1 (одного) року з моменту його укладання, але не раніше повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.2. договору).
Згідно з п. 10.4 договору якщо інше не передбачено цим договором або законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою.
Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов'язуються протягом 5 днів у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків (п. 11.2 договору).
10.12.2015 у специфікації сторони погодили перелік робіт з розроблення програмного забезпечення та встановили строк їх виконання до 30.04.2016.
11.12.2015 ПАТ «Ліко-Капітал» платіжним дорученням № 127 (призначення платежу: оплата за надання послуг з розробки програмного забезпечення згідно договору № 03/РП від 10.12.2015 та рахунку № 487 від 10.12.2015, в т.ч. ПДВ), на виконання умов п.2.2. договору сплатило ТОВ «Скайвел» 229 000,00 грн.
30.06.2016 ПАТ «Ліко-Капітал» платіжним дорученням № 199 (призначення платежу: оплата за надання послуг з розробки програмного забезпечення згідно договору № 03/РП від 10.12.2015 та рахунку № 487 від 10.12.2015, в т.ч. ПДВ), на виконання п. 2.2. договору сплатило ТОВ «Скайвел» 260 000,00 грн.
01.09.2016 ПАТ «Ліко-Капітал» та ПП «Абсолют» уклали договір про відступлення права вимоги № 01-09-16, за умов якого ПАТ «Ліко-Капітал» (первісний кредитор) передало, а ПП "Абсолют" (новий кредитор) прийняло на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стало кредитором за договором №03/РП про виконання робіт з розроблення програмного забезпечення від 10.12.2015 (основний договір), укладеним між первісним кредитором (ПАТ «Ліко-Капітал») та ТОВ «Скайвел».
За умов п. 1.2. договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
01.02.2018 ПП «Абсолют» направило ТОВ «Скайвел» вимогу вих. № 30/18 від 30.01.2018, у якій, посилаючись на невиконання останнім робіт за договором № 03/РП від 10.12.2015, повідомило про розірвання цього договору та вимагало повернути кошти в розмірі 489 000,00 грн., сплачених в якості передплати, протягом семи днів з дня отримання вказаного листа.
Предметом спору у цій справі є обґрунтованість вимог ПП «Абсолют» про розірвання договору № 03/РІІ про виконання робіт з розробки програмного забезпечення (укладеного між ПАТ «Ліко-Капітал» та ТОВ «Скайвел»), а також обґрунтованість вимог ПП «Абсолют» про стягнення з ТОВ «Скайвел» збитків у заявленому розмірі (489 000,00 грн).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 вказала таке.
Відповідно до ч. 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб'єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 статті 651 ЦК України.
Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто, суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Згідно з частинами 1-4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За визначенням частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 ЦК України).
У п. 10.4 договору сторони погодили, що якщо інше не передбачено цим договором або законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою.
Умовами договору та положеннями законодавства не встановлено обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, що виникає з вказаного договору.
При цьому, у відповідності з частиною 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено вище, за умов п. 1.2. договору про відступлення права вимоги новий кредитор (ПП «Абсолют») одержує право (замість первісного кредитора - ПАТ «Ліко-Капітал») вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про звернення ПП «Абсолют» до ТОВ «Скайвел» з вимогою про отримання виконаної останнім роботи за договором або про надання інформації про поточний стан виконання робіт, як це передбачено з п. 4.1.6 договору.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ТОВ «Скайвел» було належним чином повідомлене про укладення ПП «Абсолют» та ПАТ «Ліко-Капітал» договору про відступлення права вимоги, в той час як умовами п. 4.2.3 на замовника покладено обов'язок надати виконавцю всю необхідну інформацію для виконання робіт за цим договором.
Зокрема п. 4 акту виконання договору про відступлення права вимоги № 01-09-16 від 01.09.2016 свідчить, що первісний кредитор сповістив боржника про поступку права вимоги за цим договором 05.09.2016 шляхом вручення листа-повідомлення особисто під розпис представнику боржника.
Однак наявний у матеріалах справи лист-повідомлення від 05.09.2016 (копія) не містить відповідної відмітки (про отримання 16.09.2016 представником ТОВ «Скайвел» листа-повідомлення під розпис).
Тобто докази повідомлення первісним кредитором боржника про поступку права вимоги - відсутні.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ТОВ «Скайвел» під час розгляду справи у суді першої інстанції (в т.ч. у відзиві на позовну заяву) вказувало, що не отримувало зазначеного вище листа-повідомлення від ПАТ «Ліко-Капітал», а про обставини щодо відступлення права вимоги йому стало відомо лише 01.02.2018, після отримання від ПП «Абсолют» вимоги вих. № 30/18 від 30.01.2018 (про повернення сплачених в якості передплати грошових коштів та з повідомленням про розірвання договору) з доданим до неї листом-повідомленням про відступлення права вимоги.
У матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили, що ПП «Абсолют» в період з 05.09.2016 по 01.02.2018 зверталось до ТОВ «Скайвел» з будь-яких питань щодо робіт за договором.
Наведене свідчить, що ТОВ «Скайвел» не було обізнане про укладення між ПП «Абсолют» та ПАТ «Ліко-Капітал» договору про відступлення права вимоги та, враховуючи відсутність звернень ПП «Абсолют», в т.ч. про отримання робіт за договором, відповідно, не могло передати такі роботи ПП «Абсолют».
Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на погоджений сторонами порядок оплати робіт за договором.
Зокрема умовами п. 2.2. договору сторони погодили, що ПАТ «Ліко-Капітал» здійснює оплату за роботи по цьому договору в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Скайвел» на підставі виставленого рахунку-фактури в такому порядку:
- протягом п'яти банківських днів після підписання договору у сумі, що складає 229 000,00 грн;
- протягом п'яти банківських днів після розробки програмного продукту, а саме: прототипування UX і розробка концепції дизайну та програмування back-end & front-end, у сумі, що складає 229 000,00 грн;
- протягом п'яти банківських днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт у сумі, що складає 229 000,00 грн.
Тобто ПАТ «Ліко-Капітал» оплатило перші два етапи виконання робіт, в т.ч. - другий етап, який за умов договору підлягає оплаті саме після розробки програмного продукту.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на умови п. 2 «Вартість робіт та порядок розрахунків» договору та умови п. 2.2. договору зокрема, також відзначає, що у направленій 01.02.2018 ПП «Абсолют» на адресу ТОВ «Скайвел» вимозі вих. № 30/18 від 30.01.2018, ПП «Абсолют» вимагало повернути кошти в розмірі 489 000,00 грн, сплачених в якості передплати, протягом семи днів з дня отримання вказаного листа.
Однак умовами укладеного сторонами договору не передбачено здійснення передплати робіт за цим договором; у платіжних дорученнях № 127 від 11.12.2015 та № 199 від 30.03.2016 у графі «Призначення платежу» ПАТ «Ліко-Капітал» самостійно вказано «оплата за надання послуг з розробки програмного забезпечення згідно договору № 03/РП від 10.12.2015 та рахунку № 487 від 10.12.2015), вказівка про здійснення вказаних платежів саме як передплати за договором - відсутня.
Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ПП «Абсолют» (як новий кредитор за договором) мало право на отримання інформації про поточний стан робіт за договором та на отримання цих робіт (згідно з договором про відступлення права вимоги ПП «Абсолют» як новий кредитор отримало право (замість первісного кредитора - ПАТ «Ліко-Капітал») вимагати від боржника (ТОВ «Скайвел») належного виконання всіх зобов'язань за основним договором), однак не вчиняло таких дій.
У позовній заяві та у апеляційній скарзі ПП «Абсолют» посилається, серед іншого, на частину 2 статті 849 ЦК України та вказує, що у зв'язку з тим, що відповідач не виконав передбачені договором роботи, а позивач розраховував на отримання результату таких робіт в порядку та на умовах визначених договором, тому позивач має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування йому збитків.
Так, згідно приписів частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Однак наведені в обґрунтування позову підстави не підтверджуються належними доказами, які мали би бути надані ПП «Абсолют», та спростовуються наведеними вище обставинами.
Так ТОВ «Скайвел» не було повідомлене про укладення договору про відступлення права вимоги і у ПП «Абсолют» відсутні докази, які б це заперечували, відповідно ТОВ «Скайвел» не могло звернусь до ПП «Абсолют» для передачі робіт у встановленому договором порядку, чим спростовуються твердження ПП «Абсолют» про невиконання ТОВ «Скайвел» зобов'язання за договором; водночас, ПП «Абсолют» як новий кредитор не зверталось ТОВ «Скайвел» з вимогою про отримання інформації про поточний стан робіт за договором та про отримання цих робіт.
Щодо посилань ПП «Абсолют» на лист, яким, на думку позивача, ТОВ «Скайвел» засвідчило свою некомпетентність та зазначило про те, що зобов'язання за договором виконуватись не будуть, а для отримання замовленого программного забезпечення ПП «Абсолют» необхідно укладати новий договір та додатково сплачувати значні кошти, колегія суддів зазначає, що адресатами цього листа визначені yana_f@i.ua та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, ПП «Абсолют» не надано доказів, які б свідчили, що цей лист було направлено саме на електронну адресу ПП «Абсолют» або пов'язаним з ним особам.
Водночас, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 була вказана ПАТ «Ліко-Капітал» у реквізитах цієї сторони у договорі № 03/РП від 10.12.2015, що додатково свідчить про те, що ТОВ «Скайвел» вчиняло дії на виконання договору, укладеного ним з ПАТ «Ліко-Капітал». Яким чином вказаний лист опинився у ПП «Абсолют» останнє не вказує.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Абсолют" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/2363/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/2363/18 залишити без змін.
Справу №910/2363/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 09.07.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак