вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2021 р. Справа№ 910/18699/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Корсака В.А.
Кропивної Л.В.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 23.04.2021 (повний текст складено 29.04.2021) у справі №910/18699/20
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп"
про стягнення 185 004,94 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо"
про визнання частково недійсними додаткових угод,-
за участі представників згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстудіо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" про стягнення заборгованості з виплати винагороди за Ліцензійним договором про передачу невиключних майнових прав від 02.09.2016 у загальному розмірі 185 004,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на час подання позову до суду за відповідачем обліковується заборгованість за послуги модифікації на загальну суму 183 740, 38 грн, а також заборгованість зі сплати винагороди за право на використання примірнику ІТС "Електронний майданчик" 1 264, 56 грн.
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо" про визнання недійсними п. 11 та п. 12 Додаткової угоди від 01.11.2018 до Ліцензійного договору про передачу невиключних майнових прав від 02.06.2016; визнання недійсними п. 11 та п. 12 Додаткової угоди від 28.01.2019 до Ліцензійного договору про передачу невиключних майнових прав від 02.06.2016. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що вказані правочини були вчинені ним під впливом помилки, оскільки на момент укладення відповідних додаткових угод сторони допустили помилку щодо властивостей наданих за додатковими угодами послуг, що призвело до встановлення їх оплатного характеру, в той час як безоплатний характер відповідних послуг з впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами був попередньо погоджений ними в укладеному між ними ліцензійному договорі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі №910/18699/20 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо" заборгованість з виплати винагороди в загальному розмірі 185 004,94 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 775, 07 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що TOB «Юстудіо», і TOB «Юкрейн проперті групп», при укладанні Ліцензійного договору від 02.06.2016 року домовились про безкоштовне впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами, за фактичної відсутності технічних вимог щодо такого впровадження. Проте, у жовтні 2017 року набрав чинності наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 № 1372 «Про затвердження Порядку укладання і виконання рамкових угод» - далі Порядок, який визначив технічні особливості укладання і виконання рамкових угод відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, технічне завдання на функціонал закупівлі за рамковими угодами (1 етап) було оприлюднено ДП «ПРОЗОРРО» для розробників лише 10.08.2018, і з цього моменту у сторін за договором з'явились підстави для зміни домовленостей, зафіксованих у первісній редакції, що і було відображено в додаткових угодах від 01.11.2018, 28.01.2019. Суд вказав на необґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом про вчинення спірних правочинів під впливом помилки, оскільки наявні у матеріалах справи фактичні дані підтверджують обізнаність ТОВ "Юкрейн проперті групп" зі змістом, характером, властивостями послуг за додатковими угодами, у зв'язку з чим в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив,а первісні про стягнення заборгованості з послуг модифікації заборгованості за винагородою задовольнив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі №910/18699/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сторони узгодили, що ліцензіар в межах дії ліцензійного договору від 02.06.2016 та договору на здійснення технічної підтримки системи, у випадку пред'явлення технічними вимогами відповідних вимог зобов'язується безкоштовно здійснити додаткову модифікацію системи (та/або її компонентів) та їх наступну технічну (у тому числі й функціональну) підтримку виключно у випадку впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами. Зі змісту оскаржуваних додаткових угод не вбачається, що сторони погодили внесення змін до п. 4.2. ліцензійного договору, а його положення щодо безкоштовного характеру відповідного виду послуг з модифікації системи залишились чинним та такими, що не зазнали змін у зв'язку з укладенням додаткових угод. Крім того, судом першої інстанції не досліджено та не з'ясовано те, що надані позивачем на підтвердження наявної заборгованості акти-розрахунки № ЛП-0001, № ЛП-0006 підпису уповноваженої особи відповідача за первісним позовом не містять, а інші містять підпис директора Козлова В.В., що звільнений на підставі наказу №75-к від 11.09.2020.
25.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18699/20, розгляд справи призначено на 08.07.2021.
24.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстудіо" на апеляційну скаргу, в якій товариство заперечувало проти її задоволення та наголошувало, що укладення спірних додаткових угод не є помилкою, а є результатом зміни обставин, що призвели до необхідності перегляду існуючих домовленостей сторін в частині впровадження процедури планування та проведення і укладення рамкових угод.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.07.2021 у справі №910/18699/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі №910/18699/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Корсак В.А.
В судовому засіданні 08.07.2021 колегія суддів заслухала представників сторін.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юстудіо» (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн проперті групп» (ліцензіат) укладено Ліцензійний договір про передачу невиключних майнових прав на примірник комп'ютерної програми - інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний майданчик» (далі - ЛД від 02.06.2016), за яким TOB «Юстудіо» передало, а TOB «Юкрейн проперті групп» прийняло примірник ITC «Електронний майданчик» та відповідні невиключні права на його використання.
Зміст Ліцензійного договору та відповідних господарських відносин, що встановлювались за ним, полягав в наступному (Розділи 5, 6 та 7 ЛД від 02.06.2016 року):
1) Ліцензіар за плату передає ліцензіату примірник ITC «Електронний майданчик» та надає дозвіл на його використання в якості «некінцевого користувача» в сфері відносин, що виникають при реалізації Закону України «Про публічні закупівлі»;
2) Модифікацію примірнику ITC «Електронний майданчик» ліцензіата має право здійснювати за плату виключно ліцензіар.
У розділі 5 ЛД від 02.06.2016 сторони погодили, що модифікація примірнику ІТС може здійснюватися виключно ліцензіаром на підставі окремого оплатного договору, що укладається ліцензіаром та ліцензіатом окремо.
Крім того, сторонами укладено низку додаткових угод до договору.
Як стверджує позивач за первісним позовом, ліцензіаром його зобов'язання з передачі примірнику ITC «Електронний майданчик» ліцензіату були виконані належним чином.
Так, відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі Україна від 24.11.2016 року №1960 Електронний майданчик «OPEN TENDER» (адреса в мережі Інтернет https://open-tender.com.uа., оператора - TOB «Юкрейн проперті групп», вул. Олеся Гончара, 71, м. Київ, 01054, код ЄДР: 34925642) - попередньо авторизовано за першим, другим, третім і четвертим рівнями акредитації.
Відповідно до Розділу 7 ліцензійного договору, ліцензіат за прийнятий примірник системи та передані права, сплачує ліцензіару винагороду у наступних розмірах:
- грошову суму в гривні, що еквівалентна 11 600,00 доларів США (фіксований платіж) - протягом 5 календарних днів з дня підписання ЛД від 02.06.2016 року;
- грошову суму в гривні, що еквівалентна 11 600,00 доларів США (фіксований платіж) - протягом 5 календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі невиключних майнових прав;
- протягом строку, на якій ліцензіату були передані відповідні права на систему - винагороду у розмір 10 (десяти) відсотків від усіх грошових коштів, що надійшли Ліцензіату в якості його винагороди (платіж у вигляді відсотків за використання)
Судом встановлено, що станом на дату укладення ліцензійного договору 02.06.2016 не існувало технічних вимог до програмного забезпечення електронного майданчика.
У розділі 1 ЛД від 02.06.2016 року, було зазначено наступне:
"Застереження про застосування принципу "Як є"
Принцип "Як є" - означає те, що Система (та/або її компоненти) та відповідні права на неї передаються ліцензіату на дату укладання цього Договору у стані тієї функціональної та/або технічної спроможності, рівень якої сформований дійсними поточними Технічними (у тому числі й функціональними) вимогами електронної системи закупівель.
Передаючи Систему (та/або її компоненти) ліцензіату ліцензіар гарантує:
- що дійсні поточні технічні (у тому числі й функціональні) вимоги електронної системи закупівель на дату укладання цього Ліцензійного договору відрізняються від Технічних вимог;
- що дійсні поточні технічні (у тому числі й функціональні) вимоги електронної системи закупівель на дату укладання цього Ліцензійного договору визначаються адаптованими сценаріями тестування, погодженими адміністратором електронної системи закупівель;
- Система (та/або її компоненти), права на які передаються на цим Ліцензійним договором, на дату його укладання, в цілому відповідає дійсним поточним технічним (у тому числі й функціональним) вимогам електронної системи закупівель.
Застосовуючи принцип «Як є». ліцензіар гарантує відповідність Системи (та/або її компонентів) дійсним поточним технічним (у тому числі й функціональним) вимогам електронної системи закупівель на дату укладання цього Ліцензійного договору, та не гарантує (без проведення додаткової модифікації Системи (та/або її компонентів) таку відповідність Системи (та/або її компонентів) технічним (у тому числі й функціональним) вимогам електронної системи закупівель, що будуть висуватись в майбутньому.
Застосовуючи принцип «Як є», ліцензіар обмежено гарантує відповідність Системи (та/або її компонентів), за умови проведення Ліцензіаром додаткової модифікації Системи (та/або її компонентів), технічним (у тому числі й функціональним) вимогам електронної системи закупівель, що будуть висуватись в майбутньому виключно у таких випадках:
- впровадження технічної реалізації процедури конкурентного діалогу;
- впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами;
- впровадження технічної реалізації надання можливості замовнику та/або учаснику управляти документами, які були створені на одному авторизованому електронному майданчику, у разі перереєстрації замовника та/або учасника на іншому авторизованому електронному майданчику (міграція)».
Таким чином, TOB «Юстудіо», і TOB «Юкрейн проперті групп», при укладанні ЛД від 02.06.2016 року домовились про безкоштовне впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами, за фактичної відсутності технічних вимог щодо такого впровадження.
У жовтні 2017 року набрав чинності наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15.09.2017 № 1372 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2017 р. за № 1236/31104) «Про затвердження Порядку укладання і виконання рамкових угод» - далі Порядок, який визначив технічні особливості укладання і виконання рамкових угод відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно п. 4 вказаного Наказу було доручено ДП "ПРОЗОРРО" як адміністратору веб-порталу публічних закупівель у двомісячний строк забезпечити перегляд і адаптацію електронної системи закупівель для здійснення закупівель за рамковими угодами.
Технічне завдання на функціонал закупівлі за рамковими угодами (1 етап) було оприлюднено ДП «ПРОЗОРРО» для розробників лише 10.08.2018 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що у сторін за ЛД від 02.06.2016 року з'явились підстави для зміни домовленостей, зафіксованих у первісній редакції ЛД від 02.06.2016 року. Враховуючи обсяги робіт з модифікації примірнику ITC ліцензіата, сторонами за ЛД від 02.06.2016 року було досягнуто нової домовленості про оплатність робіт з модифікації примірнику ITC TOB «Юкрейн проперті групп», яка була відображена в:
1) Додатковій угоді від 01.11.2018 року до ЛД від 02.06.2016 року, сторони узгодили, що вартість робіт Виконавця з модифікації «Розробка додаткової функціональності ПЗ, що реалізує процедуру планування та проведення рамкових угод (1 етап), складає: 36 000,00 (тридцять шість тисяч гривень нуль копійок) грн, без ПДВ»;
2) Додатковій угоді від 28.01.2019 року до ЛД від 02.06.2016 року, сторони узгодили, що вартість робіт Виконавця з модифікації «Доопрацювання програмного забезпечення, що реалізує процедуру укладання рамкових угод (2етап), складає: 18 000,00 (вісімнадцять тисяч гривень нуль копійок) грн, без ПДВ».
З огляду те, що наявні у матеріалах справи фактичні дані підтверджують обізнаність ТОВ "Юкрейн проперті групп" зі змістом, характером, властивостями послуг за додатковими угодами, а надані послуги прийняті без зауважень та використовуються відповідачем за зустрічним позовом, суд першої інстанції відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Також, виходячи з того, що відповідачем за первісним позовом не спростовано факт наявності заборгованості перед позивачем за первісним позовом, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та стягнення з ТОВ "Юкрейн проперті групп" заборгованості з послуг модифікації в розмірі 183 740, 38 гре та заборгованості за винагородою в розмірі 1264,56 грн, що разом складає 185004,94 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованими вказані висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, належить до оспорюваних. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Заявнику на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки, необхідно довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України визначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
З наведеного слідує, що не кожна помилка є істотною. Неправильне уявлення про будь-які інші обставини, крім тих, які зазначені в законі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом помилки.
Зокрема, не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін також не є підставою для визнання правочину недійсним. Істотність помилки оцінює суд.
Так, зазначаючи про вчинення додаткових угод від 01.11.2018, від 28.01.2019 , а саме пунктів 11 останніх, апелянт вказує що він помилився щодо властивостей наданих за додатковими угодами послуг, а відтак, щодо предмету вказаних угод.
Колегія суддів відхиляє вказані твердження.
Вбачається, що умови означених пунктів визначені однозначно, зрозуміло та не можуть тлумачитися двозначно.
В судовому засіданні представник відповідача наголосив, що відповідач, укладаючи спірні додаткові угоди помилився саме щодо технічної специфіки робіт - «Розробка додаткової функціональності ПЗ, що реалізує процедуру планування та проведення рамкових угод» (1 етап), «Доопрацювання програмного забезпечення, що реалізує процедуру укладення рамкових угод (2 етап)»), вважаючи модифікації передбачені останніми не тотожними тим, здійснення яких було передбачено ліцензійним договором на безоплатній основі (впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами).
Колегія суддів критично оцінює вказані твердження, оскільки ліцензіат є оператором електронного майданчика публічних закупівель, спеціалізується на технічному забезпеченні діяльності у сфері публічних закупівель, а отже має бути обізнаним з видами та особливостями модифікацій системи.
При цьому, стверджуючи про помилкове підписання спірних додаткових угод, відповідач не заперечує факту прийняття здійснених модифікацій та використання їх в роботі.
Твердження апелянта про те, що зміст оскаржуваних додаткових угод суперечить положенням 4.2 ліцензійного договору, а з їх змісту не вбачається, що сторони погодили внесення змін до вказаного пункту ліцензійного договору, а його положення щодо безкоштовного характеру відповідного виду послуг з модифікації системи залишились чинним та такими, що не зазнали змін у зв'язку з укладеним додаткових угод, колегія суддів також відхиляє.
Так дійсно, п. 4.2. ліцензійного договору сторони погодили безкоштовне впровадження технічної реалізації закупівлі за рамковими угодами, за фактичної відсутності технічних вимог щодо такого впровадження.
Водночас, в подальшому, саме внаслідок оприлюднення 10.08.2018 ДП «ПРОЗОРРО» технічного завдання для розробників, сторонами було укладено спірні додаткові угоди від 01.11.2018, від 28.01.2019, якими узгодили порядок та умови виконання робіт з модифікації (внесення змін до) Системи згідно визначених вимог з умовною робочою назвою модифікації: «Розробка додаткової функціональності ПЗ, що реалізує процедуру планування та проведення рамкових угод» (1 етап), «Доопрацювання програмного забезпечення, що реалізує процедуру укладення рамкових угод (2 етап)».
Вказані угоди з боку відповідача за зустрічним позовом підписані директором Козловим В.В. без жодних зауважень.
Вбачається, що сторони у додаткових угодах досягли всіх істотних умов, тобто встановили його предмет («Розробка додаткової функціональності ПЗ, що реалізує процедуру планування та проведення рамкових угод» (1 етап), «Доопрацювання програмного забезпечення, що реалізує процедуру укладення рамкових угод (2 етап)»), визначили ціну, строк виконання робіт.
Отже, після оприлюднення технічного завдання для розробників сторонами було додатково погоджено вартість конкретних робіт, зміст яких став їх відомий лише після такого оприлюднення, про що і укладено спірні додаткові угоди.
При цьому, роботи були виконані ТОВ «Юстудіо» та прийняті апелянтом без зауважень, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.2018, від 30.06.2019.
За відсутності інших аргументів на підтвердження помилки, колегія суддів не може визнати укладення спірних додаткових угод таким, що відбулось у зв'язку з нерозуміння того, які саме модифікації мають бути здійснені, враховуючи, що фактично підставою для укладення вказаних угод стало оприлюднення ДП «ПРОЗОРРО» технічного завдання для розробників щодо забезпечення перегляду і адаптації електронної системи закупівель для здійснення закупівель за рамковими угодами, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог за первісним позовом колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.1.3. договору ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду у розмірі 10% від усіх грошових коштів (платежів), які надійшли ліцензіату як оператору авторизованого електронного майданчику від кінцевих користувачів електронного майданчику ліцензіата.
Протягом п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, ліцензіат направляє ліцензіару звіт (в письмовій, або за погодженням - в електронній формі) про нарахування винагороди ліцензіару, яких протягом 5 робочих днів з дня отримання звіту готує та направляє ліцензіату акт про прийняття звіту ліцензіата, який підтверджує згоду ліцензіара на розраховану винагороду та факт використання системи відповідно до умов цього ліцензійного договору (п. 7.7. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, за фактичними показниками результатів діяльності ліцензіата з використанням ІТС "Електронний майданчик" (кількості проведених успішних аукціонів), за наслідками кожного календарного місяця, в якому відбувалися такі аукціони, складався Акт-розрахунок, в якому визначалися: розмір винагороди ліцензіата, як оператора електронного майданчику та розмір винагороди ліцензіара. Копії підписаних обома сторонами актів за період з лютого 2018 року по лютий 2020 року містяться в матеріалах справи
Так, за наслідками фактичної діяльності ліцензіата та за наявними первинними документами, за даними ТОВ "Юстудіо" згідно з ЛД від 02.06.2016, ТОВ "Юкрейн проперті групп" у 2018-2020 роках була нарахована винагорода ліцензіара у загальному розмірі 17 745, 06 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у 2018-2020 роках від відповідача були сплачені кошти в якості винагороди ліцензіара на загальну суму 16 480, 50 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати винагороди за право на використання примірнику ІТС "Електронний майданчик" становить 1 264, 56 грн.
Щодо заперечень апелянта про те, що акти-розрахунки № ЛП-0001, № ЛП-0006 підпису уповноваженої особи відповідача не містять, то колегія суддів їх відхиляє. Відповідачем не заперечується правильність розрахунку, здійсненого позивачем, або обсяг грошових коштів (платежів), які надійшли ліцензіату як оператору авторизованого електронного майданчику від кінцевих користувачів електронного майданчику ліцензіата та з обсягу яких розраховувалась винагорода. При цьому, відповідачем також не зазначається про припинення використання системи у вказані періоди, у зв'язку з чим, колегія суддів зазначає, що сам факт не підписання вказаних актів не може свідчити про неправильність розрахунку ліцензійного платежу за період січень-лютий 2020 року та невикористання системи у цей період, а тому не звільняє відповідача за зустрічним позовом від обов'язку оплатити винагороду.
Підписання всіх інших актів директором Козловим В.В., що в подальшому звільнений на підставі наказу №75-к від 11.09.2020, не спростовує їх дійсності, оскільки вони підписані за час перебування Козлова В.В. на посаді директора.
Окремо, відповідно до умов додаткових угод, зокрема і спірних, позивачем за первісним позовом було виконано низку робіт з модифікації системи, які прийняті відповідачем за первісним позовом, про що сторонами складено акти приймання-передачі виконаних робіт за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року (містяться в матеріалах справи).
Колегія суддів виходить з того, що роботи, пов'язані із внесенням змін до системи та /або її компонентів (модулів) та щодо тих компонентів (модулів) системи, права на використання яких не передаються за ліцензійним договором, складають зміст підрядного договору, оскільки у результаті робіт існуюча річ - програмне забезпечення - набуває нових якостей, що є ознакою підряду.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи наведене, наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані обома сторонами, є належними письмовими доказами на підтвердження фактичного виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт з модифікації системи на загальну суму 183 740, 38 грн. Вказаний факт відповідачем не спростовано, а доказів оплати вказаних робіт не надано.
Твердження про те, що судом першої інстанції не враховано, що заборгованість за виконання робіт з модифікацій системи не підтверджена первинними документами, у зв'язку з чим неможливо перевірити факт проведення позивачем за первісним позовом вказаних модифікацій, колегією суддів відхиляються, оскільки факт виконання вказаних робіт зафіксовано у підписаних сторонами актах приймання-передачі, де зафіксовані факти виконання вказаних робіт позивачем та прийняття їх відповідачем.
При цьому, і в умовах додаткових угод сторони погодили, що виконані роботи виконавця вважаються прийнятими замовником належним чином і такими, що підлягають оплаті замовником, якщо під час складання або підписання акта приймання-передачі виконаних робіт від замовника не надійшло зауважень або заперечень.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність первісних позовних вимог та їх задоволення повністю.
При цьому, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Проперті Групп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 у справі №910/18699/20 - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.07.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді В.А. Корсак
Л.В. Кропивна