ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад” - Пінчук В.В., ордер серія ВН № 1039769, від 18.05.21;
від Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021
по справі №916/1/21
за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад”
про стягнення 272 217,12 грн., з підстав порушення умов договору про постачання природного газу,
(суддя першої інстанції: Демешин О.А., дата та місце ухвалення рішення: 05.03.2021, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)
04.01.2021 року Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад» (далі - ОСББ «Каскад») про стягнення 272217,12 грн., з яких: основний борг у сумі 90 000,24 грн.; пеня - 133 053,88; грн.; три проценти річних - 28 706,27 грн.; інфляційні втрати - 20 456,73 грн.
В обґрунтування позову АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило, що відповідачем порушено прийняті на себе за договором постачання природного газу №7127/18-ТЕ-23 зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого за ОСББ "Каскад" рахується заборгованість, на яку було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ОСББ „Каскад» на користь АТ „НАК „Нафтогаз України» 90000 гривень 24 коп. боргу; 30000 гривень 00 коп. пені; 28706 гривень 27 коп. сплати 3% річних; 20456 гривень 73 коп. інфляційних та 4083 гривні 26 коп. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 90 000,24 грн., розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та інфляційних позивачем проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, на думку суду, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 30 000,00 грн.
Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 103 053,88 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.625 Цивільного кодексу України, та процесуального права ст.ст.236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що укладаючи з позивачем Договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному цим Договором. Так, за прострочення виконання умов договору настає відповідальність визначена умовами договору (п.8.2), зокрема, сплата неустойки.
Крім того, апелянт вказує, що не є підставами звільнення від відповідальності, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб. Таких умов не містить і укладений між сторонами договір.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували його неспроможність виконати взяті на себе зобов'язання.
На думку заявника апеляційної скарги, зменшуючи розмір пені більше ніж на 70%, суд ототожнює зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зменшення розміру пені до 0% фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 залишено без руху.
19.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21, в якій апелянт надав докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками по справі відповідачу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021.
03.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСББ «Каскад» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві відповідач зазначає, зокрема, що сама позовна заява обґрунтовувалась договором №7127/18-ТЕ-23 від 03.10.2018, однак оскаржуваним рішенням встановлено, що 03.08.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №7127/18-ТЕ-23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 призначено розгляд апеляційної скарги АТ „НАК „Нафтогаз України” на: 05.07.2021 року об 11-00 год.
02.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке судовою колегією задоволено.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який підтримав вимоги, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу. Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2018 між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №7127/18-ТЕ-23 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору
Відповідно до п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
В п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
В п. 3.8 договору (в редакції додаткової угоди) встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору (п. 3.8.1).
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).
Відповідно до п. 3.9 договору (в редакції додаткової угоди) споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п. 3.9.1/); інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно:
1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформаціє. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п. 3.9.2); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.3).
В п. 3.10 Договору (в редакції додаткової угоди) визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Згідно з п. 3.11 Договору (в редакції додаткової угоди) споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 3.13 Договору (в редакції додаткової угоди), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п.3.13.2).
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
У відповідності до п. 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди), ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Згідно з п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Умовами п.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Згідно з п.5.3 Договору (в редакції додаткової угоди) оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
В п. 5.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Згідно з п.5.7 Договору (в редакції додаткової угоди) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Умовами Договору передбачено, щоо плата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256.
Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України (п.7.8 договору в редакції додаткової угоди).
Пунктом 9.3 Договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
За умовами розділу 11 Договору (в редакції додаткової угоди) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 11.2 Договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3 9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника”.
Так, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 261 848,95 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу та не заперечуються відповідачем.
Позов ґрунтується на тому, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед Позивачем за Договором складає 90 000,24 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті природного газу стало підставою для звернення АТ «НАК «Нафтогаз України» до Південно-західного апеляційного господарського суду з відповідною позовною заявою.
Позивач просить суд стягнути з відповідача: 272 217,12 грн., з яких: основний борг у сумі 90 000,24 грн.; пеня у сумі 133 053,88; грн.; 3% річних у сумі 28 706,27 грн.; інфляційні втрати у сумі 20 456,73 грн.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по даній справі оскаржується позивачем в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені, з огляду на що, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Стосовно зменшення місцевим господарським судом пені до 30 000 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд апеляційної також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каскад" є неприбутковою організацією, створеною для комплексного обслуговування об'єктів, що полягає в утриманні багатоквартирного будинку, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, зокрема для задоволення потреб співвласників з опалення. Джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги.
При цьому, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені перевищує загальний розмір основної заборгованості за поставлений газ.
З огляду на зазначене, враховуючи, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим правомірно зменшено пеню, заявлену до стягнення до 30000 грн.
Крім того, судова колегія також звертає увагу, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині відхиляються.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що висновок суду першої інстанції про зменшення пені до 30000 грн. є обгрунтованими, а доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо доводів відповідача стосовно невірного зазначення в тексті рішення назви укладеного сторонами договору, а також дати його укладення, судова колегія зазначає наступне.
В якості підстави позову позивачем визначено договір №7127/18-ТЕ-23 від 03.10.2018, копію якого надано до позовної заяви. Саме вказаний договір постачання природного газу досліджувався судом у тексті рішення. Зазначення в рішенні суду іншої дати та назви договору не є підставою для скасування чи зміни цього рішення. Натомість, відповідач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення відповідної описки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 по справі №916/1/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош