79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" липня 2021 р. Справа №926/2341/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів С.М. Бойко
В.М. Гриців,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного природного парку “Вижницький” б/н від 28.12.2020 року (вх. № 01-05/121/21 від 11.01.2021 року)
на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року (суддя М.В. Швець; повний текст рішення складено 07.12.2020 року)
у справі № 926/2341/20
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача: Національного природного парку “Вижницький” (надалі НПП “Вижницький”)
про відшкодування шкоди в сумі 234842,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду,
від позивача (в режимі відеоконференції): Книговський В.О. (самопредставництво юридичної особи);
від відповідача: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
09.10.2020 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до НПП “Вижницький” про відшкодування шкоди в сумі 234842,00 грн, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання НПП “Вижницький” вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Державна екологічна інспекція Карпатського округу виявила та зафіксувала факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства - незаконну рубку дерев, у зв'язку із чим державі заподіяно шкоду в сумі 234842,00 грн.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 2466 від 22.10.2020 року) відповідач у повному обсязі заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що Державній екологічній інспекції Карпатського округу не надано права виступати позивачем в судах в інтересах держави. Зауважує, що позивач просить стягнути грошові кошти та скерувати їх не на власні рахунки, а на рахунки третіх осіб, які не є учасниками даної справи. Відповідно до ч. 4 ст. 19 Лісового кодексу України НПП «Вижницький» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки внаслідок виявлених позивачем порушень на території НПП «Вижницький» завдано шкоди саме відповідачу.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі №926/2341/20 (суддя М.В. Швець) задоволено позовні вимоги Державної екологічної інспекції Карпатського округу. Стягнуто з НПП «Вижницький» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 234842,00 грн, які зобов'язано перерахувати одержувачам коштів: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет в сумі 117421,00 грн; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 46968,40 грн; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 70452,60 грн. Стягнуто з НПП «Вижницький» на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу судовий збір в сумі 3522,64 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, в порушення норм чинного законодавства України, не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим заподіяв шкоду лісовому фонду України на загальну суму 234842,00 грн. Відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій задля збереження і охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території лісового фонду, що переданий йому у користування. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача не доведено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивач не є розпорядником державних коштів та не підтвердив свого права діяти в інтересах держави та органів місцевого самоврядування щодо стягнення коштів до їх бюджетів. Вказує, що за відсутності доказів причетності службових осіб НПП «Вижницький» до виявленої незаконної рубки дерев, відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної шкоди. Вважає, що відповідальними особами, які не забезпечили своїми діями запобігання вчиненню злочину (незаконної рубки дерев) є працівники патрульної поліції - підрозділу Національної поліції України, які здійснюють цілодобове патрулювання з метою забезпечення публічного порядку і безпеки, захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Зауважує, що суд, стягнувши з відповідача заявлений розмір шкоди, не врахував положень статті 47 Закону України “Про природно-заповідний фонд” про те, що кошти, одержані національними природними парками, є їх власними коштами та не підлягають вилученню. Просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі №926/2341/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним. Зазначає, що відповідно до ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та пунктів 2, 9,10 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №134 від 28.04.2020 року, Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Звертає увагу на те, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про вчинення ним дій з метою збереження і охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду, що переданий йому у користування. Покликається на ст.ст.19, 64, 86 Лісового кодексу України, Положення про Національний природний парк “Вижницький”, ст. 20 Закону України “Про природно-заповідний фонд” та зазначає, що на відповідача, який є постійним лісокористувачем, покладено завдання щодо забезпечення охорони лісових насаджень, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку. Вказує, що порядок зарахування та розподілу грошових стягнень за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, регулюється нормами Бюджетного кодексу України та передбачає, до бюджетів якого рівня, та в якому співвідношенні зараховуються відповідні кошти. Просить залишити без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі №926/2341/20, апеляційну скаргу НПП «Вижницький» - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити без змін оскаржене рішення суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач не делегував свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомив.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем її розгляду, суд встановив, що відповідач належним чином повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться 05.07.2021 року о 09 год. 45 хв., підтвердженням чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011364996 з відміткою про вручення кореспонденції адресату 31.06.2021 року.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.
Обставини справи
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Положення про Національний природний парк “Вижницький”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.10.2007 року № 543 (у редакції наказу Мінприроди від 05.12.2016 року № 460) НПП “Вижницький” (далі Парк) створений відповідно до Указу Президента України від 30.08.1995 року № 810 “Про створення національного природного парку “Вижницький”, є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (а.с.52-60).
Загальна площа Парку становить 11238 га земель державної власності, у тому числі 8256,9га земель,що надаються у постійне користування Парку, та 2981га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6 Положення).
Відповідно до п. 2.1 Положення Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
Основними завданнями парку є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об'єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів (п.2.2 Положення).
В пунктах 5.1, 5.2, 5.4 Положення передбачено, що охорона території Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку.
Згідно з пунктом 5.9 Положення державний контроль за додержанням режиму Парку здійснюється Державною екологічною інспекцією України.
На підставі наказу від 22.06.2020 року №236 посадові особи Державної екологічної інспекції Карпатського округу 24-25 червня 2020 року провели позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання НПП «Вижницький» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 79/03 від 25.06.2020 року (а.с.11-25, 61).
Зі змісту наявної у судовій справі копії акту № 79/03 від 25.06.2020 року вбачається, що у вказаному позаплановому заході державного нагляду (контролю) приймали участь посадові особи НПП «Вижницький».
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено факт незаконної рубки не відведених в рубку 22 шт. дерев на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», в тому числі:
-1 сироростуче дерево породи ялиця діаметром 54 см., 2 сухостійні дерева породи ялина діаметром 19 см. та 25 см. у кварталі 40 виділ 7 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький») та у кварталі 27 виділ 1,3 (заповідна зона);
-5 сироростучих дерев породи ялиця діаметрами 130 см., 93 см., 100 см., 106 см., 99 см. у кварталі 40 виділ 3 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький»);
-1 сироростуче дерево породи ялиця діаметром 54 см. у кварталі 41 виділ 8 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький»);
-2 сироростучих дерев породи ялиця діаметрами 93 см., 58 см. у кварталі 40 виділ 5 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький»);
-1 сироростуче дерево породи ялиця діаметром 63 см. у кварталі 40 виділ 4,5 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький»);
-10 сироростучих дерев породи ялиця, бук діаметрами 93 см., 89 см., 41 см., 55 см., 26 см., 98 см., 86 см., 78 см., 77 см., 93 см. у кварталі 41 виділ 12, 13 (зона регульованої рекреації НПП «Вижницький»).
Зазначена рубка здійснена невстановленими особами в період 2019-2020 років, працівниками НПП «Вижницький» не виявлялась, про що свідчить відсутність протоколів про порушення природоохоронного законодавства та реєстрації даних випадків в книзі реєстрації обліку лісопорушень. На кореневих лапах та на спилі пеньків відсутні клейма.
Акт № 79/03 від 25.06.2020 року підписаний посадовими особами Державної екологічної інспекції Карпатського округу та представниками відповідача без жодних заперечень чи зауважень. Однин примірник акта отримав в.о. НПП «Вижницький» Стратій В.І. 25.06.2020 року, про що вказано в акті та свідчить його підпис.
На підставі акта перевірки та додатку № 1 до постанови КМУ від 24 липня 2013 року № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», Перелікових відомостей № 1-6 позивач здійснив розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», відповідно до якого розмір шкоди становить 234842,00 грн. (а.с.26-34).
03.07.2020 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 03.5-07/1430 про відшкодування шкоди в сумі 234842,00 грн., заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев та території об'єкту природно-заповідного НПП “Вижницький” (а.с.35-38).
В письмовому запереченні за № 412 від 07.08.2020 року відповідач зазначає, що претензія не підлягає задоволенню, оскільки Державна екологічна інспекція Карпатського округу не підтвердила право на представництво інтересів держави в даних правовідносинах, а НПП “Вижницький” є потерпілою стороною в наслідок незаконної рубки дерев невстановленими особами (а.с.39-48).
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що НПП “Вижницький” не відшкодував шкоду у сумі 234842,00 грн. в добровільному порядку.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Суд встановив, що відповідач створений відповідно до Указу Президента України від 30.08.1995 року № 810 “Про створення національного природного парку “Вижницький”, здійснює свою діяльність на підставі Положення про Національний природний парк “Вижницький”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.10.2007 року № 543 (у редакції наказу Мінприроди від 05.12.2016 року №460), є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Загальна площа Парку становить 11238 га земель державної власності, у тому числі 8256,9га земель, що надаються у постійне користування Парку, та 2981га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.
Також з аналізу змісту п.2.2 Положення встановлено, що основними завданнями парку є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об'єктів Буковинських Карпат, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів
Охорона території Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку (пункти 5.1, 5.2, 5.4 Положення).
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Відповідно до статті 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
За приписами статті 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про природно-заповідний фонд. Такий орган вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та виступає позивачем та відповідачем у судах.
Аналогічні приписи містяться у розділі ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 134 від 28.04.2020 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як встановлено вище, 24-25.06.2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції Карпатського округу за участю представників НПП «Вижницький» проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, в ході якого виявлено незаконну порубку 22 дерев на території Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», що є порушенням вимог ст.ст. 12, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 7, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Ці порушення не були самостійно виявлені працівниками відповідача, про що свідчить відсутність актів та відсутність реєстрації випадків порушень у книзі реєстрації лісопорушень, відсутність клейм на кореневих лапах на спилі пеньків. Про виявлені порушення складено акт № 79/03 від 25.06.2020 року, який підписаний працівниками відповідача без жодних зауважень.
Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з статтями 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
У зв'язку з незаконною порубкою дерев позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд” визначив розмір шкоди в сумі 234842,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.
З акту № 79/03 від 25.06.2020 року вбачається, що відповідач самостійно не виявив незаконної порубки на відведеній йому території та не звертався до правоохоронних органів щодо вчинення цього правопорушення іншими особами.
Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач не довів відсутності його вини у незаконній порубці 22 дерев.
Посилання відповідача на відсутність доказів причетності його службових осіб до виявленої незаконної порубки дерев та його доводи про те, що винними та відповідальними особами за незаконну порубку дерев є працівники поліції, які не вчинили дій щодо запобігання вчиненню злочину, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки в силу Закону відповідач зобов'язаний забезпечувати охорону та захист лісових насаджень на відведеній йому території, однак свого обов'язку відповідач не виконав, внаслідок чого було незаконно вирубано 22 дерева.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.
Доводи відповідача про те, що стягнення з нього шкоди порушує норми ст. 47 Закону України “Про природно-заповідний фонд”, якою передбачено, що кошти, одержані національними природними парками, є їх власними коштами та не підлягають вилученню, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як вказано вище, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини, проте відповідач не довів відсутності його вини у незаконній рубці дерев, тому не може звільнятися від обов'язку відшкодування завданої шкоди.
При зверненні до суду з даним позовом позивач правомірно визначив отримувачів коштів, на рахунки яких належить стягнути кошти завданої шкоди (50% до спеціального фонду місцевого бюджету селищної ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України) відповідно до ст. 47 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України. Такий розподіл коштів завданої шкоди не залежить від волі позивача чи розпорядників відповідних бюджетів, а здійснюється в силу імперативних приписів вказаних норм. При цьому, Законом встановлено, що позивачем у таких справах є відповідні Державні екологічні інспекції, а не розпорядники тих бюджетів, на рахунки яких стягнені кошти.
Отже, доводи скаржника про те, що позивач не обґрунтував свого права пред'являти такий позов є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі №926/2341/20.
За приписами частин 1,2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Національного природного парку “Вижницький” б/н від 28.12.2020 року (вх. № 01-05/121/21 від 11.01.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 01.12.2020 року у справі №926/2341/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя С.М. Бойко
Суддя В.М. Гриців