Ухвала від 05.07.2021 по справі 635/7111/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №635/7111/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/2427/21

Категорія: ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146,

ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 01 червня 2021 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , 1969 року народження, на 60 діб, до 30 липня 2021 року.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначив, що публічний інтерес є оціночним поняттям, визначення цього терміну відсутнє у національному та Європейському законодавстві. Під публічним інтересом слід розуміти, публікації в ЗМІ, соціальних мережах, мітинги, виступи на телебаченні відносно цієї чи іншої події. В даному кримінальному провадженні такий публічний інтерес відсутній, а тому посилання суду першої інстанції на публічний інтерес в даній справі є помилковим. Указав, що жодного доказу, який би підтверджував існування ризиків, на які посилається прокурор, в ухвалі не вказано. Відзначив, що:

-ризик переховуватись від суду, припустимий до осіб, які щойно вчинили злочин, оскільки їм невідомо, які докази проти них є у слідства та які шанси на їх виправдання або подальше звільнення. В даному випадку, досудове слідство було завершене, всі докази, які бажав отримати прокурор, зібрані. Наголосив, що у січні 2017 року, коли йому була вручена судова повістка на засідання по обранню запобіжного заходу, він, маючи реальну можливість переховуватися, не зробив цього, а добровільно з'явився до суду;

-з моменту ймовірної події злочину, жодних фактів тиску та/або впливу на потерпілих та свідків з його боку та членів його сім'ї не було, а тому посилання суду на наявність такого ризику, є безпідставними;

-посилання на наявність ризику вчинити інше правопорушення, є також необґрунтованим, оскільки він є раніше не судимим та ніколи не вчиняв злочинів.

Просить ухвалу суду скасувати, застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, у тому числі особливо тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289 КК України, один з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини злочинів, які інкримінуються ОСОБА_7 , обвинувачений вчинив, у тому числі, ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, а саме, будучи членом злочинної організації, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілої ОСОБА_8 та погрозою застосування такого насильства ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , поєднаного з проникненням у житло, а також викрадення потерпілого ОСОБА_10 , що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань із застосуванням зброї, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.

За таких обставин, посилання обвинуваченого на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

До того ж, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, направленого на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, зазначене свідчить про наявність ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих, свідків, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, у разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 01 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.

Звернути увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання передбачених ст.28 КПК України розумних строків судового розгляду кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: