Справа № 646/2444/21 (1-кс/646/815/2021) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/874/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
05 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021221140000089 від 13.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021221140000089 від 13.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
Згідно оскаржуваної ухвали накладено арешт на транспортний засіб ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, в кузові якого знаходяться частини деревини різної довжини та ширини, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження усіма особами.
На зазначену ухвалу слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 зазначив, що з ухвалою слідчого судді не погоджується, оскільки вона була винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що ні власник транспортного засобу ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ні його представник, у особі адвоката ОСОБА_7 не давали згоди на проведення обшуку або огляду транспортного засобу за відсутності відповідного судового рішення та категорично заперечували проти проведення такого обшуку за відсутністю відповідної ухвали слідчого судді. Вирішуючи питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя не з'ясував та не надав належної оцінки законності вилучення зазначеного майна. Крім того, вважає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль у кримінальному провадженні за фактом незаконної порубки лісу за відсутності накладення арешту на саму деревину є невмотивованою.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді від 26.04.2021 року в частині незадоволення клопотання про арешт майна та постановлення нової ухвали, якою накласти арешт на майно, а саме: ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові якого виявлено нарізану деревину різної довжини та ширини, без бирок та штампів, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони на відчуження, користування та розпорядження судь-якими особами.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор ОСОБА_8 посилається на те, що ухвалу слідчого судді на автомобіль ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 в кузові якого виявлено нарізану деревину різної довжини та ширини, без бирок та штампів було накладено арешт шляхом лише позбавлення права на відчуження та розпорядження вказаного майна, що не позбавляє особу можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення або перетворення, вільно володіючи та користуючись таким майном. Вказаним фактам слідчим суддею будь-якої правової оцінки не надано, у зв'язку з чим прийняте оскаржуване рішення є необґрунтованим та невмотивованим.
Прокурор та представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомлені засобами телефонного зв'язку про дату та час та місце розгляду справи (а.с.57,58).Однак у судове засідання не з'явилися. Прокурор надав до суду заяву, в якій просить розглядати апеляційну скаргу без його участі. Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора та представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП України в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12021221140000089 від 13.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.
19 квітня 2021 року до слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова звернувся слідчого СВ відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 із клопотанням про арешт тимчасово вилучених під час огляду від 12.04.2021 року речових доказів, а саме: транспортний засіб ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, в кузові якого знаходяться частини деревини, різної довжини та ширини, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження усіма особами, із подальшим зберіганням майна, відповідно до «Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і слідства», затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року. Посилаючись на те, що вище зазначене майно зберігає на собі сліди кримінального правопорушення і є речовим доказом по справі, слідчий просив накласти арешт на вище зазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Постановляючи рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя першої інстанції мотивував його тим, що вважав доведеною наявною в матеріалах клопотання доказами обставину, що транспортний засіб, до якого поміщено деревину, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а саме деревина - його об'єктом та містити ознаки, визначені статтею 98 КПК України, що дає підстави вважати їх речовими доказами.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При цьому, ст. 171 КПК України передбачено вимоги щодо змісту клопотання про накладення арешту на майно. Серед всього іншого зазначено, що у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути вказано підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Тобто, у клопотанні про арешт майна, слідчий повинен чітко вказати мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою.
Також вимогами ст. 171 КПК України передбачено, що до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаних вимог слідчим дотримано не було, оскільки при зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт майна не додано ухвалу про дозвіл на проведення огляду, на підставі якої було вилучено майно, а саме, транспортний засіб ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, в кузові якого знаходяться частини деревини різної довжини та ширини, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, клопотання не є обґрунтованим, оскільки в ньому не йдеться про наявність відомостей щодо класу якості деревини (довжина, ширина, висота), а також виду деревини, що не дає можливості встановити його сортність та не зазначено його цільове призначення (лист діловий, дрова, тощо).
Поряд з цим, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Колегія суддів, не ставлячи під сумнів мету звернення з клопотанням слідчого, щодо забезпечення завдань кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України, вбачає необґрунтованість клопотання, виходячи з того, що на час звернення з ним відсутнє процесуальне рішення про визнання певних речей доказами, які мають доказове значення по справі.
При цьому належить врахувати, що згідно матеріалів судового провадження, станом на день звернення слідчого з клопотанням про арешт майна, підозру у кримінальному провадженні №12021221140000089 від 13.04.2021 року не оголошено нікому.
В клопотанні слідчого йдеться про арешт майна 3-ї особи, якою згідно відомостей, які містяться в клопотанні, є ОСОБА_6 .
Отже, власник зазначеного майна, на цьому етапі досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, бере участь у статусі третьої особи, що обумовлено необхідністю звернення з подібним клопотанням про арешт майна не слідчим, а прокурором, як того вимагають норми ч.2 ст. 64-2 КПК України.
Вказані обставини об'єктивно свідчать про необґрунтованість клопотання, що обумовлювало необхідність постановлення процесуального рішення, передбаченого ч.3 ст. 172 КПК України, щодо повернення прокурору матеріалів клопотання, на що суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасне рішення.
Вочевидь, вказані обставини свідчать про не дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 171 КПК України, хоча це клопотання погоджене прокурором і має його підпис.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про арешт майна підлягає обов'язковому уточненню внаслідок необґрунтованості, що обумовлює процесуальну необхідність його повернення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК України, прокурору для усунення недоліків.
За таких обставин, апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року скасуванню, а зазначене клопотання слідчого - поверненню прокурору для приведення клопотання у відповідність з вимогами ст. 171 КПК України та усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2021 року - скасувати.
Матеріали за клопотанням слідчого СВ відділу поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021221140000089 від 13.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами ст. 171 КПК України, надавши для цього строк 72 години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді