Справа № 399/1107/20
Провадження № 2-др/399/4/21
Іменем України
08 липня 2021 року селище Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду заяву про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
Рішенням Онуфріївський районний суд Кіровоградської області від 20 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено. При ухваленні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30.06.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи представники сторін повідомлені належним чином.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено /а.с. 123-126/. Під час винесення судового рішення не вирішено питання про стягнення судових витрат по справі.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_3 було заявлено про розмір понесених у зв'язку з розглядом справи судових витрат станом на 22 березня 2021 року в сумі 2900 грн. та надано відповідні докази /а.с. 60-68, 93/. Крім того, зазначено, що остаточний розрахунок витрат буде подано у встановлений ЦПК строк.
24 травня 2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представництво у суді адвокат Ткаченко С.В. здійснювала на підставі договору № 11/03/21 про надання правової допомоги /а.с. 66/, відповідно до п.3.1 якого за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар, визначений сторонами у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги від 16.03.2021 /а.с. 67/.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір фактично понесених відповідачем витрат доводиться квитанціями адвоката Ткаченко С.В.:
- від 19.03.2021 на суму 2000 грн. /а.с. 68/;
- від 07.04.2021 на суму 900 грн. /а.с. 93/;
- від 20.05.2021 на суму 900 грн. /а.с. 134/.
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3800 гривень, так як вважає, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно ухвалити у цивільній справі № 399/1107/20 додаткове рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, тобто вирішити питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено з позивача ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.
Керуючись ст.ст. 133, 134 , 137, 141 ЦПК України,
вирішив:
Постановити по справі № 399/1107/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Брянка Луганської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мачухи Полтавського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя М.М. Лях