Справа №: 398/2139/21
провадження №: 2/398/1373/21
Іменем України
"09" липня 2021 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У травня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2012 року в загальному розмірі 12 123,14 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач порушила умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 13 квітня 2021 року виникла заборгованість в розмірі 12 123,14 грн., яка складається з: 9 808,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 314,54 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача разом з позовною заявою надійшло клопотання, в якому він просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Відповідач, належним чином повідомлена про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 17 червня 2021 року поштового відправлення (судової повістки про виклик в судове засідання, призначене на 09 липня 2021 року), в судове засідання не з'явилася. Причини неявки не повідомила, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у її відсутність не зверталася, відзив на позов не подала.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
28 вересня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір шляхом подання відповідачем до банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, за умовами якого відповідач отримала кредит та пластикову платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв'язку з чим станом на 13 квітня 2021 року виникла заборгованість в розмірі 12 123,14 грн., яка складається з: 9 808,60 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 314,54 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 28 вересня 2012 року, підписаній відповідачем, процентна ставка не зазначена.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 28 вересня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитом, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Позивач звертався з клопотанням про огляд веб-сайту позивача, а саме: розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг (актуальний на 01.09.2012 р.), проте, наявність на сайті зазначених Умов та правил не підтверджує того факту, що саме з цими умовами та правилами була ознайомлена відповідач.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які також містять Тарифи, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Таким чином, суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 вересня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З розрахунків, наданих позивачем, судом встановлено, що починаючи з 04 жовтня 2012 року відповідач користувалася кредитними коштами та позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом, які частково сплачувались позивачем.
З розрахунку за період з 04 жовтня 2012 року по 31 травня 2015 року вбачається, що станом на 31 травня 2015 року заборгованість за тілом кредиту складає 4 795,59 грн., при цьому за цей же період відповідачем сплачено кошти, які позивачем спрямовано на погашення відсотків, у загальному розмірі 2 543,41 грн.
За період з 01 червня 2015 року по 13 квітня 2021 року відповідачем отримано грошові кошти в загальній сумі 71 910,03 грн. (колонка №3 «Витрати клієнтом кредитних коштів» в розрахунках станом на 30 червня 2019 року та на 13 квітня 2021 року).
Тобто, станом на 13 квітня 2021 року з дня початку користування кредитними коштами відповідач фактично отримала кредитні кошти в сумі 76 705,62 грн. (4 795,59 грн. + 71 910,03 грн. = 76 705,62 грн.).
В цей же період банком нараховані відсотки за користування кредитом та збільшено тіло кредиту за рахунок несплачених відповідачем відсотків.
Суд вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом, а також погашення несплачених відсотків за рахунок кредиту є неправомірним, оскільки в анкеті-заяві позичальника від 28 вересня 2012 року процентна ставка не зазначена та не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахунок кредиту.
В даному випадку сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем анкеті-заяві підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19).
Отже, за вказаний період відповідачем в рахунок погашення кредиту сплачено кошти у розмірі 86 563,95 грн., в тому числі і на погашення відсотків за користування кредитом (2 543,41 грн. (колонка №11 «Сплачено відсотків» в розрахунку станом на 31 травня 2015 року) + 57 478,38 грн. (колонка №21 «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в розрахунку станом на 30 червня 2019 року) + 26 524,16 грн. (колонка №30 «Сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості» в розрахунку станом на 13 квітня 2021) = 86 563,95 грн.), що також підтверджується і розрахунком позивача.
Оскільки, відповідачем фактично отримано кредитні кошти в розмірі 76 705,62 грн. та при цьому в рахунок погашення заборгованості сплачено кошти в розмірі 86 563,95 грн., то суд приходить до висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 9 808,60 грн., яку просить стягнути позивач, утворилась виключно внаслідок неправомірного нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та погашення несплачених відсотків за рахунок кредиту, а відтак позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Отже, позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в частині стягнення прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитом, через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві від 28 вересня 2012 року, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код за ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 28 вересня 2012 року.
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09 липня 2021 року.
Суддя О.В.Авраменко