Справа № 341/405/19
Провадження № 1-кп/349/56/21
іменем України
29 червня 2021 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рогатині матеріали об'єднаного кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вигівка Бурштинської міської ради, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 27 травня 2020 року Калуським міськрайонним судом за ч.2 ст.289, ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з встановленням іспитового строку на 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.186 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
законний представник обвинуваченого ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
У судовому засіданні 29 червня 2021 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися.
Захисник ОСОБА_6 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували щодо продовження строку тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які ризики, передбачені ст.177 КПК України. Просили змінити запобіжний захід з триманння під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки неповнолітній обвинувачений має постійне місце проживання, потребує лікування. Даних щодо впливу на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, які ще мають бути допитані у судовому засіданні, прокурором не наведено.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до обвинувального акта, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.186 КК України, одне з яких за ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Як вбачається з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження судом було задоволено клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки існували ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість завершення судового провадження до спливу строку тримання під вартою. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 03 липня 2021 року включно.
За змістом ч.2 ст. 492 КПК України тримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, судом встановлено, що воно є обґрунтованим, а підстави для зміни цього запобіжного заходу більш м'яким відсутні, зважаючи на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та нетяжкого злочинів, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років та на даний час продовжують існувати ризики того, що він може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.2,3 ст.185 КК України вироком Калуського міськрайонного суду від 27 травня 2020 року до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Злочини, у вчиненні яких звинувачується ОСОБА_3 , вчинено у період іспитового строку.
Суд також враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, не навчається, не працює, негативно характеризується за місцем проживання, а також вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, що в сукупності з загрозою тяжкого покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченим свого місця проживання та переховуванню від суду.
Згідно пункту 2.5 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 р. за N 212/2052 консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов'язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до форми первинної облікової документації. Згідно вимог п.2.6 вищезазначеного порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За п 2.8 вищезазначеного порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
На підставі вищевикладеного, з метою запобігти переховуванню обвинуваченого від суду та враховуючи те, що судове провадження не може бути завершене до спливу строку дії ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2021 року, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо визначення строку продовження запобіжного заходу у виді триманя під вартою ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Розгляд кримінального провадження в суді триває з листопада 2020 року, на даний час судом не допитано потерпілих та свідків, присутність яких для дачі показань сторона обвинувачення тривалий час не забезпечує.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Крім цього, відповідно до вимог ч.2 ст.28 КПК України проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.
У частині 3 та 4 статті 28 КПК України зазначено, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
На підставі наведеного та на дотримання вимог щодо розумного строку розгляду кримінального провадження, суд визначає строк продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на строк сорок п'ять днів.
Враховуючи вимоги ч.4 ст.183 КПК України суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, характер та обставини його вчинення.
На підставі наведенного, суд прийшов до висновку, що заставу необхідно визначити в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень та покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 182-183, 194, 196, 331 КПК України , суд,-
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк сорок п'ять днів, до 12 серпня 2021 року включно.
Визначити заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
прибувати за кожною вимогою до суду;
не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії ухвали - до 12 серпня 2021 року.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1