Справа № 183/4421/21
№ 1-кс/183/822/21
08 липня 2021 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Новомосковського районний відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12021041350000387 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Покровське Дніпропетровської області, громадянки України, не працюючої, не заміжньої, маючої середньо-технічну освіту, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:
-17.03.2015 р. Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт.
-24.09.2015 р. Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 389 КК України до 1 місяця 1 день арешту. На підставі ст.71, ст. 72 КК України частково приєднаний не відбутий строк 1 день по рішенню суду Покровського району від 17.03.2015 р., до відбуття 1 місяць 1 день.
-17.05.2017 р.Амур-Нижньодніпровськовським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 1 року позбавлення волі.
-20.09.2017 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднано 1 місяць по вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2017 р. - до відбуття призначено 1 рік 2 місяці позбавлення волі.
- 29.11.2017 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано 3 місяці по вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 20.09.2017 р. - до відбуття призначено 1 рік 3 місяці.
- 24.01.2021 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 190 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з випробуванням строком на 2 роки,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановив :
ОСОБА_4 , підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме в тому, що 06липня 2021 року приблизно о 15 годині 50хвилин ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 , знаходилися на автовокзалі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де у ОСОБА_7 , якому достовірно відомо, що у будинку АДРЕСА_3 , мешкає одна мешканка, яка є особою похилого віку, раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, а саме матеріальними цінностями та грошовими коштами, які могли знаходитись у мешканки даного будинку.
В цей момент, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_4 спільно відкрито викрасти майно, яке знаходяться у будинку на території домоволодіння АДРЕСА_3 , на що остання дала свою згоду, тобто вони вступили в злочинну змову, направлену на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 06липня 2021 року приблизно о 16 годині 35 хвилин прибулидо будинку АДРЕСА_3 , через хвіртку незаконно проникли на територію домоволодіння, після чого через незачинені вхідні двері проникли до приміщення літньої кухні, де в цей момент знаходилася ОСОБА_8 , та усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій, діючи умисно, повідомили останній неправдиві відомості, представилися працівниками банку та під приводом неіснуючого боргу стали вимагати віддати їм всі наявні грошові кошти, а також ключі від вхідних дверей до будинку. Після того, як ОСОБА_8 відмовилася виконувати їхні злочинні вимоги, ОСОБА_7 рукою наніс їй не менше трьох ударів кулаками рук в область голови, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, струс головного мозку, та за допомогою знайденого у приміщенні літньої кухні поясу з халату спільно з ОСОБА_9 зав'язали руки ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_7 керуючись єдиним умислом на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, заволодів мобільним телефоном марки «Nomi І188» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , корпус червоного кольору та зарядним пристроєм марки «Samsung», які знаходилися на вікні у приміщенні літньої кухні, та які належать ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , вийшов у двір, де із застосуванням сили рукою розбив скло вікна будинку, після чого через утворений отвір незаконно проник всередину будинку, та зсередини відчинив вхідні двері будинку. Перебуваючи всередині будинку ОСОБА_7 з шафирозташованій у спальній кімнаті будинку викрав гаманець, всередині якого знаходилися грошові кошти у сумі 3000 гривень, які належать ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, через відчинені ОСОБА_7 вхідні двері будинкунезаконно проникла всередину, де керуючись єдиним умислом на відкрите викрадення чужого майна, викрала жіночі капці марки «Karabulut»38 розміру, які належать ОСОБА_8 .
Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , утримуючи викрадене майно, залишили місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду.
Слідчій в клопотанні зазначає, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Вважає наявними ризики, передбачені п. 1, п. 3, п.5, ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно нього неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, усвідомлює, та буде переховуватися, щодо впливу на свідків та потерпілу, то заяв про вплив не було, однак може впливати, а отже вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Підозрювана ОСОБА_4 винною себе у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнала, просить не застосовувати тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що ризики п.1., п.3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України не обґрунтовані, що стосується ризику п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то потерпіла вже допитана, проведено впізнання, щодо усвідомлення то можлива і зміна кваліфікації, можливо більш м'який запобіжний захід застосувати.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, підозрюваного, захисника у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує, що серед вказаних у клопотанні слідчого ризиків є доведеним тільки один, який і дає підстави для задоволення клопотання.
Відомості про кримінальне провадження за №12021041350000387 від 06 липня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
07 липня 2021 р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, слідчий суддя вважає, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України про який свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, крім того, вчинила злочин в період звільнення від відбування покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2021 р., враховуючи вищевикладене, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення та перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 , матиме реальну можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя не встановив наявність ризиків передбачених п.1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які слідчий посилається у клопотанні, оскільки вони нічим об'єктивно не доведені, а тому на думку слідчого судді це є припущенням слідчого без належного підтвердження доказами наявності таких ризиків, тому ризики для обґрунтування при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя врахувати не може.
Наявність ризику щодо запобігання спробам ОСОБА_4 , щодо можливості вчиняти інші кримінальні правопорушення, який доведений слідчим, дає слідчому судді беззаперечні підстави для застосування самого суворого запобіжного заходу : тримання під вартою.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, як підставу для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв для її визначення. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення ЄСПЛ від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що перебування на волі ОСОБА_4 , буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя встановив, що слідчий довів, що жоден із запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризику ОСОБА_4 можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Також суд враховує можливі соціальні наслідки, у разі відмови у застосуванні такого запобіжного заходу ОСОБА_4 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до категорії тяжких злочинів, та вчиненого нею щодо потерпілої похилого віку.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 07 липня 2021 р., вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, та вчиненого щодо потерпілої похилого віку, тому відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розміру застави в кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
постановив :
застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою до 03 вересня 2021 року.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення повного тесту ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1