Справа № 932/5153/20
Провадження № 2/932/3214/20
30 березня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі - Скопа Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач 06.05.2020 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_2 , де третьою особою зазначено Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку.
В обгрунтування позовних вимог позивач у позові посилається на те, що житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.1998 року, зареєстрованому Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації, на праві приватної власності. У вказаному будинку крім нього також зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2019 року. За адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з лютого 2018 року, проте залишається зареєстрованою, чим порушуються його права як власника. Відповідно до Інформаційної довідки з реєстру речових прав ОСОБА_2 має у власності двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , де 2/3 частки квартири належить їй, а 1/3 частка належить їх неповнолітньому сіну ОСОБА_3 .
Посилаючись на зазначене, позивач просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю - будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020 року суддя Сліщенко Ю.Г. визначений для розгляду даної справи.
В зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 , відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 04.09.2020 року № 303 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду даної справи.
Ухвалою від 16.09.2020 року суддею відкрито провадження у справі, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі доказами та матеріалами, в якій підтримав позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та прийняття рішення згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1-5 ст. 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.1998 року, зареєстрованому Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 68.
У будинку за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якою позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 18.08.2001 року.
Від шлюбу сторони мають дітей - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Встановлено, що по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з лютого 2018 року, проте залишається зареєстрованою за вказаною адресою, що підтверджується довідками, виданими головою квартального комітету Поміщик А.С. від 27.03.2020 року, а також Актом про непроживання особи за місцем реєстрації від 27.04.2020 року, складеним за участю сусідів позивача.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.04.2020 року ОСОБА_2 має у власності двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , де 2/3 частки квартири належить їй, а 1/3 частка належить їх неповнолітньому сіну ОСОБА_3 .
Оскільки іншого відповідачем не доведено, то відповідно до встановлених судом обставин підстави для користування спірною квартирою, згідно із ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР, на умовах договору у відповідачів відсутні, а тому належить визнати, що мало місце користування відповідачем житлом на праві особистого сервітуту відповідно до ст. 405 ЦК України з наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 156, ст. 162 ЖК УРСР.
Відтак, оскільки відповідач відсутня у спірному будинку більше одного року і не користується ним, тому суд дійшов висновку, що сервітут нею не використовується без поважних причин більше встановленого законом строку, тому на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України сервітут припинився, а відповідача належить визнати такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 із зняттям її з реєстрації за вказаною адресою.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в сумі 840 грн.80 коп.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстраційного обліку, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_1 , з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Т.О. Кудрявцева