22-ц/804/1895/21
263/12292/20
08 липня 2021 року м. Маріуполь
Єдиний унікальний номер 263/12292/20
Номер провадження 22-ц/804/1895/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Баркова В.М., Биліни Т.І.,
секретар - Целовальник К.А.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Маріупольська міська рада
розглянувши в відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2021 року, у складі судді Томіліна О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1
до Маріупольської міської ради
про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради, в якому просив визначити йому додатковий двомісячний строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 .
В мотивування позову зазначив, що його матір ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя матері на праві особистої приватної власності належала частина квартири АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем першої черги. Позивач, будучи юридично необізнаним, не звернувся до нотаріальної контори протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини з питання вступу в спадщину. В подальшому він звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовив йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини. Просить визнати, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин та визначити додатковий строк протягом 2 місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і була прийнята її спадкоємцем до введення в дію ЦК України 2004 року та враховуючи положення частини четвертої, п'ятої Прикінцевих та перехідних положень, дійшов висновку, щодо неможливості застосування до цих правовідносин норми статей 1261, 1268 ЦК України 2004 року, як це просить позивач, та які застосуванню не підлягали, і має застосовувати норми ЦК Української РСР 1963 року, які підлягали застосуванню.
Так як нормами Цивільного кодексу 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Надходячи такого висновку суд застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 18 січня 2018 року по справі № 556/1354/15-ц.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
11 червня 2021 року позивач, в особі представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду та задовольнити його позовну заяву про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ткаченко Т.Б., Барков В.М., Биліна Т.І.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2021 року.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 червня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що нормами ЦК 1963 року передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до статті 550 ЦК Української РСР 1963 року, якою передбачено продовження строку на прийняття спадщини, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Суд зробив висновки, невідповідні обставинам справи, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніким не приймалась.
Суд не звернув увагу на той факт, що позивач на день смерті його матері був пенсіонером за віком (62 роки), тому позивач мав обов'язкову частку у спадщині.
Спадкоємець вважав, що якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. З цих обставин позивач був впевнений, що він автоматично приймає спадщину за законом, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 у 1994 році приймала участь у приватизації квартири як член сім'ї позивача та весь час була зареєстрована разом з позивачем. Про те, що інформація про реєстрацію проживання ОСОБА_3 відсутня, позивачу не було відомо.
Через зазначені факти позивачем було пропущено термін на звернення до нотаріальної контори, та вказані причини пропуску строку на подачу заяви на прийняття спадщини є поважними та об'єктивними.
Зазначає також, що позивач фактично вступив в управлінні та володіння спадковим майном. В період з 09 березня 1999 року (відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ) по день звернення до суду ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався.
Відзив на апеляційну скаргу
Відповідач Маріупольська міська рада не скористалась своїм правом, відповідно до положень статті 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.08.1959 року, ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_1 , як це вбачається з копії паспорта, з 16.09.1997 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 . Тобто, ОСОБА_1 після смерті матері залишився проживати в квартирі АДРЕСА_1 , таким чином фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.01.2021 року, виданим повторно Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк Донецької області, актовий запис №1.
Згідно з постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненка С.В. від 21.09.2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , з тих підстав, що пропущено визначений законом строк для прийняття спадщини.
Згідно зі свідоцтвом на право власності на житло від 03.02.1994, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 06.05.2021 №64615008, наданою на запит суду з Першої маріупольської державної нотаріальної контори 13.05.2021, відкрита спадкова справа №337/01 Бойківською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з відповіддю на запит суду Бойківської державної нотаріальної контори від 21.05.2021 відповідно до даних спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведена 27.09.2001 за №337/2001, станом на 20.05.2021 свідоцтво про спадщину не видані. У зв'язку з тим, що практично весь архів нотаріальної контори залишився за попереднім місцезнаходженням контори (на території тимчасово не підконтрольній державній владі України), надати відповідну копію спадкової справи не видається можливим.
Таким чином, судом були вичерпані можливості отримати належну копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , як про це вказують нотаріальні контори.
У той же час, за наявними матеріалами справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк Донецької області, що підтверджується вищеописаним свідоцтвом про смерть.
Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не відкривалася.
2. Мотивувальна частина
Позиція Донецького апеляційного суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представник відповідача - ОСОБА_6 в апеляційному суді пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, та не підлягає скасуванню. Спадкодавець померла в 1999 році, що виключає можливість застосування положень ЦК України 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, заперечення представника відповідача Маріупольської міської ради -Бастриги С.М., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає повністю.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.
При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР.
За положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на положення частини 1 статті 1261, частини 3 статті 1272 ЦК України 2004 року, просив визначити додатковий двомісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 (а.с. 3, 4).
Як вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого повторно Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 05 січня 2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк Донецької області, актовий запис № 1 (а.с.44).
За змістом частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК Української РСР).
Статтею 527 ЦК Української РСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Статтею 529 ЦК Української РСР визначено перша черга спадкоємців за законом, відповідно до змісту якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с.9).
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Положеннями частини першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на дату відкриття спадщини), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Із системного аналізу положень статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР слід дійти висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відомостями паспорту позивача ОСОБА_1 підтверджується, що він з 28 квітня 1960 року був постійно прописаний в квартирі АДРЕСА_1 , тобто був прописаний на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 і протягом шести місяців після смерті останньої в квартирі, частка якої є спадковим майном.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем була прийнята спадщина після смерті матері ОСОБА_3 до введення в дію ЦК України 2004 року, та відповідно до положень частин четвертої, п'ятої Прикінцевих та перехідних положень, не застосував до цих правовідносин норми статей 1261, 1268, 1272 ЦК України 2004 року, якими обґрунтовував свій позов позивач, зазначив, що застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР 1963 року.
Частиною першою статті 550 ЦК Української РСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Цей строк може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
Оскільки нормами Цивільного кодексу 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового двомісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 .
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо права позивача на обов'язкову частку у спадщині, оскільки він звернувся з даним позовом як спадкоємець першої черги за законом, про наявність особистого розпорядження матері на випадок своєї смерті, тобто складання заповіту на іншу особу, не заявляв, і спір з цього приводу судом не вирішувався.
Доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються апеляційним судом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 09 липня 2021 року.
Судді: Т.Б.Ткаченко
В.М.Барков
Т.І.Биліна