Справа № 674/79/21
Провадження № 2/674/245/21
іменем України
01 липня 2021 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В., представника позивача адвоката Ткач Я.С., представника відповідача адвоката Кучерявого Д.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 29 листопада 2017 року по 23 червня 2020 року знаходився у трудових відносинах з Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини». Під час перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах відповідачем була нарахована але не виплачена заробітна плата у розмірі 46960,40 грн.
Судовим наказом Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21.09.2020 заяву задоволено та вирішено стягнути з КП Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 46960,40 грн.
В межах виконавчого провадження, відкритого 19.10.2020 №63333620 Дунаєвецьким РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 20.11.2020 з ОСОБА_1 був проведений остаточний розрахунок по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.
Оскільки, остаточний розрахунок по заробітній платі з ОСОБА_1 проведений не в день звільнення, а 20.11.2020 після того як він звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, останній має право на стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільнені, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.01.2021відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча був належними чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Представник позивача адвокат Ткач Я.С. у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» Кучерявий Д.Й. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити з підстав зазначених у запереченнях та додаткових поясненнях, надісланих до суду. Зокрема, зазначає про необхідність врахування обставин, за яких встановлено заборгованість, дії відповідача щодо її виплати, сам позивач був керівником підприємства. Також вказує, що оцінка зазначених втрат працівника не має на меті встановлення точного їх розміру.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження міського голови Дунаєвецької міської ради №394/2017-р від 29.11.2017 ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Комунального підприємства Дунаєвецкої міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини», що також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.12-14).
22.06.2020 за розпорядженням міського голови Дунаєвецької міської ради №170/2020-о від 22.06.2020 ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» (а.с.15).
При звільнені з позивачем не був проведений повний розрахунок по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 46960,40 грн. за час перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем.
Судовим наказом Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21.09.2020 стягнуто з Комунального підприємства Дунаєвецкої міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 46960,40 грн.
В межах виконавчого провадження, відкритого 19.10.2020 №63333620 Дунаєвецьким РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 20.11.2020 з ОСОБА_1 був проведений остаточний розрахунок по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, що також підтверджується витягом з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.17).
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
В силу ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Аналогічні правові позиції Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України.
Виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2020 рік (розміщені на офіційному сайті НБУ - https://bank.gov.ua/files/Procentlastb_KR.xls) можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Так, 22.06.2020 за розпорядженням міського голови Дунаєвецької міської ради №170/2020-о від 22.06.2020 ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» з 23.06.2021 року.
Оскільки день звільнення ОСОБА_1 23.06.2020, розрахунок здійснюється починаючи з наступного дня за днем звільнення - 24.06.2020 року, а останнім днем слугуватиме 19.11.2020, оскільки остаточний розрахунок з останнім був проведений 20.11.2020.
Згідно копії Виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 за період 01.08.2020-25.11.2020, наявної в матеріалах справи (а.с.23), останньому відповідачем було здійснено виплату заробітної плати, а саме 05.08.2020 - 6680 грн., 25.08.2020 - 13597,66 грн., 20.11.2020 - 26682,74 грн.
Розрахунок розміру майнових втрат здійснюється за формулою: середньомісячна вартість за короткостроковими кредитами у процентах для фізичних осіб / кількість днів у році (365 днів у 2020 році) * кількість календарних днів за час затримки виплати * розмір заборгованості.
При цьому розмір заборгованості становить:
з 24.06.2020 по 30.06.2020 - 46960,40 грн;
з 01.07.2020 по 31.07.2020 - 46960,40 грн;
з 01.08.2020 по 05.08.2020 - 46960,40 грн;
з 06.08.2020 по 25.08.2020 - 40280,40 (46960,40 грн.- 6680 грн.);
з 26.08.2020 по 31.08.2020 - 26682,74 (40280,40 грн.-13597,66 грн.);
з 01.09.2020 по 30.09.2020 - 26682,74 грн.;
з 01.10.2020 по 31.10.2020 - 26682,74 грн.;
з 01.11.2020 по 19.11.2020 - 26682,74 грн.
Таким чином, розмір майнових втрат за вказаною формулою за червень 2020 року складає 344,39 грн., липень 1527,56 грн., серпень 1232,53 грн., вересень 818,47 грн., жовтень 839,86 грн., листопад 514,89 грн., а всього 5277,70 грн.
Відтак, з огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку (131777,36 грн.), яка в три рази перевищує виплачену суму, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні ОСОБА_1 виплат у сумі 5277,70 грн.
Водночас суд зазначає, що вказана сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у сумі 5277,70 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 4 % (5277,70 х 100 : 13177,36), судовий збір слід стягнути в розмірі 52,71 грн. (1317,77 х 4 : 100).
Також у матеріалах справи наявна заява представника позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу та призначення судового засідання для вирішення даного питання, яка може бути розглянута після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст.ст.10, 11, 141, 258, 263-265, 268, 279 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» (код ЄДРПОУ 40326124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) гривень 70 коп.
Стягнути з Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини» (код ЄДРПОУ 40326124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 52 (п'ятдесят дві) гривні 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, на 11 год. 30 хв. 09 липня 2021 року у відкритому судовому засіданні Дунаєвецького районного суду Хмельницької області (Хмельницька обл., м. Дунаївці, вул. Красінських, 11).
Встановити позивачу (його представнику) п'ятиденний строк з дня проголошення вступної та резолютивної частини даного рішення для подання доказів понесених ним судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Благоустрій Дунаєвеччини»(місцезнаходження - Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Горького, 11, код ЄДРПОУ 40326124).
Повне судове рішення складено 09 липня 2021 року.
Суддя О. М. Сосна