Справа № 603/177/21
Провадження № 1-кп/595/78/2021
09.07.2021
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Бучач кримінальне провадження №12021210060000004 від 14 січня 2021 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Коропець Чортківського району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_5
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», в період з 13 лютого 2020 року по 13 січня 2021 року умисно, систематично, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи настання таких наслідків, вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось у словесних образах, висловленнях нецензурною лайкою, погрозах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Зокрема, 13 лютого 2020 року близько 18.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, що в с. Горигляди Чортківського району Тернопільської області, в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_5 , що виражалось в словесних образах, нецензурній лайці, погрозах фізичною розправою, що викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
За вчинення вказаного адміністративного правопорушення постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2020 року по справі №603/115/20 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Крім того, продовжуючи свої умисні дії, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, 12 липня 2020 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи по місцю свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_5 , що виражалось в словесних образах та погрозах, нецензурній лайці, залякуванні, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
За вчинення вказаного адміністративного правопорушення постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2020 року по справі №603/381/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 , 23 липня 2020 року близько 21.20 год., перебуваючи по місцю свою проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив психологічне насильство стосовно дружини ОСОБА_5 , що виражалось в словесних образах та погрозах, нецензурній лайці, приниженні та залякуванні, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
За вчинення вказаного адміністративного правопорушення постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 липня 2020 року по справі №603/419/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громанських робіт.
В подальшому, ОСОБА_3 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, 06.09.2020 приблизно о 18.00 год., за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_5 , що виражалось у словесних образах та погрозах, нецензурній лайці, залякуванні, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
За вчинення вказаного адміністративного правопорушення постановою Монастириського районною суду Тернопільської області від 08 вересня 2020 року по справі №603/531/20 ОСОБА_3 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.
Однак, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 належний висновок не зробив та продовжив свої умисні протиправні дії спрямовані на систематичне заподіяння своїй дружині ОСОБА_5 психологічних страждань.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення домашнього насильства психологічного характеру, 13 січня 2021 року близько 18.00 год., між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_5 , за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , в одній із кімнат житлового будинку, на ґрунті тривалих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що виражалось у словесних образах та погрозах, нецензурній лайці, залякуванні.
Так, ОСОБА_3 в період часу з 13 лютого 2020 року по 13 січня 2021 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді систематичного заподіяння психологічних страждань своїй дружині ОСОБА_5 і бажаючи їх настання, умисно систематично вчиняв психологічне насильство, яке виразилось у словесних образах, висловленнях нецензурною лайкою, погрозах, що призвело до психологічних страждань, що завдали шкоди її психічному здоров'ю та погіршили якість життя потерпілої.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, якдомашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо дружини що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
09 липня 2021 року, згідно вимог ст. 471 КПК України, укладено угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_5 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку, згідно якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 126-1 КК України, істотних для даного кримінального правопорушення обставин та покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання встановивши іспитовий строк 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_3 обов'язки передбачені п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Угодою передбачено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, встановлені ст. 476 цього Кодексу.
Прокурор не заперечувала проти затвердження судом угоди про примирення між сторонами та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Заслухавши учасників кримінального провадження, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд вважає, що угода підлягає до затвердження з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпіла ОСОБА_5 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час судового засідання.
Також судом встановлено, що за умовами даної угоди міра покарання визначена відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який має на утриманні семеро неповнолітніх дітей, обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами кримінального провадження міри покарання.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотання про обрання такого заходу сторона обвинувачення не заявляла та підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 468, 469, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення від 09 липня 2021 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у виді одного року позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст.476 КПК України потерпіла та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1