Справа №443/401/21
Провадження №2/443/982/21
іменем України
08 липня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Нові Стрілища в особі Бібрської міської ради Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 1,3192 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078003 від 14.05.2001 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради, загальною площею 1,3192 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078003 від 14.05.2001 року. Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №107 від 22.01.2020 року, ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_2 , у виконкомі селищної ради, заповіт не посвідчувався. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 хворіла і потребувала постійного догляду, саме тому позивач забрав її на постійне проживання до себе в смт. Нові Стрілища, де вона проживала без реєстрації аж до своєї смерті. Від імені ОСОБА_2 заповіту не посвідчувалося, а тому спадкування відбулося за законом. Зазначає, що оскільки позивач постійно проживав із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив.
11.03.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Жидачівського нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Новострілищанської селищної ради, а також через відсутність документів, що підтверджують факт спільного проживання із спадкодавцем.
Відтак, для визнання права на спадкове майно йому потрібно у судовому порядку встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім того, позивач не може оформити право на спадщину в нотаріальному порядку, оскільки не має змоги пред'явити оригінал правовстановлюючого документа.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання, згідно якого просить проводити розгляд справи у його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області від 09.12.2013 року (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новострілищанської селищної ради, загальною площею 1,3192 га, що належали померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078003 від 14.05.2001 року (а.с.14).
Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №107 від 22.01.2020 року, ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені ОСОБА_2 , у виконкомі селищної ради, заповіт не посвідчувався (а.с. 11).
Від імені ОСОБА_2 заповіт не посвідчувався та не заводились спадкові справи, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.12).
Листом приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацька А.О. №14/02-31 від 11.03.2021 року (а.с.16) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку із тим, що відсутні документи, які підтверджують право власності на спадкове майно, а також документи, які підтверджують факт спільного проживання із спадкодавцем.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.04.1964 року, його матір'ю була ОСОБА_2 (а.с.9).
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні дали покази про те, що ОСОБА_1 забрав свою маму ОСОБА_2 додому, де вона жила разом з ними. Крім того свідок ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_1 повідомила, що у них наявний оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серія II-ЛВ №078003 від 14.05.2001 року, пред'явивши такий для огляду в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Суд зауважує, що метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є необхідність реалізації нею права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, суд приходить до переконання, що матеріалами справи, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем (його матір'ю) - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, то така задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 05.06.2019р. по справі №554/3192/16-ц висловлена правова позиція про те, що при вирішенні справ про спадкування слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.
Відповідності до глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом МЮ України 22.02.2012р. №296/5, про відмову особі у вчиненні нотаріальних дій нотаріус виносить вмотивовану постанову, в якій зокрема, зазначається причина такої відмови з посиланням на чинне законодавство та порядок і строки оскарження відмови.
Як уже зазначалось вище Листом приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацька А.О. №14/02-31 від 11.03.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку із тим, що відсутні документи, які підтверджують право власності на спадкове майно, а також документи, які підтверджують факт спільного проживання із спадкодавцем.
Положеннями глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5 передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, у позивача наявний оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно (земельну ділянку).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про безпідставність позовної вимоги щодо визнання права власності на земельну ділянку, оскільки таке право позивача не оспорюється, у позивача наявний оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що не позбавляє останнього можливості оформлення права власності на таку в порядку спадкування у позасудовому порядку, а тому в задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті позовних вимог відмовити..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09 липня 2021 року.
Головуючий суддя С.І Сливка