Справа № 643/19382/20
Провадження № 2/643/2053/21
07.07.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.
представника позивача - Мухіна С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
09.12.2020 позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до Московського районного суду м. Харкова із вищевказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.01.2011 року по 31.10.2020 року в сумі 44889,18грн., 3 % річних в сумі 1466,26 грн., інфляційні витрати в сумі 2104,59грн та судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем. У відповідача утворилась заборгованість в сумі 44889,18грн. за період з 01.01.2011 року по 31.10.2020 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за опалення та гарячу воду з урахуванням індексу інфляції в сумі 2104,59 грн. та трьох процентів річних в сумі 1466,26 грн., а всього 48 460,03 грн., а також судові витрати.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності до вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання по справі №643/19382/20.
Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог в поясному обсязі. Зазначає, що 08.09. 2016р. він звернувся з заявою до Московської філії КП Харківські теплові мережі» в якій повідомив КП «Харківські теплові мережі», що відмовляється від надання йому послуг з централізованого опалення квартири за адресою АДРЕСА_1 , в зв'язку з різким подорожчанням вартості послуги з теплопостачання і просив відключити квартиру від системи централізованого опалення будинку, але начальником Московської філії КП «Харківські теплові мережі» листом від 12.09.2016 року, йому було відмовлено в відключенні його квартири від системи теплопостачання. Враховуючи вищезазначене він 01.11.2016року самостійно відключив свою квартиру від системи централізованого опалення і здійснив демонтаж радіаторних батарей на які подавався теплоносій, таким чином з жовтня 2016 року і до жовтні 2020року, він не користувався послугами з централізованого опалення, а тому позов КП «ХТМ» є безпідставним і необґрунтованим. В позовній заяві не міститься жодного доказу на підтвердження того, що послуга з централізованого опалення йому надавалась в опалювальний період, договір з КП «ХТМ» він не укладав і не використовував теплову енергію. Крім того, КП «ХТМ» звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.01.2011р. по 31.10.2020 р. тільки 02.12.2020р. та згідно ст.257 Цивільного Кодексу України пропустив строк позовної давності. Тому в задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» з 01.01.2011р. по грудень 2017р. має бути відмовлено в зв'язку зі спливом позовної давності.
Представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якій остання просить позовну заяву КП “ХТМ” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відповідачем самовільно виконане відключення опалювальних приладів у
квартирі, про що їм зазначено письмово, то ці дії суперечать вимогам діючого законодавства,
оскільки для таких дій існує визначений порядок, умови і вимоги, у зв'язку з чим КП "Харківські
теплові мережі" не має правових підстав для обстеження квартири АДРЕСА_2 . На усі звернення ОСОБА_1 КП «Харпківські теплові мережі» було надані вичерпні відповіді в тому числі і порядок розрахунку коштів за централізоване опалення і гаряче водопостачання. Крім того, ОСОБА_1 особисто приходив на прийом громадян начальником Московської філії КП «Харківські теплові мережі», де йому були надані усі пояснення, з питань відключення квартири від централізованого опалення. Стосовно не укладання договору про надання послуг централізованого опалення та
гарячого водопостачання з ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Тобто, надання власнику житла послуг з теплопостачання та відкриття на його ім'я особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення,
постачання холодної і гарячої води і водовідведення». Крім того, відповідач ОСОБА_1 протиправно втрутився у опалювальні пристрої, чим порушив вимоги діючого законодавства. Так, представниками КП «ХТМ» та представником балансоутримувача будинку, перед початком опалювального сезону та після його закінчення складалися акти підключення та відключення будинку, які підтверджують факт надання послуг споживачу ОСОБА_1 з боку КП «ХТМ». Зазначає, що власник повинен сплачувати за теплову енергію (послуги теплопостачання) у разі самовільного відключення від мережі централізованого опалення, у тому числі у разі відсутності приладів опалення в приміщенні. Такої правової позиції додержується Верховний Суд України, зокрема у постановах від 11.11.2015 по справах № 6-1192ц15, № 6-1706ц15, від 25.11.2015 по справі № 6-2290ц15.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог в поясному обсязі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 09.03.2021року, заяву відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 23.04.2021року, відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Довготько Т.М.
Ухвалою суду від 25.05.2021року, постановлено вважати заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Довготько Т.М. необґрунтованим. Передано заяву про відвід для розгляду іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою суду від 02.06.2021року, в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Довготько Т.М. відмовлено.
Ухвалою суду від 06.07.2021року, заяву відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 06.07.2021року, заяву відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження в частині позовних вимог - залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 06.07.2021року, клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів від 09.03.2021, від 06.07.2021 та Заяву про огляд доказів за їх місцезнаходженням - залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 07.07.2021року, відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Довготько Т.М. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_3 07.07.2021року після оголошення ухвали щодо вирішення його заяви про відвід судді, та відмови у відкладенні розгляду справи залишив залу судового засідання.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання.
Так, відповідно до ч.ч.3,4 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 6 ст. 223 ЦПК України, наслідки, визначені частинами третьою п'ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.
Таким чином, з урахуванням думки представника позивачки, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, який в ході судового розгляду залишив залу судового засідання.
Заслухавши, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Московської філії КП «ХТМ», в якій повідомив, що відмовляється від отримання послуг централізованого опалення, просить відключити його квартиру від системи централізованого опалення будинку та демонтувати радіаторні батареї в квартирі. Крім того вказав, що у разі, якщо підприємством не буде здійснено відключення, то він це зробить самостійно.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 самостійно здійснив в квартирі демонтаж радіаторів системи централізованого опалення, та даний факт підтверджено матеріалами справи, фотознімками, актами.
У заяві від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_4 повідомив начальника Московської філії КП «ХТМ» про те, що 11 жовтня 2016 року самостійно відключив свою квартиру від системи централізованого опалення будинку і здійснив демонтаж радіаторів на які подавався теплоносій. Просив направити до нього комісію Московської філії КП «ХТМ» для опломбування заглушок та згонів і складання акта про відключення квартири від системи централізованого опалення.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 31.10.2017року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання протиправними дії з нарахування платежів за послуги централізованого опалення з початку опалювального сезону 2016-2017 років у зв'язку з фактичною відсутністю послуг. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів демонтажу радіаторів та відключення від централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_3 у передбаченому законом порядку, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбаченому законом порядку провести відключення квартири від мереж теплопостачання.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08.05.2018року, рішення Московського районного суду м.Харкова від 31.1.2017року залишено без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, зокрема, відповідної проектної документації, які б засвідчили факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання, у встановленому законом порядку, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Постановою Верховного суду від 18.06.2020року, рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2017року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08.05.2018року залишено без змін.
Також, на підтвердження надання послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_4 за період з 2017-2020 роки, позивачем надані акт №175/15141 від 15.10.2017року підключення споживача, акт №175/16396 від 10.04.2018року відключення споживача, акт №175/18703 від 15.10.2018 року підключення споживача, акт №175/19571 від 10.04.2019року відключення споживача, акт №175/21377 від 21.10.2019 року підключення споживача, акт №175/23746 від 09.04.2019року відключення споживача.
Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборгованість відповідача за опалення та горячу воду за період з 01.01.2011 року по 31.10.2020 року, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 44889,18 грн., 3 % річних сумі 1466,26 грн., інфляційні витрати в сумі 2104,59 грн.
Згідно статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», визначено що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах., проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений Законом обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Окремий договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами не укладався, але такі послуги по зазначеній квартирі у вказані позивачем періоди фактично надавалися централізовано. Факт проходження у своїй квартирі стояків теплопостачання, по яким теплоносій йде до інших квартир його сусідів, відповідач не спростував.
Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_1 про відсутність між сторонами договору щодо послуг теплопостачання та в результаті ненадання послуг з теплопостачання є необґрунтованими.
Крім того суд дійшов висновку, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання.
Указане узгоджується з правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192 цс15, в постанові Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, провадження № 61-63св18.
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних витрат та трьох процентів річних, оскільки указане відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства
Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останнім не надано.
Разом з тим з розміром заборгованості суд не може погодитись через наступне: вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв'язку з відповідною заявою відповідача та відсутності підстав для застосування положень ст. 264 ЦК України.
Відповідно до положень ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, суд розглядає позовні вимоги Підприємства в межах позовної давності, тобто з грудня 2017року, оскільки позивач у грудні 2020 року звернувся до суду з даною позовною заявою.
Шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з опалення та гарячу воду за період з грудня 2017 року по жовтень 2020 року складає 26 950 грн. 91 коп., інфляційні витрати складають 1902,77 грн. та три відсотки річних складають 1370,85 грн.
Таким чином, враховуючи викладене вище, позовні вимоги повинні бути задоволені частково, в межах строків позовної давності, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Надані відповідачем 06.07.2021року документи, а саме копії свідченнь мешканців будинку від 06.03.2017р., 01.11.2017р., 30.12.2018р. та копію акту обстеження системи опалення (її відсутності) квартири АДРЕСА_3 від 01.11.2017року, суд не бере до уваги, оскільки відсутні підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи відповідно до ч.9 ст.83 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує на користь позивача з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4,12,76,81,89,141,235,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» /м.Харків, вул. Мефодіївська, 11/ до ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на р/р НОМЕР_2 в ФХОУ АТ «Держ. ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, заборгованість за послуги теплопостачання за період з грудня 2017 року по жовтень 2020 року у розмірі 26 950 /двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят/ грн. 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на р/р НОМЕР_3 в ФХОУ АТ «Держ. ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, інфляційні витрати в розмірі 1902,77 грн. та три відсотки річних в розмірі 1370,85 грн., разом 3273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн. 62 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на р/р НОМЕР_3 в ФХОУ АТ «Держ. ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, суму сплачених судових витрат в розмірі 1303 грн. 24 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09.07.2021року.
Суддя Т.М.Довготько