Справа № 638/10257/21
Провадження № 2-з/638/350/21
Іменем України
08 липня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,
07 липня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_5 , в обґрунтування якої зазначила, щоквартира АДРЕСА_1 , яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 09 липня 2015 року, була предметом розгляду цивільної справи №638/3852/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя та визнання договору дарування недійсним. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова залишене в силі в частині визнання недійсним договору дарування квартири від 09 липня 2015 року та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 власниками по 1/2 її частин. Таким чином ОСОБА_3 втратила право власності на спірне майно через визнання недійсним правочину, на підставі якого вона його набула, а співвласниками спірної квартири є позивач та ОСОБА_5 .
Позивач має намір звернутися до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на свою частину спірної квартири, проте, згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно, 03 липня 2021 року (субота) о 17:28:30 приватним нотаріусом ХМНО Мисочкою Д.М. зареєстровані відомості про укладення договору іпотеки спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який слугує забезпеченням виконання основного зобов'язання з позики у сумі 1370605 гривень.
Зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, позивач має намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсним вищевказаного договору іпотеки.
Заявник зазначає, що зважаючи на очевидність протиправності поведінки відповідачки ОСОБА_3 , обізнаної про наявність судового спору щодо квартири та про існування остаточного рішення Верховного Суду, наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в подальшому.
Зважаючи на поведінку ОСОБА_3 , яка свідчить про високу імовірність продовження вчинення нею дій, спрямованих на протиправне позбавлення позивача права власності на частину спірної квартири, позивач на підставі ч. 2 ст.150 ЦПК просить суд вжити одночасно декілька видів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну квартиру шляхом заборони її відчуження, а також заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без проведення судового засідання в порядку письмового провадження згідно із ч. 7 ст. 13 ЦПК України.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_5 , вбачається, що предметом позовних вимог буде договір іпотеки, укладений щодо спірної квартири АДРЕСА_1 .
З доданих до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2019 року договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09 липня 2015 року визнаний недійсний, а власниками спірної квартири визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 1/2 частини кожному.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано із відмовою в задоволенні позову.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова залишене в силі в частині визнання недійсним договору дарування квартири від 09 липня 2015 року та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 власниками по 1/2 її частин.
Таким чином, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили позивачу на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , в той час як ОСОБА_3 втратила право власності на спірне майно через визнання недійсним правочину, на підставі якого вона його набула.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.
ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник зазначив те, що згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , яка була обізнаною про прийняту Верховним Судом постанову, якою право власності на квартиру визнано за заявником та ОСОБА_5 уклала договір іпотеки щодо даної квартири, який слугує забезпеченням виконання основного зобов'язання з позики у сумі 1370605 гривень з ОСОБА_4 , про що 03 липня 2021 року о 17:28:30 приватним нотаріусом ХМНО Мисочкою Д.М. зареєстровані відповідні відомостей в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зважаючи на відсутність у відповідачки права власності на спірну квартиру, позивач має намір звернутися до суду із позовом про визнання недійсним вищевказаного договору іпотеки.
Отже, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо визнання недійсним зазначеного договору іпотеки недійсним та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену квартиру та заборони вчинення дій щодо квартири може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Суд вважає обґрунтованим посилання заявника у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку звернення ОСОБА_4 стягнення на зазначену квартиру, яка обтяжена іпотекою, це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, зокрема вимагатиме від позивача звертатися до нового набувача із віндикаційним позовом.
Окрім того, суд бере до уваги поведінку ОСОБА_3 щодо зазначеної квартири, оскільки остаточне рішення Верховного Суду у справі було оприлюднене в ЄДРСР 17 червня 2021 року, а вже 05 липня 2021 року відповідачкою вчинені дії щодо укладання договору іпотеки. Зазначене свідчить про реальну можливість вчинення дій, спрямованих на відчуження спірної квартири.
В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов накладення арешту на спірну квартиру шляхом заборони її відчуження, а також заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо предмета спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Оскільки предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки та враховуючи, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на квартиру та заборона ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, який представник позивача просить застосувати, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 149, 150 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 201/16142/17.
Суд вважає необхідним зазначити, що накладенням арешту на спірну квартиру шляхом заборони її відчуження, а також заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє, як просить заявник, до розгляду справи по суті.
Накладення арешту на квартиру жодним чином не порушить прав відповідача щодо володіння чи користування нею та не порушить права іпотекодержателя. Вжиття судом таких заходів забезпечення позову запроваджує законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту на квартиру АДРЕСА_1 , а також заборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, може істотно ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тому наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв'язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачки.
Суд роз'яснює ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 4 ст. 152, ч. 13 ст. 157 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.
Накласти арешт на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 676746163101), яка належить ОСОБА_3 , шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо розпорядження та/або відчуження у будь-який спосіб до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_5 .
Заборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_5 , вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 676746163101).
Копію ухвали направити для негайного виконання до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61000, м. Харків, пр-т. Тракторобудівників, 144; 61000, м. Харків, м-н. Павлівський, 4), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6-й під'їзд, 10 поверх).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 08 липня 2021 року.
Суддя І.П. Латка