01 липня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/6665/20
провадження номер: 22-ц/824/5564/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року у складі судді Цукурова В.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Позовна заява мотивована тим, що з 13 жовтня 2001 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 , який було розірвано заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року. Від даного шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є повнолітньою та продовжує навчання на денній формі у Національному авіаційному університеті. Позивач зазначала, що за перший курс навчання дочки в університеті вона сплатила 23 000 грн 00 коп. згідно договору №19-1/ОФ-570 про надання освітніх послуг. Вказувала, що відповідач ОСОБА_1 офіційно працює, за 2019 рік отримав заробітну плату у розмірі 499 618 грн 00 коп., підйомну допомогу у розмірі 52 527 грн 00 коп., компенсацію та державну соціальну допомогу у розмірі 9 710 грн 00 коп., а тому має змогу надавити матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Зазначала, що на даний час вона перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки з квітня 2020 року втратила роботу у зв'язку із скороченням штату робітників на підприємстві, де вона працювала, у зв'язку з цим перебуває на обліку у Білоцерківському центрі зайнятості.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на період навчання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 липня 2020 року до 30 червня 2023 року, але не більше як досягнення ОСОБА_3 23 років.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 частково та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 липня 2020 року і до закінчення навчання на факультеті лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету - до 30 червня 2023 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що про день та час розгляду справи він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції. Вказує, що він не отримував на зазначену ним поштову адресу судові повістки про виклик до суду.
Зазначає, що позивачка у позовній заяві просить стягнути з нього аліменти на утримання повнолітньої дитини на свою користь, а не на користь дитини і таких доказів позивачка суду не надала, однак цим обставинам суд першої інстанції оцінки не дав. Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно з повідомленням Національного авіаційного університету повнолітня ОСОБА_3 проживає в студентському гуртожитку, тобто, самостійно та окремо від позивачки. Документи, що підтверджують місце проживання повнолітньої дитини разом з позивачкою відсутні.
Вказує, що у позовній заяві позивачка зазначає, що матеріальну допомогу повнолітній дитині на час продовження навчання може надавати виключно батько дитини, оскільки позивачка перебуває у скрутному становищі, проте жодного доказу свого матеріального стану вона суду не надала та неможливість утримувати нею повнолітню дитину документально не підтверджено.
Зазначає, що позивачка свої вимоги щодо визначення розміру аліментів не мотивувала, а суд першої інстанції цих обставин не дослідив та не надав їм оцінки. Також вказує, що позивачка не надала доказів на підтвердження витрат, пов'язаних саме з навчанням дитини (щодо понесення витрат на оплату самого навчання, проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо), після виповнення дитині повноліття.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що з 01 травня 2020 року ОСОБА_3 , як дитину учасника бойових дій, переведено на навчання за рахунок держави, а з 17 лютого 2020 року їй припинено нарахування коштів за проживання в гуртожитку. Натомість у позовній заяві позивачка акцентує увагу на обставинах, що мали місце до виникнення у ОСОБА_3 права на отримання аліментів у порядку ст.199 СК України, а саме сплати позивачем коштів за її навчання згідно з договором про платне навчання, який фактично втратив чинність після переведення дитини на навчання за рахунок держави. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що з 11 липня 2014 року відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з якою виховує двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є спільним сином позивачки і відповідача.
Позивачка ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Вказує, що фактично ОСОБА_1 позов про сплату аліментів підтримує, але намагається зменшити частину розміру аліментів. В апеляційній скарзі відповідач навмисно не наводить, що він намагався змінити розмір аліментів на дочку ОСОБА_3 з 1/6 частини на 1/9 частину у справі №357/683/17, однак судовими рішеннями, які набрали законної сили, стягнуто з ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/6 від всіх видів його заробітку та доходу. Вказує, що на даний час згідно декларації ОСОБА_7 його доходи продовжують зростати, а його дружина - ОСОБА_8 влаштувалась на роботу у «ДТЕК Донецькі електромережі», що збільшило загальні доходи сім'ї ОСОБА_7 . Зазначає, що відповідач ОСОБА_6 не вказує, що їх син ОСОБА_9 з вересня 2019 року навчається у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна та знаходиться на повному державному забезпеченні. Відповідач також отримує від позивачки аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 всіх своїх заробітків та доходів. Також позивачка зазначає, що вона є мати-одиночка та в неї на утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_10 , 2012 року народження і з 25 травня 2020 року їй розпочато виплату допомоги по безробіттю. Звертає увагу що через поширення коронавірусу COVID-19 в державі введені карантинні заходи, тому з 12 березня 2020 року дочка ОСОБА_3 не проживає у гуртожитку, проходить дистанційне навчання та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа: ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що відповідач на засідання суду не з'являвся, хоча в судових засіданнях наголошувалось, що він попереджений про дату, місце і час розгляду справи. До того ж інформація про розгляд даної справи була наявна на офіційному сайті суду. Зазначає, що сучасне навчання, в тому числі, дистанційне навчання, передбачає використання різноманітних гаджетів, їй потрібні додаткові кошти для поглиблення навчання англійської мови та проходження різноманітних курсів за фахом. Також їй необхідно обстежити стан здоров'я. Зазначає, що з вересня 2019 року вона зареєстрована в гуртожитку Національного авіаційного університету, але з 12 березня 2020 року навчання в університеті переведено на дистанційне, у зв'язку із пандемією COVID-19, тому вона проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст.12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов'язком суду.
За змістом п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.
Порядок повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи встановлений ст.ст.128-130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка.
За змістом ч.2 ст.211, ч.2 ст.223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2021 року судом першої інстанції було знято з розгляд вказану справу, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання було призначене судом на 20 січня 2021 року о 16 год 15 хв. (а.с.110).
Однак, будь-яких доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 була направлена та вручена судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 20 січня 2021 року о 16 год 15 хв., матеріали справи не містять.
По справі встановлено, що судове засідання 20 січня 2021 року було проведене судом першої інстанції без участі ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом судового засідання. 21 січня 2021 рок судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі, про що ОСОБА_1 також не був повідомлений судом (а.с.119, 120).
Таким чином, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, яке призначене на 20 січня 2020 року, що було перешкодою для розгляду справи. Натомість суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та ухвалив рішення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права відповідача ОСОБА_1 на справедливий суд, що в силу п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, колегія суддів вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 13 жовтня 2001 року позивачка ОСОБА_2 перебувала з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року (а.с.6).
Від даного шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2002 року, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, актовий запис №1049 (а.с.5).
З 07 серпня 2019 року ОСОБА_3 є студентом 1-го курсу денної форми навчання Національного авіаційного університету за спеціальністю «Політологія», що підтверджується договором про навчання №19-1/ОФ-570 від 07 серпня 2019 року та студентським квитком серії НОМЕР_2 (а.с.4, 7, 85, 86).
Відповідно до п.3.3 договору про навчання від 07 серпня 2019 року вартість навчання за один календарний рік становить 23 000 грн 00 коп.
Вказані грошові кошти у розмірі 23 000 грн 00 коп. за перший рік навчання ОСОБА_3 були сплачені позивачем ОСОБА_2 на рахунок Національного авіаційного університету.
Загальна вартість навчання за умовами договору про навчання від 07 серпня 2019 року становить 92 000 грн 00 коп. (п.3.6 договору).
Разом з тим, по справі встановлено, що відповідно до листа Національного авіаційного університету від 06 серпня 2020 року № 06.03/1759, адресованого відповідачу ОСОБА_1 , вбачається, що державою здійснюються видатки на навчання ОСОБА_3 2019 року вступу, за спеціальністю 052 «Політологія», починаючи з 01 травня 2020 року. Також Національним авіаційним університетом припинено нарахування коштів за проживання ОСОБА_3 в гуртожитку студентського містечка, починаючи з 17 лютого 2020 року (а.с.31).
Згідно з довідкою Білоцерківського МРЦЗ від 25 листопада 2020 року № 3165, позивач ОСОБА_2 з 13 травня 2020 року зареєстрована у Білоцерківському МРЦЗ як безробітна та за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року отримала допомогу у розмірі 14 576 грн 79 коп.
Також встановлено та не заперечується сторонами, що у них є неповнолітній син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з відповідачем та перебуває на його утриманні, а позивачка ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частина від усіх її доходів (а.с.29, 101-107)
Установлено та підтверджується довідкою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дачний» від 19 листопада 2020 року № 10, що повнолітня ОСОБА_3 з 12 березня 2020 року проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 97).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працює військовим прокурором та згідно його декларації за 2019 рік розмір його доходу склав 561 855 грн 00 коп. (а.с.32-60).
Також по справі встановлено, що з 11 липня 2014 року відповідач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з якою виховує двох дітей: малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є спільним сином сторін (а.с.28-30).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України.
Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Як установлено вище, повнолітня ОСОБА_3 з 07 серпня 2019 року є студентом 1-го курсу денної форми навчання Національного авіаційного університету, у зв'язку з введенням в державі карантинних заходів через поширення коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року вона не проживає у гуртожитку, проходить дистанційне навчання та проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Указані обставини свідчать про те, що повнолітня ОСОБА_3 , у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги.
Відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, однак просить суд стягувати з нього на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, посилаючись на те, що з 01 травня 2020 року ОСОБА_3 , як дитину учасника бойових дій, переведено на навчання за рахунок держави, а з 17 лютого 2020 року їй припинено нарахування коштів за проживання в гуртожитку, а також те, що позивачка не надала доказів на підтвердження витрат, пов'язаних саме з навчанням дитини (щодо понесення витрат на оплату самого навчання, проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо). Також вказує, що з 11 липня 2014 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з якою виховує двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є спільним його та позивачки.
Отже враховуючи, що ОСОБА_3 є повнолітньою, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, та приймаючи до уваги, що з 01 травня 2020 року видатки на навчання ОСОБА_3 здійснюються державою, а також те, що відповідач з 11 липня 2014 року створив нову сім'ю та має на утримання двох неповнолітніх дітей, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, на період її навчання у вищому навчальному закладі, починаючи з 13 липня 2020 року до 30 червня 2023 року, але не більше як до досягнення дочкою 23 років, а тому позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягає задоволенню частково.
Посилання позивачки ОСОБА_2 на те, що у справі №357/683/17 ОСОБА_6 намагався змінити розмір аліментів на дочку ОСОБА_3 з 1/6 частини на 1/9 частини й судовими рішеннями, які набрали законної сили, стягнуто з нього на утримання ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку та доходу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини визначення судом розміру аліментів на неповнолітню дитину не мають правового значення під час вирішення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_12 , яка продовжує навчання, відповідно до положень ст.199 СК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка у позовній заяві просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини на свою користь, а не на користь дитини і таких доказів позивачка суду не надала, є необґрунтованими, оскільки встановлено, що повнолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, а відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволення частково.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, на період її навчання у вищому учбовому закладі, починаючи з 13 липня 2020 року до 30 червня 2023 року, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: