Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1626/20
Провадження по справі № 2/514/116/21
07 липня 2021 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кравченко П.А.
при секретарі Мельниченко Н.М.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
Позивачі звернулися до суду з уточненою позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,03 га, розташовану на території Лісненської сільської Ради. Будучи спадкоємцем померлого за законом, вони прийняли спадщину.
Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ -ОД № 085669 був виготовлений та виданий після смерті ОСОБА_3 , що перешкоджає оформити спадщину у встановленому законом порядку. Просили визнати за ними в порядку спадкування за законом право власності на вказану земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Тарутинського районного суду Одеської області від 02 грудня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання позивачі не з'явилися, від позивачів надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача Лісненської старостинського округу Бородінської селищної ради Одеської області в судове засідання не з'явився, староста подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради, зазначив що позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 07 березня 2000 року Лісненською сільською радою Тарутинського району Одеської області (а.с.10).
Згідно з державного акту на право приватної власності на землю ділянку серії ІІІ-ОД №1085669, виданого 03 грудня 2003 року, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Ради народних депутатів №449 А від 21 листопада 2003 р. належить земельна ділянка площею 2,03 га, розташована на території Лісненської сільської ради, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).
Позивачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_3 за законом першої черги, оскільки є його дружиною та донькою. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 (а.с. 37), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 03.10.2012 року (а.с. 9).
Згідно довідки Лісненської сільської ради Тарутинського району Одеської області №210/02-07 від 15.10.2020 р., ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_1 (а.с.7).
Згідно довідки Лісненської сільської ради Тарутинського району Одеської області №209/02-07 від 15.10.2020 р. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно даних зі спадкової справи №105/2000, заведеної після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями, які звернулися за отриманням свідоцтва про право на спадщину, є його дружина та донька.
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Зважаючи на те, що смерть спадкодавця відбулась у 2000 році, суд вважає за необхідне керуватись матеріальними нормами ЦК УРСР в редакції чинній на час виникнення спірних відносин.
Так, ст. 524 ЦК УРСР визначає можливість спадкоємства за законом і за заповітом , та вказує, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини, відповідно до ст. 525 ЦК УРСР визнається день смерті спадкодавця, а місцем, згідно ст. 526 ЦК УРСР - останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Як передбачали положення ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно до положень ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Діями,відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, що свідчать про прийняття спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі, як спадкоємці першої черги за законом постійно проживали разом з ОСОБА_1 та фактично прийняли спадщину після його смерті.
Державний акт, виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_1 , свідчить про набуття ним права власності на земельну ділянку. Оскільки ОСОБА_1 , не встиг оформити за життя правовстановлюючий документ - державний акт на набуте ним майно через обставини, які від нього не залежали, зазначене перешкоджає позивачам реалізувати право спадкування на майно і отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Невчасне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачами в порядку спадкування за законом.
Як спадкоємці, що прийняли спадщину, позивачі мають право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивачів підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачами на вказану земельну ділянку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивачів, як спадкоємців.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 79, 80-85, 259, 263 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у порядку спадкування за законом, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Лісненської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №085669.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у порядку спадкування за законом, право приватної власності на 1/2 частку земельної ділянки, яка розташована на території Лісненської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №085669.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.А. Кравченко