Справа № 522/5777/21
3/522/7185/21
07 липня 2021 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 314345, 27.03.2021 року о 00 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 будучи відповідальною особою суб'єкта господарювання «Mash Tap Room» на закону вимогу працівників поліції, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП ( порушення карантину) не реагував після неодноразового попередження, місце скоєння: АДРЕСА_2 .
До суду ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав, адвокат Воронюк М.О. у судовому засідання заперечував проти обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, через канцелярію суду надав письмове заперечення та просив закрити провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, судом встановлено, що працівником поліції допущено цілий ряд суттєвих порушень, в результаті чого протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є безпідставним та незаконним, викладені в протоколі обставини не підтверджуюся жодними належними та допустимими доказами.
Так, у відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, відповідно до ст. 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.
Водночас стаття 185 КУпАП містить два різні склади адміністративного правопорушення:
- перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків". Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку;
- другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".
Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок
Суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суб'єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.
Так, дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Вимоги поліцейського та їх розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані.
За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу серії ГП №314345, а саме графи «чи притягувався до адміністративної відповідальності», працівниками поліції зазначено «Так», що дає підстави міркувати про те, що ОСОБА_1 притягувався раніше до адміністративної відповідальності, проте, жодних доказів, на підтвердження факту притягнення раніше ОСОБА_1 до адміністративної чи іншої відповідальності працівниками поліції до матеріалів справи не долучено та суду не надано.
Як вбачається з графи «склад адміністративного правопорушення», працівниками поліції зазначено наступне: «27.03.2021 року, близько 00:30 гр. ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою суб'єкту господарювання Mash Tap Room, на законну вимогу працівників поліції, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 44-3 ч.1 КУпАП (порушення карантину), не реагував після неодноразового попередження, місце скоєння АДРЕСА_2 . Однак, працівниками поліції не надано до суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є відповідальною особою суб'єкту господарювання, зокрема закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
До того ж, не надано суду доказів й того, що працівники поліції вимагали від ОСОБА_1 припинити правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Як вбачається з графи «Свідки» протоколу, працівниками поліції зазначено про відсутність будь-яких свідків, які б бачили та могли б підтвердити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
В графі «До протоколу додається», працівниками поліції зазначено, що до протоколу додаються записи з портативних відео регістраторів №001128; 001381; 1877, при цьому не зазначено усі інші матеріали, які перебувають у матеріалах адміністративної справи.
З аналізу наданих відеозаписів не вбачається та не підтверджується обставини, які зазначені в протоколі.
До матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини справи наведені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно п. 1 розділу I Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 1 грудня 2015 року за № 1496/27941 (далі - Інструкція) зазначена Інструкція встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, утому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
В п.9 розділ II Інструкції закріплено вимоги при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.
В абзаці 2 п.9 розділ II Інструкції зазначено, що у графі протоколу про адміністративне правопорушення зазначається: «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень)».
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини викладені у протоколі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За вище викладених обставин, приходжу до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 доадміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, на підставі ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 221, 247, 283-284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: