07 липня 2021 року
Київ
справа №210/5129/17
адміністративне провадження №Зн/9901/23/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Желєзного І.В., перевіривши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕСТ»
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕСТ»
до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради
про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, припису та протоколу,
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕСТ» (далі - ТОВ «БУДВЕСТ») до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради (далі - Відділ ДАБК виконкому Криворізької МР).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «БУДВЕСТ» задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 18-ЮР від 25 травня 2017 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 22 від 10 травня 2017 року, винесені Відділом ДАБК виконкому Криворізької МР. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу Відділу ДАБК виконкому Криворізької МР задоволено, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року залишено у силі.
2 липня 2021 року надійшла заява ТОВ «БУДВЕСТ» про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить касаційну скаргу Відділу ДАБК виконкому Криворізької МР задовольнити частково, змінити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у частині мотивів часткового задоволення позову товариства з урахуванням доводів апеляційної скарги, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що вказану постанову було винесено без урахування його правової позиції як учасника справи у зв'язку з тим, що касаційний розгляд справи відбувся раніше, ніж позивачем було подано відзив на касаційну скаргу. При цьому своєчасне неподання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «БУДВЕСТ» обґрунтовує тим, що ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі від 20 квітня 2021 року товариство отримало лише 31 травня 2021 року, про що свідчить відмітка про вручення поштового відправлення.
На думку заявника, ненадання товариству можливості подати відзив на касаційну скаргу та неврахування його правової позиції зумовило винесення необґрунтованого судового рішення, яким залишено у силі рішення суду першої інстанції.
Як вважає заявник, обставина щодо неврахування позиції ТОВ «БУДВЕС» під час касаційного перегляду справи є нововиявленою, а тому наявні підстави для перегляду постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з наступного.
Згідно частин першої, другої, четвертої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При цьому нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17, та Верховного Суду від 2 травня 2018 року у справах № 2а-7523/10/1270 та № 303/3535/16-а, від 4 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, а також в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/798/18, від 7 травня 2020 року у справі № 11-64зва20.
У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ТОВ «БУДВЕСТ» як на нововиявлену обставину посилається на факт неврахування його правової позиції під час перегляду справи у касаційному порядку внаслідок ненадання судом касаційної інстанції можливості подати позивачем відзиву на касаційну скаргу відповідача.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (частина перша статті 36) також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.
Отже, Верховний Суд - виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а отже, у касаційному порядку підлягає розгляду справа за касаційною скаргою, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати вибір правової норми).
У заяві про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року, заявник зазначає, що під час ухвалення цієї постанови Верховним Судом не враховано деякі фактичні обставини справи та докази, які підтверджують, що ТОВ «БУВЕСТ» як підрядником було виконано умови договору, укладеного між товариством та замовником будівництва, а тому відхилення від проєкту будівництва не є виною позивача. Також заявник вказав на неврахування судом під час касаційного перегляду справи того, що невідповідність реконструйованого об'єкта проєкту будівництва зумовлена наданням замовником відповідних вихідних даних, які позивачем і було дотримано.
Отже, як вбачається зі змісту заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами, доводи заявника стосуються фактичних обставин справи, а не містять доводи стосовно правильності/неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, тобто заявник фактично просить Верховний Суд вдатися до переоцінки доказів, що є неприпустимим з огляду на вимоги статті 341 КАС України.
В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 20 квітня 2021 року зазначено, що підставою для касаційного перегляду постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року є неправильне застосування, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції положень пунктів 3, 16, 17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), які стосуються процедури розгляду справ про порушення у сфері містобудівної діяльності та накладення штрафів за такі порушення.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що висловлені у заяві про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами міркування заявника, які, на його думку, не були враховані судом касаційної інстанції, не стосуються спростування доводів касаційної скарги.
Суд також враховує, що у рішенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року вина ТОВ «БУДВЕСТ» у вчиненні виявлених в ході перевірки порушень доведена. При цьому Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 11 червня 2020 року дійшов висновку про наявність деяких процедурних порушень під час проведення перевірки ТОВ «БУДВЕСТ», зокрема, щодо неналежного повідомлення позивача про проведення перевірки та про розгляд справи про порушення у сфері містобудівної діяльності. Виключно виявлені процедурні порушення стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на підстави відкриття касаційного провадження, визначені в ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року, у постанові від 19 травня 2021 року суд касаційної інстанції перевіряв виключно правильність застосування Третім апеляційним адміністративним судом положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 3, 16, 17 Порядку № 244 щодо порядку повідомлення позивача про проведення перевірки та розгляд справи про порушення у сфері містобудівної діяльності та дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції ці норми застосовані неправильно та без урахування раніше висловленої Верховним Судом правової позиції, зокрема, у постановах від 3 жовтня 2018 року у справі № 210/954/17(2-а/210/64/17), від 12 лютого 2019 року у справі № 813/578/17, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16, від 20 травня 2020 року у справі № 813/3463/16.
Саме неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що потягло скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, стало підставою для ухвалення Верховним Судом постанови про задоволення касаційної скарги Відділу ДАБК виконкому Криворізької МР, скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та залишення у силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року. Суд касаційної інстанції не вдавався до переоцінки доказів, встановлених судами попередніх інстанцій, або до встановлення нових обставин справи.
На цій підстав колегія суддів доходить до висновку, що доводи ТОВ «БУДВЕСТ», викладені у заяві про перегляд постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими та не впливають на законність та обґрунтованість цієї постанови.
Стосовно ненадання судом касаційної інстанції позивачу можливості для подання відзиву на касаційну скаргу Відділу ДАБК виконкому Криворізької МР з огляду на несвоєчасне отримання ТОВ «БУДВЕСТ» копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі № 210/5129/17, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою про відкриття провадження у цій справі від 20 квітня 2021 року для учасників справи було встановлено п'ятнадцятиденний строк із дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права) та роз'яснення, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Копія ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2021 року направлялась заявнику поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором 0102933304520 на адресу, вказану у касаційній скарзі, позові та інших документах, а саме: АДРЕСА_1 . У справі немає клопотань або заяв про зміну адреси.
Одночасно, на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 23 квітня 2021 року оприлюднено ухвалу Верховного суду від 20 квітня 2021 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу ДАБК виконкому Криворізької МР на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі № 210/5129/17 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 96462924).
Водночас, як вбачається з трекінгу відстеження поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0102933304520, 27 квітня 2021 року поштове відправлення надійшло до місця вручення, а 5 травня 2021 року відправлення не було вручене адресату з невідомих причин. Поштове відправлення знаходилось у місці вручення з 27 квітня 2021 року до 26 травня 2021 року, після чого було повернуто за зворотною адресою. Проте 29 травня 2021 року поштове відправлення повернуто до місця вручення і вручено позивачу 31 травня 2021 року.
Колегія суддів зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Аналогійний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач повинен самостійно організувати відносини з оператором поштового зв'язку, кур'єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою.
Правова позиція аналогічного змісту висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 820/6755/16, від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18.
З огляду на викладене, Верховним Судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення заявника про відкриття касаційного провадження у справі № 210/5129/17, відповідна ухвала була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з 23 квітня 2021 року, а копія ухвали не була отримана з невідомих причин.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією із засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 КАС України це означає найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини першої статті 342 КАС України касаційна скарга на рішення та постанови, визначені частиною першою статті 328 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шістдесяти днів, а на ухвали, визначені частинами другою та третьою статті 328 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними; недотримання цього визнавалось порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні у справі «Смірнова проти України» (заява № 36655/02, п.п. 66-70), констатувавши порушення Україною статті 6 параграф 1 Конвенції, ЄСПЛ зазначив, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Суд наголосив на тому, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», заява № 41431/98, п. 46).
Враховуючи, що ця справа у судах різних інстанцій перебуває з листопада 2017 року, Верховний Суд вжив усіх необхідних заходів для перегляду цієї справи у касаційному порядку у розумні строки та без зволікань.
Вищезазначене у сукупності дає підстави дійти висновку, що наведені заявником обставини не відповідають вищезазначеним ознакам та критеріям, а тому не можуть вважатися нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
На підставі вищенаведеного суд прийшов до висновку, що у відкритті провадження у справі за нововиявленими обставинами слід відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення».
Керуючись статтями 248, 361, 366 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕСТ» у справі № 210/5129/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕСТ» до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу, припису та протоколу.
2. Копію ухвали разом з заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко