ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 липня 2021 року м. Київ № 640/13716/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві №1216/26-15-13-02-26/2290017699 від 30.03.2018 року про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5% з 31.03.2018 року та включити до Реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є помилковими, оскільки сплата єдиного податку позивачем відбувалась своєчасно та в повному обсязі. Крім того, на думку позивача, відповідачем була порушена процедура анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків, за позивачем рахувався податковий борг, в зв'язку із несплатою авансових внесків з єдиного податку з жовтня 2017 року по березень 2018 року, в зв'язку із чим відповідачем було правомірно прийнято рішення від 31.03.2018 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, в зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець 22.12.2009 року (номер запису 20710000000012633). Основним видом діяльності є КВЕД 62.02 - консультування з питань інформатизації. Позивач є платником єдиного податку з 01.01.2012 третьої групи оподаткування за ставкою 5%, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія А № 503075 від 23.01.2012 та перебуває на обліку у ДНІ у Подільському районі м. Києва.
У березні 2020 року позивачу стало відомо про виключення його із реєстру платників єдиного податку з 01.04.2018 року. На адвокатський запит б/н від 22.04.2020 про надання інформації щодо підстав виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, останній отримав лист про розгляд адвокатського запиту від 30.04.2020 № /Адв/26-15-33-17-15, в якому повідомлялось, що згідно даних інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.10.2017 -32,20 грн., 01.11.2017 - 34,20 грн., 01.12.2017 - 34,20 грн., 01.01.2018 - 34,20 грн., 01.02.2018 4 34,20 грн., 01.03.2018 - 47,44 грн.
В зв'язку із чим, відповідачем було прийнято рішення № 1216/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2018.
У додатках до відповіді на адвокатський запит, відповідачем також було надано копію оскаржуваного рішення, відповідно до якого підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку стала доповідна записка від 22 березня 2018 р № 3491/26-15-13-02-17.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовило його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Так, зазначеним положенням встановлено вичерпний перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
Як встановлено судом під час розгляду справи, керуючись п.299.10 ст.299 Кодексу ГУ ДПС у м. Києві за недотримання позивачем вимог п.п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового Кодексу України, на підставі доповідної записки № 3491/26-15-13-02-17 від 22.03.2018 року, було прийнято рішення № 1216/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 про виключення з реєстру платників єдиного податку, яке було надіслане 02.04.2018 (номер поштового відправлення 0101123833873) на адресу позивача.
Рішення повернулось із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання» (згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Кодексу, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно абз. 8 п. 42.4 ст. 42 Кодексу, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з положеннями п.300.1 ст. 300 Податкового Кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
У відповідності до п. 109.1 ст. 109 Податкового Кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В даному випадку підставою застосування такого виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.
Аналіз наданих суду документів, в т.ч. інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 , свідчить про те, що на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.10.2017 -32,20 грн., 01.11.2017 - 34,20 грн., 01.12.2017 - 34,20 грн., 01.01.2018 - 34,20 грн., 01.02.2018 4 34,20 грн., 01.03.2018 - 47,44 грн.
Доказів протилежного позивач суду не надав.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого рішення, а позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відтак, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Вєкуа Н.Г.