05 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4526/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 відповідного статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року та видати позивачу «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в силу вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» його дія поширюється на позивача, як матір померлого ветерана війни, а тому вважає протиправною відмову відповідача у наданні їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (члена сім'ї померлого ветерана війни) та видачі відповідного посвідчення встановленого зразка.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що жоден з наданих позивачем документів не підтверджує факту того, що військовослужбовець помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території Інших держав під час воєнних дій та конфліктів, а отже відсутні підстави для встановлення статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме для видачі «Посвідчення член сім'ї загиблого».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті вогнепального поранення в голову під час несення служби в зоні проведення антитерористичної операції в м. Константинівка Донецької області.
27 березня 2019 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області видано свідоцтво серія НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 22.06.2020, поранення колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1990 р.н. - «Вогнепальне поранення голови», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть від 26.03.2019, одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби.
14 січня 2021 року позивач звернулась до управління праці і соціального захисту населення Деснянської району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради із заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Також, до заяви були додані усі підтверджуючі документи, які необхідні для встановлення відповідного статусу.
Однак, відповідач листом від 21.01.2021 за вих. № 11-05/555 відмовив позивачу у наданні відповідного статусу та отримання відповідних пільг.
Вважаю такі дії та рішення управління протиправними та такими, що порушують її конституційні права, позивач звернулась за їх захистом до суду із заявленим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За приписами статті 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-рп/2004 за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Так, за даними лікарського свідоцтва про смерть № 85 від 26.03.2019 «Вогнепальне поранення голови» одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби.
Також згідно витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 22.06.2020, поранення колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1990 р.н. - «Вогнепальне поранення голови», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом пункту 1 статті 10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 - син позивачки, помер внаслідок поранення, одержаного під час виконання обов'язків військової служби.
Довідкою Чернігівського зонального відділу військової служби правопорядку від 19.05.2020 № 84 підтверджено факт того, що старший сержант ОСОБА_2 в період з 30.04.2018 по 12.05.2018, з 14.08.2018 по 15.11.2018, з 12.02.2019 по 22.03.2019 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, суд приходить до висновку, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на членів сім'ї військовослужбовців, які внаслідок поранення, одержаного під час виконання обов'язків військової служби.
Водночас, в силу абзацу 16 пункту 1 статті 10 Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, серед іншого, батьки.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2017 у справі № 227/1693/17 (К/800/31782/17).
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 є матір'ю померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, який відповідно до лікарського свідоцтва про смерть та витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії загинув у наслідок поранення - «Вогнепальне поранення голови», одержане під час проходженням військової служби, тому суд приходить до висновку про те, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про видачу такого посвідчення.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У зв'язку з тим, що позивачем при подачі позову судовий збір сплачений не був, та позивач не звільнений від його сплати, а позов задоволено повністю, суд вважає за можливе стягнути з відповідача до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України судовий збір у розмірі 908 грн (ставка судового збору при поданні позову фізичною особою позову немайнового характеру).
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 відповідного статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.
Зобов'язати управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року та видати позивачу «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Стягнути з управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач (боржник): управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43649464).
Стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан